Рішення № 65468523, 16.03.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017р. Справа№ 914/13/17

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустська пересувна механізована колона» (м. Хуст, Закарпатська обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання «Облсількомунгосп» (м. Львів)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області (Закарпатська обл., с. Вільхівці)

про: стягнення боргу в розмірі 655753,44 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 29 від 15.03.2017 року.

ОСОБА_2 довіреність № 3 від 19.01.2017 року.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 2 від 19.01.2017 року.

ОСОБА_4 довіреність № 17 від 27.02.2017 року.

від третьої особи: Не зявився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустська пересувна механізована колона» до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання «Облсількомунгосп» про стягнення боргу в розмірі 655753,44 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.01.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.01.2017 року. Ухвалою суду від 12.01.2017 року розгляд справи відкладено до 20.01.2017 року, в звязку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 20.01.2017 року розгляд справи відкладено до 25.01.2017 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 25.01.2017 року залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області та розгляд справи відкладено до 01.02.2017 року, в звязку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 01.02.2017 року розгляд справи відкладено до 06.02.2017 року, в звязку з відсутністю представника третьої особи та для надання доказів. Ухвалою суду від 06.02.2017 року розгляд справи відкладено до 13.02.2017 року, в звязку з відсутністю представника позивача та згідно його клопотання. Ухвалою суду від 13.02.2017 року розгляд справи відкладено до 20.02.2017 року, в звязку з відсутністю представників відповідача та третьої особи. Ухвалою суду від 20.02.2017 року розгляд справи відкладено до 28.02.2017 року, в звязку з відсутністю представника третьої особи. Ухвалою суду від 28.02.2017 року розгляд справи відкладено до 07.03.2017 року, в звязку з відсутністю представників позивача та третьої особи. Ухвалою суду від 07.03.2017 року розгляд справи відкладено до 13.03.2017 року, згідно клопотання позивача та в звязку з відсутністю представників позивача та третьої особи. Ухвалою суду від 13.03.2017 року розгляд справи відкладено до 16.03.2017 року, для надання доказів та в звязку з відсутністю представника третьої особи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.01.2017 року, про відкладення від 12.01.2017 року, від 20.01.2017 року, від 25.01.2017 року, від 01.02.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 28.02.2017 року, від 07.03.2017 року, від 13.03.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.01.2017 року за вх. № 2013/17 позивач подав додаткові пояснення по справі.

20.01.2017 року за вх. № 2200/17 позивач подав клопотання про визнання недійсним повністю договору переведення боргу, укладеного 03.02.2014 року між ТзОВ НВО „Облсількомунгосп м. Львів, Газовим комітетом села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області та ТзОВ „Хустська пересувна механізована колона.

01.02.2017 року за вх. № 4204/17 позивач подав пояснення по справі.

01.02.2017 року за вх. № 4205/17 позивач подав пояснення по справі.

06.02.2017 року за вх. № 4697/17 від позивача надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду справи.

13.02.2017 року за вх. № 5713/17 позивач подав пояснення по справі.

27.02.2017 року за вх. № 7756/17 позивач подав пояснення по справі.

07.03.2017 року за вх. № 9162/17 позивач подав електронне повідомлення про відкладення розгляду справи.

09.03.2017 року за вх. № 9371/17 позивач подав пояснення по справі.

13.03.2017 року за вх. № 9889/17 позивач подав довідку з Головного управління ДФС у Закарпатській області.

13.03.2017 року за вх. № 9890/17 позивач подав доповнення до пояснень.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.01.2017 року, про відкладення від 12.01.2017 року, від 20.01.2017 року, від 25.01.2017 року, від 01.02.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 28.02.2017 року, від 07.03.2017 року, від 13.03.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.01.2017 року за вх. № 2148/17 відповідач подав відзив на позовну заяву.

24.01.2017 року за вх. № 2958/17 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

25.01.2017 року за вх. № 300/17 відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області.

01.02.2017 року за вх. № 4207/17 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.02.2017 року за вх. № 4843/17 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

13.02.2017 року за вх. № 5725/17 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.02.2017 року за вх. № 6967/17 відповідач подав клопотання по справі.

28.02.2017 року за вх. № 8151/17 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

28.02.2017 року за вх. № 8152/17 відповідач подав клопотання про витребування додаткових доказів у позивача.

28.02.2017 року за вх. № 930/17 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання відповідача задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

07.03.2017 року за вх. № 9252/17 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

07.03.2017 року за вх. № 1054/17 відповідач подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

13.03.2017 року за вх. № 9815/17 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

13.03.2017 року за вх. № 1140/17 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Судом відмовлено у клопотанні відповідача від 13.03.2017 року за вх. № 1140/17, у звязку з тим, що судом було задоволено клопотання відповідача від 28.02.2017 року за вх. № 930/17 про продовження розгляду справи справи і продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

16.03.2017 року за вз № 10414/17 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 25.01.2017 року, від 01.02.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 28.02.2017 року, від 07.03.2017 року, від 13.03.2017 року виконала частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

28.02.2017 року за вх. № 8198/17 третя особа подала відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.03.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 21 листопада 2013 року між ТОВ «Хустська пересувна механізована колона» (надалі - позивач, субпідрядник) та ТОВ Науково-виробниче обєднання «Облсількомунгосп» (надалі - відповідач, генпідрядник) укладено ОСОБА_5 підряду на виконання робіт по об»єкту «Підвідний газопровід до с.Нересниця Тячівського району Закарпатської області ІІ-га черга будівництва» (надалі - ОСОБА_5).

Сторонами в Договорі погоджена та підписана договірна ціна на суму робіт в розмірі 655753,44 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 16167,34 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов вищевказаного Договору, який за своєю правовою природою є договором субпідряду, позивачем виконано для відповідача комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району 2-а черга на загальну суму 655753,44 грн., що підтверджується відповідними Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт ф.КБ-3 за грудень 2013 року та Актом приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в за грудень 2013 року.

Вищевказані Довідка про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та Акт приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в підписані уповноваженими представниками сторін за Договором та завірені належними їм печатками, а саме, з боку відповідача (генпідрядника) - Генеральним директором ТОВ НВО «Облсількомунгосп» п. Гойсаком О.М., від субпідрядника (позивача) Генеральним директором ТОВ «Хустська ПМК» п. Хмарою М. Ю.

