Ухвала суду № 65468564, 22.03.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.03.2017 р. Справа № 914/4014/15

Господарський суд Львівської області у складі судду ОСОБА_1 при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали заяви: Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради, Львівська область, м.Дрогобич,

про: відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року у справі №914/4014/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 1 336 500,47 грн.

за участю представників:

від позивача (стягувача): ОСОБА_2 представник (довіреність від13.05.14р.);

від відповідача (боржника, заявника): ОСОБА_3 представник (довіреність від 17.03.17р.);

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 року Комунальним підприємством Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради подано до Господарського суду Львівської області заяву вх. №812/17 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року у справі №914/4014/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради про стягнення 1 336 500,47 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2017 року заяву передано для розгляду судді Сухович Ю.О.

У звязку із перебуванням у відпустці судді Господарського суду Львівської області Сухович Ю.О. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2017 року заяву розподілено судді Блавацькій-Калінській О.М. для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2017 р. у даній справі прийнято заяву до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.03.2017 р.

Позивач (стягувач) явку повноважного представника в судове засідання 22.03.2017 року забезпечив, заяву боржника щодо відстрочки виконання рішення заперечив.

Представник заявника (відповідача, боржника) в судове засідання з'явився, вимоги підтримав з підстав, наведених у заяві та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року у справі №914/4014/15 позовні вимоги ПАТ Національна компанія Нафтогаз України задоволено частково, вирішено стягнути з КП Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради на користь ПАТ Національна компанія Нафтогаз України 721861,87 грн. основного боргу, 101291,07 грн. пені, 23 584,88 грн. трьох процентів річних, 386081,73 грн. інфляційних нарахувань та 20011,66 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 року рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року залишено без змін, а касаційну скаргу ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України без задоволення.

Таким чином, вказане рішення набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України 21.04.2016 року, та, у відповідності до частини пятої статті 124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обовязковим до виконання на всій території України.

06.05.2016 року Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення від 08.02.2016 року постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 р. у справі №914/4014/15 (бланк №044541).

13.07.2016 року Дрогобицьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на виконання судового наказу №914/4014/15 відкрито виконавче провадження №51637959, про що старшим державним виконавцем Литвиненко Н.В. прийнято відповідну постанову, якою боржнику надано можливість у строк до 19.07.2016 року добровільно виконати своє зобовязання.

Заява Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради про відстрочку виконання рішення суду обґрунтована тим, що станом на день звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення сума заборгованості за ним складає 1172603,92 грн., оскільки борг в розмірі 80227,22 грн. погашено боржником в процесі примусового виконання рішення. В підтвердження викладеного боржником до поданої заяви долучено копії банківських виписок за 29.12.2016 р. та 04.01.2017 р.

Окрім того, як на підставу надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року у справі №914/4014/15, боржник посилається на ту обставину, що 30.11.2016 року набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 року №1730-VIII, яким встановлено гарантії боржника на реструктуризацію заборгованості. Проте, станом на дату звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Кабінетом Міністрів України не встановлено порядок ведення та користування реєстром підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Внаслідок вказаного, на думку боржника, відсутні правові підстави для зупинення виконання рішення суду.

Також боржник зазначає, що дії державного виконавця, спрямовані на стягнення заборгованості за рішенням, можуть призвести до зупинення роботи обєктів теплопостачання шкіл, садочків, медичних установ та населення, як обєктів життєзабезпечення і стратегічного значення у м.Дрогобичі.

При цьому, боржник зазначає, що заборгованість за спожитий природний газ виникла у звязку із незадовільним державним регулюванням встановлення тарифів на теплопостачання та несвоєчасного і неповного фінансування видатків підприємства з державного бюджету на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Також, як на підставу для відстрочки виконання рішення, боржник посилається на те, що підприємство боржник є комунальним підприємством, джерелами його фінансування є виключно кошти, отримані в якості оплати за спожиту населенням, бюджетними установами та госпрозрахунковими підприємствами теплову енергію за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії, до тарифу, який затверджено органами державно влади чи місцевого самоврядування. Виконання рішення суду та одномоментне вилучення коштів з підприємства призведе до стану, який унеможливить діяльність підприємства і зумовить наслідки не тільки для підприємства, а й для його споживачів. Зокрема, неможливість виробництва послуг та оплати праці працівників підприємства.

Окрім того, боржник вказує на великий обсяг дебіторської заборгованості інших контрагентів перед боржником, а також наявну кредиторську заборгованість перед контрагентами та бюджетами та зазначає, що в даному напрямку ведеться претензійно-позовна робота, яка спрямована на сплату боргів на користь боржника.

З підстав наведеного боржник просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року у справі №914/4014/15 на суму 1 172 603,92 грн. до прийняття та введення в дію Порядку ведення та користування Реєстром підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до 121 ГПК України, господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Суд зазначає, і аналогічна позиція стосовно відстрочення виконання рішення суду викладена у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014 року у справі №925/1408/13, що наведені підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та загроза надзвичайної ситуації в місті по наданню житлово-комунальних послуг, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див.mutatis mutandis, рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 40).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, суд зазначає, що загальна сума заборгованості згідно наказу Господарського суду Львівської області від 06.05.2016 року про примусове виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 р. у справі №914/4014/15 становить 1 252 831,21 грн.

Згідно доводів боржника, ним здійснено часткове погашення суми боргу, що підтверджується копіями банківських виписок від 29.12.2016 року та 04.01.2017 р. на суму 80 227,22 грн. Відтак сума боргу, з урахуванням документально підтверджених часткових її погашень, складає 1172 603,99 грн.

Окрім того, згідно пункту п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк.

Відповідно до приписів ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Приписами ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відтак, доводи відповідача про надання відстрочки виконання рішення до прийняття та введення в дію Порядку ведення та користування Реєстром підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, суперечать вимогам чинного законодавства України щодо надання відстрочки виконання рішення, оскільки не допускається відстрочення виконання судового рішення до події, яка ймовірно може настати в майбутньому, в тому числі без визначення чіткого строку настання такої події.

Враховуючи наведене, в тому числі недоведеність заявником належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, а також можливості надходження грошових коштів на рахунки боржника від претензійно-позовної роботи, спрямованої на покриття дебіторської заборгованості контрагентів перед боржником, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, враховуючи ступінь вини боржника, беручи до уваги те, що заявник, зазначивши про значну дебіторську заборгованість, не надав жодних доказів ведення претензійно-позовної роботи щодо такої, а відтак, не довів можливість виконання ним рішення Господарського суду Львівської області шляхом відстрочки, а також помилкове визначення суми заборгованості згідно рішення та неправомірне визначення строку відстрочки суд приходить до висновку про необхідність відхилення заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду у справі.

Вказане не позбавляє боржника права повторного звернення до суду із заявою про розстрочку, відстрочку чи зміну способу виконання рішення за умови дотримання вимог щодо форми та змісту вказаних заяви.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради №162 від 15.02.2017 року (вх.№812/17 від 22.02.2017 р.) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2016 року у справі №914/4014/15 відхилити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.