Рішення № 65468939, 21.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017 Справа № 904/1145/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ДНІПРО", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 01.01.17р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 22.02.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Дніпро", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 64174,00грн. (вартість перевезення та штрафні санкції за простій транспортного засобу).

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

14.09.2016 між сторонами укладено договір на транспортне обслуговування №14/06/16.

14.09.2016 між сторонами підписано заявку на транспортування вантажу автомобільним транспортом №4. Відповідно до заявки маршрут наступний: завантаження - Німеччина, замитнення - Чеська Республіка, розвантаження - Україна, ціна перевезення - 1700 євро по курсу НБУ на день розвантаження, порядок оплати - по факту розвантаження.

16.09.2016, на виконання заявки, транспортний засіб прибув до Чеської Республіки для оформлення митних документів на вантаж. 20.09.2016 автомобіль замитнили та відпустили. Термін з 16.09.2016 по 20.09.2016, на думку позивача, вважається простоєм та має бути оплачений із розрахунку 100 євро за кожну почату добу прострою.

27.09.2016 вантаж доставлено, що підтверджується печаткою отримувача вантажу на території України.

Як вказує позивач, заборгованість відповідача складає 2200 євро (1700 євро вартість перевезення та 50 євро простій), що еквівалентно 64174,00грн.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 справу №904/1145/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

Того ж дня, а саме 06.02.2017 господарським судом отримано заяву про забезпечення позову. Ухвалою від 21.03.2017 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 справу №904/1145/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від б/д за вих.б/н ухвалою суду від 08.02.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 28.02.2017.

28.02.2017 через канцелярію суду отримано відзив в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в їх задоволенні відмовити посилаючись на наступне.

Сторони мали на меті укладення договору на транспортне обслуговування по території України від п/п Рава-Руська (Україна) до місця розмитнення смт.Ювілейний (Україна).

Відповідач стверджує, що договір №14/09/16 від 14.09.2016 між позивачем та відповідачем не було укладено належним чином, у зв'язку з тим, що сторони у передбаченому законом порядку та формі не досягли згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідач наголошує, що не брав не себе зобов'язань з завантаження, замитнення, оплати чи будь-які інші зобов'язання, які виникли чи мали виникнути у позивача під час знаходження автомобілів останнього за митною територією України.

Суд розгляд справи відкладав з 28.02.2017 до 14.03.2017.

14.03.2017 через канцелярію суду отримано заперечення на відзив в яких позивач вказав, що відповідно до чинного законодавства України та міжнародного законодавства, договори перевезення укладаються між сторонами перевезень, а саме замовником та перевізником. Позивач вказує, що в договорах прописуються загальні умови співпраці, а кожне окреме перевезення, його детальні умови, прописуються в додатках до договору чи заявках на перевезення. Саме таким чином підписано договір між позивачем та відповідачем, в подальшому, детальні умови закріплено у заявці. Позивач посилається на статті 909, 916 Цивільного кодексу України, статтю 307 Господарського кодексу України, Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

14.03.2017 отримано клопотання позивача про відшкодування судових витрат у розмірі 3856,84грн., які пов'язані з явкою представника до суду.

Суд оголошував перерву з 12год. 40хв. 14.03.2017 до 12год. 30хв. 21.03.2017.

21.03.2017 отримано письмові пояснення позивача в яких вказано, що з транспортної накладної (CMR) б/н, а саме із графи 1, місцем завантаження вказано Чеську Республіку, що відповідає пунктам замитнення, зазначеним в Заявці, згідно графи 2 CMR місцем розвантаження вказано - м.Дніпропетровськ, у графі 23 перевізником зазначено - товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс", у графі 11 вага вантажу - 4277 кг. місця, що повністю відповідає вазі вантажу, вказаній в заявці на перевезення. В заявці зазначено номер транспортного засобу, що мав виконувати перевезення, а саме, МАН, державний номер НОМЕР_1 з причепом АА6088ХО, який вказано в транспортній накладній. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ - ААС979267 та ААС 979223, даний автомобіль з причепом належить позивачу. Відповідно до подорожнього листа №674695 вантажного автомобіля в міжнародному сполученні від 01.09.2016, автомобільний НОМЕР_2 вирушив за маршрутом - Німеччина - Чеська Республіка - Україна, у графі водій вказано ОСОБА_3, який вказаний і у заявці. З огляду на наведене, як стверджує позивач, встановленим є факт, що транспортний засіб МАН державний номер НОМЕР_1 - АА6088ХО, завантажився у Німеччині, замитнився у Чеській Республіці та рушив на розвантаження до України. Позивач вважає, що між сторонами узгоджено всі істотні умови договору.

Для підтвердження доказів простою ТЗ позивач додає інформацію, що ТЗ простояв з 16.09.2016 по 20.09.2016 в очікуванні митного оформлення.

21.03.2017 отримано клопотання позивача про компенсацію судових витрат у розмірі 5499,05грн., які обґрунтовані тим, що у зв'язку з перенесенням слухання справи представник позивача змушений приїжджати до м.Дніпро з м.Києва.

21.03.2017 отримано додаткові пояснення відповідача в яких вказано, що між NW TRADE S.R.O. Чехія (Продавець/Відправник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс" (Перевізник), відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів укладено договір перевезення, а саме підписано CMR.