Обєкт прийнято в експлуатацію, що підтверджується відповідним Актом приймання закінченого будівництвом об»єкту систем газопостачання.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до умов Договору субпідряду б/н від 21.11.2013 р. (п. 2.5), розрахунки відповідача (генпідрядника) з позивачем (субпідрядником) проводяться згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, підписаних сторонами за фактично виконані обсяги робіт, тобто розрахунки за виконанні роботи здійснюються генпідрядником грошовими коштами по факту виконання робіт після підписання акта форми № КБ-2в та довідки ф. № КБ-3.

За твердженням позивача, в Акті форми № КБ- 2в за грудень 2013 р. відсутня дата підписання/тому датою підписання цього акту слід вважати останній день місяця, тобто 31.12.2013 р.

Позивач наголошує, що розрахунок за виконані роботи здійснюються щомісячно в межах договірної ціни (п. 2.8. Договору), тобто строк оплати за виконані роботи по Акту ф. № КБ-2в за грудень 2013 року на суму 655753,44 грн. настав до 02 січня 2014 року. Заборгованість на суму 655753,44 грн. не сплачена до цього часу.

Позивач зазначає, що в звязку з неоплатою виконаних робіт, він неодноразово звертався усно та письмово до відповідача з вимогами про оплату виконаних будівельно-монтажних робіт на підставі Договору підряду від 21.11.2013 р. на суму 655753,44 грн., які останнім залишені без відповіді та без задоволення. Зокрема, претензія ТОВ «Хустська ПМК» № 89 від 11.11.2016 року з вимогою про оплату виконаних будівельно-монтажних робіт на підставі Договору підряду від 21.11.2013 р. на суму 655753,44 грн. відповідачем залишена без задоволення.

Таким чином, на думку позивача, на порушення вищевказаних умов Договору та чинного законодавства, відповідач до цього часу не погасив заборгованість за виконані будівельно-монтажні роботи по Договору від 21.11.2013 р. на суму 655753,44 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, невиконання відповідачем умов договору субпідряду щодо повної та своєчасної оплати виконаних й прийнятих в установленому порядку робіт є порушенням зобов»язання, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України.

Позивач зазначає, що представником відповідача в судовому засіданні було заявлено, що 03.02.2014 р. між відповідачем (ТОВ НВО «Облсількомунгосп»), Газовим комітетом села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області та позивачем (ТОВ «Хустська ПМК») було укладено ОСОБА_5 про переведення боргу та надано завірену копію до матеріалів справи. Згідно даного договору, відповідач переводить борг у сумі 655753,44 грн. за Договором підряду на виконання робіт при здійсненні газифікації населених пунктів Тячівського району Закарпатської області від 21.11.2013р., укладеним між відповідачем (первісним боржником - ТОВ НВО «Облсількомунгосп») і позивачем (кредитором - ТОВ «Хустська ПМК»), на Газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області, який стає Новим боржником за Договором субпідряду від 21.11.2013 р., що був укладений між відповідачем і позивачем. З цієї причини відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача за Договором субпідряду від 21.11.2013 року.

Позивач наголошує, що згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства згідно пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, має мати необхідний обсяг цивільної правоздатності.

Позивач наголошує, що як вбачається з тексту Договору про переведення боргу від 03 лютого 2014 року, даний ОСОБА_5 зі сторони Газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області (новий боржник) підписано головою газового комітету ОСОБА_6, який діє на підставі протоколу № 2 зборів селян с. Вільхівці від 10 червня 2012 року. Проте, згідно вищевказаного протоколу, головою Газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області обрано ОСОБА_7, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_6 - заступником голови газового комітету .

Позивач зазначає, що відповідно до протоколу № 2 зборів селян с. Вільхівці від 10 червня 2012 року, голові сільського газового комітету надано право укладати Договори з правом підпису, а також давати доручення на виконання вищевказаних функцій заступникам голови сільського газового комітету або іншим особам, які входять у загальний склад сільського газового комітету.

На думку позивача, долучене до Договору переводу боргу від 03 лютого 2014 року доручення від 15 червня 2013 року, яким ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (мешканець с. Вільхівці, вул. Матросова, 19, Тячівського р-ну, НОМЕР_1, виданий 18.09.1997 р. Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області) уповноважує громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_2, виданий Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області 14 червня 2010 року) на представництво інтересів довірителя - ОСОБА_7 перед третіми особами, видане довірителем повіреному для його представництва перед третіми особами як фізичної особи за його власними і особистими інтересами, а не для представництва його як голови газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області. Тобто, на підставі доручення від 15 червня 2013 року, виданого довірителем ОСОБА_7 громадянину ОСОБА_8 1.1., останній не мав права на підписання будь-яких угод від імені Газового комітету села Вільхівці Тячівського району, в т.ч. спірного Договору про переведення боргу від 03 лютого 2014року.

Таким чином, за твердженням позивача, ОСОБА_5 про переведення боргу від 03 лютого 2014 року був підписаний зі сторони Нового боржника неповноважною особою, а тому, у розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України, такий правочин має бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 ЦКУ, вчиняти правочини мають право суб»єкти цивільних прав. Таке право становить елемент їх правового статусу. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності може перешкодити настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі призвести до визнання його недійсним.

Позивач стверджує, що газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області не набув статусу юридичної особи, тому що він не здійснив свою легалізацію шляхом реєстрації, як того вимагає ст. 13 Закону України «Про органи самоорганізації населення», в п.п. 1.2 якої зазначено, що легалізація органу самоорганізації населення є обов»язковою і здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. А статус юридичної особи орган самоорганізації населення набуває лише у разі реєстрації виконавчим комітетом відповідної ради. Тобто, якщо орган самоорганізації населення немає свідоцтва про державну реєстрацію, він не є юридичною особою.

Отже, позивач стверджує, що незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи, а також від того, чи є вона благодійною організацією, об»єднанням громадян,органом самоорганізації населення,правоздатність її виникає з моменту державної реєстрації і отримання свідоцтва про державну реєстрацію.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 83 ГПК України, позивач просить визнати недійсним повністю ОСОБА_5 переведення боргу № 1, укладений 03 лютого 2014 року між ТОВ науково-виробниче об»єднання «Облсількомунгосп» м. Львів, Газовим комітетом села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області та ТОВ «Хустська пересувна механізована колона».

Позивач зазначає, що на відміну від фізичної особи, яка має з народження повну цивільну правоздатність, юридична особа набуває право мати цивільні права та обов»язки з моменту її державної реєстрації, тобто засвідчення факту її створення і внесення відповідного запису щодо неї до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Якщо юридична особа не зареєстрована належним чином, вона немає цивільної правоздатності. ТОВ «Хустська ПМК», позивач по справі, з метою доведення укладення Договору про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року особою, яка не мала на час укладення спірного договору і не має на даний час цивільної правоздатності, представляє в суд ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) станом на 03.02.2017 року, відповідно до якого в ЄДР записів про Газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області не знайдено.

Окрім цього, позивач зазначає, що в спірному Договорі про переведення боргу № 1 від 03.02.2014 року відсутнє посилання на те, що саме по Договору підряду від 21.11.2013 р. по будівництву підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського р-ну 2-а черга, укладеного між ТОВ «Хустська ПМК» та ТОВ НВО «Облсількомунгосп» м. Львів, борг переводиться на Нового боржника-Газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області.

Так, в п. 1.1 спірного Договору про переведення боргу № 1 від 03.02.2014 р. зазначається, що первісний боржник переводить борг у сумі 655753,44 грн. за Договором субпідряду на виконання робіт при здійсненні газифікації населених пунктів Тячівського району Закарпатської області, укладеним між первісним боржником і кредитором. При цьому, номер і дата основного договору не зазначаються. Тобто, в Договорі про переведення боргу не вказується, що здійснюється перевід боргу саме по Договору підряду від 21.11.2013 р. по будівництву підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського р-ну 2-а черга.

Проте, позивач вказує, що ТОВ «Хустська ПМК» укладало з відповідачем і інші договори на виконання будівельно-монтажних робіт з газифікації інших населених пунктів Тячівського району. Наприклад, позивачем укладався договір підряду з відповідачем від 06.12.2012 р. на виконання робіт по об»єкту «Газопровід від с. Вишиватий до с. Вільхівці Тячівського району». Збігання суми Договору про переведення боргу № 1 з сумою, зазначеною в Договорі підряду від 21.11.2013 р., не означає, що саме за цим договором здійснено переведення боргу на нового боржника.

Позивач зазначає, що особливістю переведення боргу є наявність згоди кредитора на таке переведення. Проте участь кредитора у наданні згоди на переведення боргу не є участю його як сторони у договорі. Переведенням боргу вважається двосторонній правочин між первісним і та новим боржником. При наданні згоди на заміну первісного боржника новим кредитор не набуває нових, додаткових прав і обов»язків. Цивільне законодавство не забороняє отримання згоди кредитора і після укладення договору між первісним та новим боржником.

Таким чином, позивач стверджує, що саме відповідач повинен був подбати про виявлення правових дефектів в учасників договірних відносин під час укладення Договору переведення боргу, в т.ч. про встановлення відсутності цивільної правоздатності та дієздатності в Нового боржника - Газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області.

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що в додатковому поясненні за № 24 від 13.03.2017 р., з метою заперечення наявності боргу на суму позову в розмірі 655753,44 грн. за виконаний комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району 2-а черга, що стверджується відповідними Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 за грудень 2013 року та Актом приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в за грудень 2013 року, відповідач посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2016 р. у справі № 914/4420/15 за позовом ТОВ «Хустська ПМК» до ТОВ «НВО «Облсількомунгосп» про стягнення 97004,06грн. за виконані роботи по ізоляції труб на будівництві газопроводу від с. Грушово до с. Діброва.

Позивач наголошує, що відповідно до вказаного рішення, перераховані відповідачем кошти у 2012-2013 роках на суму 844266,00 грн. були використані позивачем за цільовим призначенням саме, на придбання матеріалів для виконання робіт по газифікації сіл Тячівського району Закарпатської області, в т.ч. частково на будівництві газопроводу до с. Нересниця Тячівського Закарпатської області, згідно Договору підряду від 21.11.2013 р.

Проте, в цьому ж рішенні зазначено, що «крім того, перераховані відповідачем кошти на суму 844266,00 грн. були частково використані позивачем на придбання матеріалів при будівництві підвідного газопроводу до с. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, що підтверджується відповідними Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та Актами-приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2 за 2013 рік.

Позивач зазначає, що аналогічної правової позиції дотримується Господарський суд Львівської області в рішенні від 27.04.2016 р. у справі № 914/4416/15 за позовом ТОВ «Хустська ПМК» до ТОВ «НВО «Облсількомунгосп» про стягнення 66107,49 грн. за виконані роботи по ізоляції труб Ф 219 мм та допоміжних робіт, пов»язаних з виробничою діяльністю на будівництві газопроводу від с. Вишиватий до с. Вільхівці Тячівського району, в якому, зокрема, зазначається, що доказів оплати виконаних позивачем підрядних робіт у відповідності до акту виконаних робіт відповідач не надав, а перерахування коштів в 2012-2013 роках в сумі 844266,00 грн. не береться до уваги, оскільки такі кошти сплачено відповідачем ще до укладення договору підряду, на підставі якого виконувались підрядні роботи. Вищевказані рішення Господарського суду Львівської області набрали законної сили і їх правильність та законність підтверджена постановами Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. у справі № 914/4420/15 та від 26.09.2016 р. у справі № 914/4416/15. Вказані висновки суду містяться в мотивувальній частині рішення № 914/4420/16, тому, згідно вимог ст. 35 ГПК України, мають преюдиціальне значення, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Отже, за твердженням позивача, вищевказаними рішеннями Господарського суду Львівської області встановлено, що перераховані кошти ТОВ «НВО «Облсількомунгосп» в 2012-2013 роках в сумі 844266,00 грн. на закупівлю матеріалів для газифікації сіл Тячівського району були частково використані позивачем на придбання матеріалів при будівництві підвідного газопроводу до с. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, що підтверджується відповідними Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та Актами приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2 за 2013 рік всього на загальну суму 2159723,09 грн. та частково на придбання матеріалів на будівництві газопроводу до с. Нересниця Тячівського Закарпатської області згідно Договору підряду від 21.11.2013 р.