Відповідач вказує, що на момент підписання з Продавцем/Відправником договору перевезення (CMR) позивач був обізнаний та погодився з тим, що відповідно до умов пункту А3 Договори перевезення та страхування DAP Інкотермс 2010, а саме Продавець/Відправник зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до пойменованого місця призначення або до узгодженого пункту, якщо такий мається на пойменованому місці призначення. У випадку незгоди з умовами укладеного договору перевезення (CMR), перевізник мав можливість, відповідно до пункту і статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вказати пов'язані з перевезенням витрати (вартість перевезення, додаткові витрати, митні збори, а також інші витрати з моменту укладання договору до здачі вантажу), що не було зроблено. Фактично перевізник погодився та підтвердив, що оплата перевезення від місця завантаження/замитнення до кордону України повинна була сплачуватися продавцем/відправником, а вже від кордону України до місця розвантаження/розмитнення - сплачується покупцем.

Суд оголошував перерву з 12год. 45хв. 21.03.2017 до 14год. 00хв. 21.03.2017.

Враховуючи явку представників сторін господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2017, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування.

Отже, фактичною підставою позову є долучений до позовної заяви договір №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування, заявка №4 від 14.09.2016 та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Пунктом 1.1 договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування визначено згідно даного договору замовник (товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Дніпро") замовляє, а перевізник (товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс") надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та територією України.

Пунктом 8.6 договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування визначено, що договір, зміни та доповнення до нього, "Замовлення на перевезення", інші документи, що оформлюються та підписуються на виконання договору, отримані від замовника за допомогою факсимільного зв'язку, e-mail мають юридичну силу.

Пунктом 8.8 договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування визначено, що сторони зобов'язуються після ознайомлення та підписання даного договору, отриманого за допомогою факсимільного зв'язку, обмінятися оригінальними примірниками останнього.

Враховуючи, що долучені до позовної заяви договір №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявка №4 від 14.09.2016 є погано читабельними господарський суд в ухвалі від 08.02.2017 та від 28.02.2017 зобов'язував позивача надати суду належним чином засвідчені та читабельні копії договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявки №4 від 14.09.2016. Крім того зобов'язано надати суду оригінали документів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.

Господарським судом встановлено, що оригінали договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявки №4 від 14.09.2016 відсутні, як у позивача, так і у відповідача. Відповідач факт укладання спірних договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявки №4 від 14.09.2016 не визнає ні у наданому відзиві, ні у судовому засіданні, лише вказує, що сторони мали на меті його укладання. Позивачем повідомлено, що договір №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявку №4 від 14.09.2016 від відповідача отримано електронною поштою, а оригінали відсутні.

Господарським судом встановлено, що сторони обов'язок в частині обміну оригінальними примірниками договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування не виконали, а отже відсутні правові підстави вважати, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Врахувавши фактичні обставини справи, господарський суд констатує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить приписів, що регулюють питання допуску документів, отриманих за допомогою факсимільного, електронного або іншого звязку, а також документів з електронним чи цифровим підписом.

Зважаючи на незгоду відповідача щодо укладання договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявку №4 від 14.09.2016 господарський суд позбавлений можливості встановити достовірність факту укладання договору №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявки №4 від 14.09.2016.

По-перше, наразі відсутній офіційний довідник, відповідно до якого можна було б встановити власника поштової скриньки, оскільки зазначення певної назви юридичної особи або імя у поштовій скриньці не гарантує відповідності зазначеної інформації та її справжнього власника.

По-друге, за відсутності електронного цифрового підпису (далі по тексту ЕЦП) неможливо персоніфікувати відправника електронного листа.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Вищого господарського суду по справа №923/1213/15, №904/118/16.

Беручи до уваги сформовану судову практику господарський суд дійшов висновку, що договір №14/09/16 від 14.09.2016 на транспортне обслуговування та заявка №4 від 14.09.2016 не є укладеними, а отже визнаються неналежними доказами у справі та не беруться судом до уваги.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На підтвердження факту перевезення позивачем надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) (належним чином засвідчену копію долучено до матеріалів справи; оригінал оглянуто в судовому засіданні). Вказаний доказ господарський суд визнав належним.

Статтею 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім'я та адреса відправника;

c) ім'я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім'я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Враховуючи положення статті 916 Цивільного кодексу України та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів господарський суд оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що сторони не досягли згоди щодо розміру провізної плати, яку відповідач повинен відшкодувати позивачу за перевезення вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), яка міститься в матеріалах справи та не містить вартості здійсненого перевезення. Додатково положення міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) проаналізовано позивачем в письмових поясненнях від 21.03.2017 і також не вказано графу з зазначенням розміру провізної плати. Отже, в задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача провізної плати у розмірі 1700 євро, що еквівалентно 45589,00грн. (курс НБУ станом на 27.09.2016), слід відмовити.

Позовна вимога в частині стягнення за прострой у розмірі 500 євро, що еквівалентно 17585,00грн. (курс НБУ станом на 27.09.2016) задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність належних доказів, які б доводили факт прострою та вину відповідача у ньому. Правове обґрунтування стягнення вартості прострою позивач не здійснив.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в позові покладається на позивача. З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подачу позовної заяви, заяви про забезпечення позову та інші судові витрати та покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.03.2017

Суддя ОСОБА_4