Позивач зазначає, що у вказаних рішеннях Господарського суду Львівської області не вказано, яка частина з перерахованої відповідачем суми в 2012-2023 роках в розмірі 844266,00 грн. здійснена на закупівлю матеріалів при будівництві підвідного газопроводу до с.Солотвино Тячівського району Закарпатської області, а яка частина - на придбання матеріалів на будівництві газопроводу до с.Нересниця Тячівського Закарпатської області. Вказане свідчить про те, що метою було довести ті обставини, що між сторонами існували та існують правовідносини також і на підставі інших договорів та з приводу виконання підрядних робіт на інших об»єктах. Зокрема, з цього приводу в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 р. у справі № 914/4416/15 зазначено: «Більше того, колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували та існують правовідносини також і на підставі інших договорів та з приводу виконання підрядних робіт на інших об»єктах (селах Тячівського району Закарпатської області), а у платіжних дорученнях, які підтверджують факт перерахування відповідачем коштів позивачу, призначенням платежу вказано: «оплата на закупівлю матеріалів для виконання робіт».

Таким чином, позивач стверджує, що він належними і допустимими доказами, в т.ч. первинними документами та рішеннями суду між тими ж сторонами, довів ті обставини, які є підставою позову, та спростував заперечення відповідача. Натомість, відповідач до цього часу не спростував і не заперечив належним чином позовні вимоги позивача. З огляду на вищенаведене, клопотання відповідача про проведення судово-економічної експертизи у даній справі являється абсолютно безпідставним і необгрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Спеціальні знання-це професійні знання,отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно-корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим,що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Як зазначається в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

За твердженням позивача, в спірному випадку має місце звичайний спір по розрахунках, в якому одна сторона-позивач, відповідними й належними доказами довів факт виконання ним будівельно-монтажних робіт та відсутність оплати з боку відповідача за їх виконанням, а інша сторона-відповідач, до цього часу, незважаючи на те, що відбулось більше десяти засідань у даній справі, неспроможний довести виконання ним зобов»язань за Договором від 21.11.2013 р. по оплаті виконаних робіт.

На думку позивача, доведення відповідачем обставин, які б стверджували здійснення ним оплати по спірному Договору за виконані роботи не потребують залучення експертів, які володіють спеціальними знаннями, що доведено при судовому розгляді справ № 914/4416/15, № 914/4420/15 між тими самими особами.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ТОВ «Хустська ПМК» у 2013 році на замовлення відповідача було виконано комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області згідно Договору підряду від 21 листопада 2013 року. ТОВ «Хустська ПМК» надало відповідачу послуг на загальну суму 655753 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 44 копійки, стосовного чого було оформлено відповідні документи. Позивач у своєму позові посилається на неоплату виконаних робіт.

Відповідач звертає увагу на те, що 03 лютого 2014 року між відповідачем, ТОВ «Хустська ПМК» та газовим комітетом села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області було підписано ОСОБА_5 про переведення боргу № 1. Згідно п. 1.1 зазначеного Договору, зобов'язання по сплаті заборгованості відповідача перед позивачем за виконання робіт згідно Договору підряду від 21 листопада 2013 року, підписаного між відповідачем та ТОВ «Хустська ПМК», в сумі 655753 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 44 копійки перейшли до Газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області. Відповідно до п. 1.2 Договору про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року, позивач дав згоду на зміну боржника та переведення боргу за виконання робіт по договору, що став основою даного судового позову, до газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області і, згідно п. 3.3, підтвердив виконання відповідачем усіх зобов'язань перед ТОВ «Хустська ПМК» по Договору підряду від 21 листопада 2013 року та втратив право вимоги по ньому до відповідача.

Відповідач зазначає, що норми ЦКУ передбачають можливість зміни боржника у зобов'язанні. Скориставшись наданим законодавством правом зміни боржника, 03 лютого 2014 року між товариством, ТОВ «Хустська ПМК» та газовим комітетом села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області було укладено ОСОБА_5 про переведення боргу № 1.

Норми ЦКУ передбачають певні вимоги щодо правомірності зміни боржника у зобов'язанні. Так, згідно ч. 1 ст. 520 ЦКУ, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. У даному випадку позивач дав згоду на зміну боржника (п. 1.2 Договору про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року). Згідно норм ст. 513 та ст. 521 ЦКУ, правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання. У даному випадку, і основний договір, і договір переведення боргу укладено в письмовій формі. Отже, в цілому можна зробити висновок, що ОСОБА_5 про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року відповідає нормам ЦКУ, а згідно норм ст. 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом тощо. Оскільки зазначений вище ОСОБА_5 про переведення боргу вступив в силу і відповідає нормам ЦКУ, то з 03 лютого 2014 року зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором підряду від 21 листопада 2013 року перейшло до газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області. Також, слід зазначити, що згідно п. 3.3 позивач підтвердив виконання товариством усіх зобов'язань перед ТОВ «Хустська ПМК» по Договору підряду від 21 листопада 2013 року та погодився з тим, що не має права висувати до відповідача претензій по ньому за невиконання новим боржником зобов'язань по сплаті боргу.

У зв'язку з вищенаведеним ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» вважає поданий ТОВ «Хустська ПМК» позов безпідставним.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_5 підряду на виконання робіт по об'єкту «Підвідний газопровід до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області II черга будівництва» від 21.11.2013 р., на який посилається позивач, був укладений між позивачем та відповідачем на суму 655753,44 грн., в т. ч. ПДВ (20%) 16167,34 грн. Отже, сума ПДВ згідно Договору, що є предметом спору, становить, за даними, вказаними в ньому, 16167,34 грн., а не 109292,24 грн., що відповідає Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ № 4 за грудень 2013року, які підписали обидві сторони.

Відповідач звертає увагу на те, що сума ПДВ в Договорі не відповідає Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ № 4 за грудень 2013 року, які є основними документами при підтвердженні предмету спору по даній справі.

Позивач стверджує, що на протязі червня 2012 року - листопада 2013 року позивач отримав від відповідача 844 266 грн. грошових коштів, які відповідач перераховував йому із призначенням платежу «На закупівлю матеріалів для виконання робіт по газифікації сіл Тячівського району Закарпатської області», саме газифікації сіл, а не для виконання водопровідних чи каналізаційних робіт.

Також, позивач на момент розгляду справи не надав відповідачу підтвердження того, чи зареєстрований даний акт виконаних робіт на суму 655 753,44 грн, в т.ч. ПДВ 109 292,24 грн., в декларації по податку на додану вартість за грудень 2013 року, зокрема в реєстрі виданих та отриманих накладних, чи дана сума включена в податкові зобов'язання по ТзОВ «Хустська ПМК». Позивачем не було надано відповідної податкової накладної на вищевказаний акт виконаних робіт.

Виходячи з цього, відповідач вважає, що позивачем акт виконаних робіт на суму 655753,44 грн, в т.ч. ПДВ 109 292,24 грн. був зарахований в рахунок отриманих від товариства грошових коштів та зменшення заборгованості перед товариством, яка на грудень 2013 року була реальною та не простроченою, або, взагалі, даний акт не проведений по даних бухгалтерського обліку, що є недопустимо та незаконно. Відповідач зазначає, що декларація по податку на додану вартість за грудень 2013 року повинна була подавалась позивачем в ДПІ за місцем реєстрації платника ПДВ до 20 січня 2014 року і ці документи не підлягали знищенню, оскільки на день подання позовної заяви не минув термін зберігання бухгалтерських та податкових документів, на що посилається позивач.

Відповідач зазначає, що ТзОВ «Хустська ПМК» на отримані від товариства грошові кошти виписувало податкові накладні, завіряло їх печаткою товариства, реєструвало в базі даних ДПІ України із зарахуванням їх на «Виконані роботи» без вказання об'єкта газифікації, а не «На закупівлю матеріалів для виконання робіт по газифікації сіл Тячівського району Закарпатської області», як вказувалось в графі «Призначення платежу» в платіжних порученнях. Тобто, отримані від відповідача кошти позивачем були направлені суто на виконані роботи, а не тільки на придбання матеріалів, як стверджує представник позивача.

Також відповідач зазначає, що позивач мав фактичні господарські відносини з товариством з 2012 року при виконанні робіт по газифікації населених пунктів Тячівського району Закарпатської області. За період часу з червня 2012 року по листопад 2013 року на придбання матеріалів для виконання робіт по газифікації сіл Тячівського району в Товариство перерахувало ТзОВ «Хустська ПМК» суму 844266 грн.

Відповідач зазначає, що станом на 01 листопада 2013 року, по даних бухгалтерською обліку ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» (рах. 631 «Постачальники»), позивач мав дебіторську заборгованість перед відповідачем в сумі 824266 грн. Також, 26 листопада 2013 року, одразу ж після підписання 21 листопада 2013 року Договору підряду, що став предметом спору між сторонами процесу, відповідачем на розрахунковий рахунок ТзОВ «Хустська ПМК» було перераховано ще 20000 грн., що підтверджується випискою ЛФ АБ «Експрес-Банк» від 26.11.2013 р.. ТзОВ «Хустська ПМК» на отримані 20 тис. грн. виписало ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» податкову накладну за № 3 від 26 листопада 2013 року на суму ПДВ в розмірі 3333,33 грн. Отже, на день підписання акту виконаних робіт (грудень 2013 року) між сторонами рахувалась дебіторська заборгованість на користь ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» в сумі 844266 грн., яка на грудень 2013 року була реальною та не простроченою.

Відповідач наголошує, що грошові кошти в сумі 844266 грн. були перераховані відповідачем на розрахункові рахунки позивача з формулюванням платежу в платіжних дорученнях «На придбання матеріалів для виконання робіт по газифікації сіл Тячівської району», а отримувач коштів, тобто позивач, виписував та реєстрував податкові накладні із формулюванням «За виконані роботи» (Копії податкових накладних, виписаних ТзОВ «Хустська ПМК» на суму 140 710,96 грн. додаються.)

За твердженням відповідача, дана сума ПДВ в розмірі 140710 грн. 96 коп. рахувалась у позивача по даних бухгалтерського рахунку № 643 «Податкові зобов'язання», а у відповідача по даних бухгалтерського рахунку № 644 «Податковий кредит». На акт виконаних робіт на суму 655 753,44 гри., в т.ч. ПДВ 109292,24 грн., позивач податкової накладної не виписав, а відповідно, при його проведенні зменшив свої податкові зобов'язання по ПДВ на дану суму ПДВ (109292,24 грн.), так як податкові зобов'язання (ПДВ) були зареєстровані позивачем при отриманні грошових коштів від відповідача і становили 140710,96 грн. (20% від суми 844 266 грн.).

Відповідач зазначає, що якщо б податкові зобов'язання на суму 546461,20 грн. (Акт виконаних робіт за грудень без ПДВ) були б зареєстровані, відповідно позивач повинен би був зареєструвати податкову накладну на акт виконаних робіт за грудень 2013 р., нарахувати та сплатити 20% ПДВ від Акту виконаних робіт на суму 546461.20 грн.(без ПДВ) та сплатити 20% податку на додану вартість, що становить 109292,24 грн.(546 461,20 грн. * 20 %=109 292,24 грн.). Розрахунки по рах. № 644 «Податковий кредит» в розрізі контрагентів за листопад - грудень 2013 року та розрахунки по рах. № 631 «Розрахунки з постачальниками» за 06-12.2012 р. та січень-грудень 2013 року (копії додаються).

Виходячи з вищеописаного, на думку відповідача, виконані роботи по вищевказаному Договору підряду були виконані в рахунок отриманих грошових коштів від відповідача.

Відповідач зазначає, що в грудні 2015 року ТзОВ «Хустська ПМК» до Господарського суду Львівської області було подано позов (справа № 914/4420/15) на ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» щодо стягнення 97004,06 грн. за проведення комплексу будівельно-монтажних робіт по ізоляції стальних труб та перевезення на будівництві газопроводу від с. Грушово до с. Діброва Тячівського району Закарпатської області. При розгляді даної справи відповідач надав докази перерахування ТзОВ «Хустська ПМК» за 2012 - 2013 роки авансових платежів на суму 844266,00 грн. і потреби зарахування виконаних робіт в рахунок перерахованих авансів, але судом ці доводи до уваги не були взяті. Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області по вищевказаній справі, відповідачем було подало апеляційну скаргу в Львівський Апеляційний Господарський суд. В Постанові Львівського Апеляційного Господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 914/4420/15 зазначено: «... Покликання на не взяття до уваги судом факту авансування таких робіт, спростовується змістом рішення. З матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2012-2013 р.сплатив позивачеві авансові платежі на загальну суму 844266 грн. Суд першої інстанції підставно встановив, що ці кошти були використані позивачем за цільовим призначенням,- на придбання матеріалів для виконання робіт по газифікації сіл Тячівського району, а саме, на будівництві підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області згідно Договору підряду від 21.11.2013 р., укладеного з відповідачем на суму 655753,44 грн.. що підтверджується Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та Актом приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2 за 2013 року на суму 655 753,44 грн.».

Відповідач стверджує, що відповідно до вказаних вище судових документів, позивач визнає факт отримання від відповідача коштів в сумі 844266 грн. та вказує, що отримані від ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» кошти на протязі 2012-2013 рр. використав на будівництві підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області згідно договору підряду від 21.11.2013 р. і в той же час подає новий позов на стягнення з товариства коштів в сумі 655753,44 грн., за виконані роботи при будівництві підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області згідно Договору підряду від 21.11.2013 р.. На думку відповідача, така маніпуляція позивача вводить в оману Господарський суд Львівської області.

07 березня 2017 року до Господарського суду Львівської області відповідачем, з метою встановлення фактичних взаєморозрахунків між сторонами процесу за 2012-2013 роки та дотримання ними податкового законодавства, було подано клопотання щодо проведення судово-економічної експертизи. На день розгляду справи, відповідач підтверджує подане клопотання та, зі своєї сторони, наполягає на проведенні судово-економічної експертизи на предмет фактичних розрахунків між позивачем та відповідачем у 2012 -2013 роках.

Також, відповідач зазначає, що з приводу надання суду установчих документів газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області, що є третьою особою у спорі, представник Товариства, в телефонному режимі, звертався з відповідним проханням за адресою реєстрації ОСОБА_8 Йому було повідомлено, що зазначена особа на даний час знаходиться за межами території України. У зв'язку з цим, зі сторони відповідача є неможливим забезпечення виконання вказаної вимоги суду.

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що у 2012 році зборами жителями с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області були проведені збори щодо розв'язання питання газифікації населеного пункту та створення відповідної громадської організації. На цих зборах було досягнено згоди жителів с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області щодо створення відповідного газового комітету, його головою було обрано ОСОБА_7, а заступником голови ОСОБА_6

18 червня 2012 року між ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» та Газовим комітетом с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області було підписано договір № 18 на газифікацію цього населеного пункту.

На початку 2014 року директор ТОВ «Хустська ПМК» ОСОБА_9, у зв'язку з виконанням у 2013 році на замовлення ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» комплексу будівельно-монтажних робіт по будівництву підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області, було запропоновано газовому комітету с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області укласти угоду уступки боргу ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» перед ТОВ «Хустська ПМК» за виконані роботи згідно Договору підряду від 21 листопада 2013 року.

Третя особа зазначає, що беручи до уваги партнерські відносини та неможливість негайного розрахунку ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» перед ТОВ «Хустська ПМК» за виконані роботи, між позивачем, відповідачем у справі 914/13/17 та газовим комітетом с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області було досягнуто спільної домовленості щодо укладання Договору про переведення боргу, за яким борг ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» перед ТОВ «Хустська ПМК» на загальну суму 655753 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 44 копійки за виконані роботи згідно Договору підряду від 21 листопада 2013 року переходив до газового комітету с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області. В свою чергу на відповідну суму зменшувався борг газового комітету с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області перед ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» за Договором договір № 18 на газифікацію цього населеного пункту від 18 червня 2012 року;

Даним відзивом представник газового комітету с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_10 підтверджує підписання Договору про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року та свої зобов'язання перед ТОВ «Хустська ПМК» щодо сплати боргу ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» перед ТОВ «Хустська ПМК» на загальну суму 655753 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 44 копійки за виконані роботи згідно договору підряду від 21 листопада 2013 року. Виконання взятих на себе зобов'язань по зазначеному вище договору уступки боргу буде здійснюватися за рахунок акумулювання відповідної суми коштів з жителів с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області, які здійснюють газифікацію своїх помешкань.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 21 листопада 2013 року між ТОВ «Хустська пересувна механізована колона» (надалі - позивач, субпідрядник) та ТОВ Науково-виробниче обєднання «Облсількомунгосп» (надалі - відповідач, генпідрядник) укладено ОСОБА_5 підряду на виконання робіт по об»єкту «Підвідний газопровід до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області ІІ-га черга будівництва» (надалі ОСОБА_5 підряду).

Сторонами в Договорі підряду погоджена та підписана договірна ціна на суму робіт в розмірі 655753,44 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 16167,34 грн.

На виконання умов вищевказаного Договору підряду, який за своєю правовою природою є договором субпідряду, позивачем виконано для відповідача комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву підвідного газопроводу до с. Нересниця Тячівського району 2-а черга на загальну суму 655753,44 грн., що підтверджується відповідними Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 за грудень 2013 року та Актом приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в за грудень 2013 року.

Вищевказані Довідка про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та Акт приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в підписані уповноваженими представниками сторін за Договором підряду та завірені належними їм печатками, а саме, з боку відповідача (генпідрядника) - Генеральним директором ТОВ НВО «Облсількомунгосп» п. Гойсаком О.М., від підрядника (позивача) Генеральним директором ТОВ «Хустська ПМК» п. Хмара М. Ю.

Обєкт прийнято в експлуатацію, що підтверджується відповідним Актом приймання закінченого будівництвом об»єкту систем газопостачання.

В листі Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 7/98 від 03.03.1998 р. вказується, що акт приймання виконаних підрядних робіт є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Згідно з п. 96 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» № 668 від 01.08.2005 р., підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до умов Договору підряду б/н від 21.11.2013 р. (п. 2.5), розрахунки відповідача (генпідрядника) з позивачем (субпідрядником) проводяться згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, підписаних сторонами за фактично виконані обсяги робіт, тобто розрахунки за виконанні роботи здійснюються генпідрядником грошовими коштами по факту виконання робіт після підписання Акта форми № КБ-2в та довідки ф. № КБ-3.

В Акті форми № КБ- 2в за грудень 2013 р. відсутня дата підписання, тому, на думку позивача, датою підписання цього акту слід вважати останній день місяця, тобто 31.12.2013 р. Розрахунок за виконані роботи здійснюється щомісячно в межах договірної ціни (п. 2.8. Договору підряду), тобто строк оплати за виконані роботи по Акту ф. № КБ-2в за грудень 2013 року на суму 655753,44 грн. повинен був здійснитись до 02 січня 2014 року.

В звязку з неоплатою виконаних робіт, позивач звертався усно та письмово до відповідача з вимогами про оплату виконаних будівельно-монтажних робіт на підставі Договору підряду від 21.11.2013 р. на суму 655753,44 грн., які останнім залишені без відповіді та без задоволення, зокрема, претензія ТОВ «Хустська ПМК» № 89 від 11.11.2016 року з вимогою про оплату виконаних будівельно-монтажних робіт на підставі Договору підряду від 21.11.2013 р. на суму 655753,44 грн. відповідачем залишена без задоволення.

Разом з тим, позивачем та відповідачем визнано, що на протязі червня 2012 року листопада 2013 року позивач отримав від відповідача 844266 грн. грошових коштів, які відповідач перерахував з призначенням платежу: «на закупівлю матеріалів для виконання робіт по газифікації сіл Тячівського району Закарпатської області».

Більше того, сторони погодилися, що даний факт, а також те, що частина цих коштів була використана позивачем на погашення заборгованості за спірним Договором підряду по будівництву підвісного газопроводу до с. Нересниця Тячівського р-ну Закарпатської області 2-ої черги на загальну суму 655753,44 грн, були предметом дослідження при розгляді справ № 914/4416/15 та № 914/4420/15 та наполягають на застосуванні положень ст. 35 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в своїх запереченнях на додаткові пояснення відповідача від 13.03.2017 р. за № 24 та доповненнях до відзиву від 27.02.2017 р. за № 18 (надалі Заперечення) позивач зазначає, що в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2016 р. у справі № 914/4416/15 зазначено, що колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували та існують правовідносини також і на підставі інших договорів та з приводу виконання підрядних робіт на інших обєктах (селах Тячівського р-ну Закарпатської області), а у платіжних дорученнях, які підтверджують факт перерахування відповідних коштів позивачу, призначення платежу вказане: «оплата на закупівлю матеріалів для виконання робіт». В цих же Запереченнях позивач зазначає, що вищезазначеним рішенням Господарського суду Львівської області встановлено, що перераховані кошти «НВО «Облсількомунгосп» в 2012-2013 роках в сумі 844266 грн. на закупівлю матеріалів для газифікації сіл Тячівського району були частково використані позивачем на придбання матеріалів при будівництві підвісного газопроводу до с. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, що підтверджується відповідною Довідкою про вартість виконання підрядних робіт ф. КБ-3 та Актом приймання виконаних підрядних робіт ф КБ-2 за 2013 рік, та частково на придбання матеріалів на будівництво газопроводу до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області, згідно Договору підряду від 21.11.2013 р.

Позивач наголошує, що у вказаних рішеннях Господарського суду Львівської області не вказано, яка частина з перерахованої відповідачем суми в 2012-2013 роках в розмірі 844266,00 грн. здійснена на закупівлю матеріалів при будівництві підвідного газопроводу до с. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, а яка частина на придбання матеріалів на будівництво газопроводу до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області. Позивач зазначає, що вказане свідчить про те, що метою було довести ті обставини, що між сторонами існували та існують правовідносини також і на підставі інших договорів та з приводу виконання підрядних робіт на інших обєктах. Аналогічні пояснення були надані позивачем також при розгляді вищезазначених справ, що відображено також у відповідних судових рішеннях.

Отже, позивачем визнано та підтверджено вищезазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, те, що частина договірної ціни по спірному Договору підряду від 21.11.2013 року на виконання робіт на обєкті «Підвідний газопровід до с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області 2-ої черги будівництва, що погоджена сторонами в сумі 655753,44 грн., в т.ч. ПДВ 16167,34 грн., погашена при перерахуванні відповідачем коштів в сумі 844266,00 грн.

Однак, незважаючи на вимоги суду, позивач не визначив та не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують, в якій саме сумі вищезазначені витрати були оплачені за рахунок перерахованих відповідачем коштів в сумі 844266,00 грн., а яка частина заборгованості із зазначеної позивачем в позовних вимогах суми 655753,44 грн. залишилась непогашеною сумою боргу.

З метою встановлення розміру реальної заборгованості між сторонами за Договором підряду від 21.11.2013 р., та в звязку з наявністю розбіжностей відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних операцій, відповідачем подано клопотання про призначення судової економічної експертизи для вивчення відповідних питань виконання сторонами своїх зобовязань при виконанні умов Договору підряду від 21.11.2013 року, оскільки сторони самостійно не могли встановити фактичний обсяг розрахунків та заборгованості за спірним Договором.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Однак, позивач категорично заперечив проти проведення такої судової експертизи, мотивуючи тим, що в нього не збереглося документів бухгалтерського та податкового обліку за вказаний період, що, за його твердженням, унеможливлює проведення такої експертизи.

Отже, незважаючи на те, що позивачем визнано погашення частини суми позовних вимог, як зазначено в позовній заяві, щодо стягнення повністю суми Договірної ціни за Договором підряду від 21.11.2013 року в сумі 655753,44 грн., ним не підтверджено, який розмір частини, що була раніше погашена відповідачем за рахунок раніше отриманих коштів в сумі 844266,00 грн., а яка частина залишилася непогашеною. Позивач продовжував наполяти на стягненні суми Договірної ціни за спірним Договором підряду від 21.11.2013 р. в повному обсязі та категорично заперечив проти встановлення фактичної суми заборгованості судовим експертом при проведенні експертизи.

Отже, виходячи з вищенаведеного, слід зазначити, що незважаючи на вимоги суду, позивачем не доведено і не підтверджено належними та допустимими доказами фактичний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за виконання Договору підряду від 21.11.2013 року, стягнення якої є предметом даного позову.

Крім того, сторонами визнано, що 03 лютого 2014 року між відповідачем (надалі Первісний боржник), ТОВ «Хустська ПМК» (надалі - Кредитор) та особою, яка, згідно преамбули Договору № 1 представляла газовий комітет села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області на підставі протоколу зборів селян с. Вільхівці від 10.06.2012 р., ОСОБА_6 (паспорт серія ВР № 418473, виданий 14.06.2010 року Тячівським РВ УМВС у Закарпатській обл., ідент. № НОМЕР_3, адреса: буд. № 19, вул. Шевченка, с. Вільхівці, Тячівський р-н, Закарпатська обл.) (надалі Новий боржник) було підписано ОСОБА_5 про переведення боргу № 1 (надалі ОСОБА_5 № 1). Згідно п. 1.1 зазначеного Договору № 1, зобов'язання по сплаті заборгованості відповідача перед позивачем за виконання робіт згідно Договору підряду від 21 листопада 2013 року, підписаного між відповідачем та ТОВ «Хустська ПМК», в сумі 655753 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 44 копійки перейшли до Нового боржника. Відповідно до п. 1.2 Договору про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року, позивач дав згоду на зміну боржника та переведення боргу за виконання робіт по договору, що став основою даного судового позову, до Нового боржника.

Згідно п. 1.2 Договору № 1, підписанням цього договору Кредитор дає повну згоду на переведення боргу за Основним договором від Первісного боржника до Нового боржника.

Згідно п. 3.3 Договору № 1, після підписання даного Договору Кредитор не має права висувати Первісному боржнику жодних претензій щодо невиконання Новим боржником умов даного Договору і/чи Основного договору та підтверджує виконання Первісним боржником усіх зобов'язань перед Кредитором за Основним договором.

Згідно п. 5.1 Договору № 1, цей ОСОБА_5 набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Згідно п. 5.2 Договору № 1, після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

Згідно п. 5.3 Договору № 1, зміни в цей ОСОБА_5 можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Згідно п. 5.4 Договору № 1, зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

Згідно п. 5.5 Договору № 1, усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.

Згідно п. 5.6 Договору № 1, Цей ОСОБА_5 складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою на трьох сторінках у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін.

З боку «Кредитора» ОСОБА_5 № 1 підписано Генеральним директором позивача - ОСОБА_9, з боку «Первісного боржника» ОСОБА_5 № 1 підписано Генеральним директором відповідача - ОСОБА_11, з боку «Нового боржника» ОСОБА_5 № 1 підписано ОСОБА_6

Норми ЦКУ передбачають певні вимоги щодо правомірності зміни боржника у зобов'язанні. Так, згідно ч. 1 ст. 520 ЦКУ, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. У даному випадку позивач дав згоду на зміну боржника (п. 1.2 Договору про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року).

Згідно норм ст. 513 та ст. 521 ЦКУ, правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання. У даному випадку, і Основний договір, і ОСОБА_5 переведення боргу № 1 укладено в письмовій формі. Отже, в цілому можна зробити висновок, що ОСОБА_5 про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року не суперечить нормам ЦКУ.

Також, згідно норм ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом тощо. Оскільки зазначений вище ОСОБА_5 про переведення боргу № 1 вступив в силу і не суперечить нормам ЦКУ, то з 03 лютого 2014 року зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором підряду від 21 листопада 2013 року перейшло до представника газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області. Також слід зазначити, що згідно п. 3.3 Договору № 1, позивач підтвердив виконання відповідачем усіх зобов'язань перед ТОВ «Хустська ПМК» по Договору від 21 листопада 2013 року та погодився з тим, що не має права висувати до відповідача претензій по ньому та щодо невиконання новим боржником зобов'язань по сплаті боргу.

Як вбачається з тексту Договору про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року, даний ОСОБА_5 зі сторони Газового комітету села Вільхівці Тячівського району Закарпатської області (новий боржник) підписано його представником ОСОБА_6, який діє на підставі протоколу № 2 зборів селян с. Вільхівці від 10 червня 2012 року.

За твердженням позивача, ОСОБА_5 про переведення боргу № 1 від 03 лютого 2014 року був підписаний зі сторони нового боржника неповноважною особою, а тому, у розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України, такий правочин має бути визнаний недійсним за субєктним складом.

Однак, згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Однак, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують, що зміст Договору № 1 суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ч. 2 ст. 237 ЦК України, не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ч. 4 ст. 92 ЦК України, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, ОСОБА_5 про переведення боргу № 1 від 03.02.2014 р. підписаний з боку Кредитора (позивача) Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустська пересувна механізована колона» ОСОБА_9, з боку Первісного боржника (відповідача) - Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Облсількомунгосп» ОСОБА_11, підписи яких засвідчені належними печатками сторін, що підтверджує наявність повноважень представників сторін на підписання даного Договору. Більше того, кожна сторінка цього Договору підписана представником позивача - Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустська пересувна механізована колона» ОСОБА_9, підписи якого засвідчені оригіналом відтиску печатки даного підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно ч. 2 ст. 30 ЦК України, обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Згідно ч. 1 ст. 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно ч. 2 ст. 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦК України, цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

З боку Нового боржника ОСОБА_5 № 1 підписаний ОСОБА_6 Однак, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів Державної реєстрації Нового боржника, як юридичної особи, не надано установчих документів, тому підстав вважати, що, підписуючи ОСОБА_5 № 1, гр. ОСОБА_10 виступав в якості представника юридичної особи, немає. Крім того, не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, що підписала ОСОБА_5 № 1 від Нового боржника.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів того, що при підписанні Договору № 1 волевиявлення будь-якого учасника процесу не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 про переведення боргу № 1, як і ОСОБА_5 підряду від 21.11.2013 р., вчинений у письмовій формі.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ході судового розгляду справи встановлено, що незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів, які би підтверджували те, що ОСОБА_5 про переведення боргу № 1 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, згідно ч. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч. 1 п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Крім того, виходячи з аналізу правових норм, оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Отже, незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для визнання Договору про переведення боргу № 1 недійсним.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги заперечив та спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустська пересувна механізована колона» до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання «Облсількомунгосп» про стягнення боргу в розмірі 655753,44 грн. не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 00490 від 16.12.2016 року на суму 9836,30 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2017 року.