Рішення № 65468522, 15.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017Справа №910/22361/15За позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСБІ - М"

Про стягнення 55 531 191,37 грн.,

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Плюс".

Національний банк України.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін :

від позивача: Петроченко С.О. (дов. № 134 від 23.12.2016)

від відповідача: Степаненко О.М. (дов. від 07.12.2016)

Залунін К.В. (дов. від 07.12.2016)

Від третіх осіб: не з'явились

В судовому засіданні 15.03.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

27.08.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСБІ - М" (надалі - відповідач) про стягнення 55 531 191,37 грн.,

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором № 255/13-KL від 23.09.2013 внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі стягнення 55 531 191,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/22361/15, розгляд справи призначено на 16.09.2015.

В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представники сторін з'явились.

16.09.2015 ухвалою суду залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі 910/22361/15 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дагмар-Інвест" та Дочірнє підприємство "Строй-Маркет Плюс" та відкладено розгляд справи на 21.10.2015.

В судове засідання, призначене на 21.10.2015, представники сторін з'явились.

В судовому засіданні розглянуто клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Плюс" та Національний банк України.

Суд вважає дане клопотання вмотивованим, належним чином обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

21.10.2015 ухвалою суду зупинено провадження у справі № 910/22361/15 до вирішення пов'язаних з нею справ № 910/18212/15 та № 910/27271/15.

12.01.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

24.01.2017 поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 01.02.2017.

01.02.2017 ухвалою суду продовжено строк розгляду справи та відкладено на 13.02.2017.

13.02.2017 ухвалою суду відмовлено в клопотанні позивача про залучення в якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та оголошено перерву в судовому засіданні до 09.03.2017.

09.03.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2017.

В судове засідання, призначене на 15.03.2017, представники сторін з'явились та надали пояснення по суті справи.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2013 р. між Відповідачем та Позивачем (кредитодавець) був укладений Кредитний Договір № 255/1/13-КL (далі - Кредитний договір) відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору.

Кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим Кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим Кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією (п. 1.2. Кредитного договору).

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3 000 000 доларів США.

На виконання вимог чинного законодавства України та викладених умов Кредитного договору Позивач протягом всього строку дії Кредитного договору надавав Відповідачу кредитні кошти, що підтверджується відповідним меморіальним ордером (копія меморіального ордеру додається). Банк свої зобов'язання по Кредитному договору виконав в повному обсязі, що також підтверджується виписками по рахунках обліку заборгованості по кредиту, що додаються до матеріалів позовної заяви.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ч. ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, договором або актом цивільного Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У травні 2014 року Позичальник не погасив суму кредиту в розмірі 8 350,00 гривень згідно встановленого графіку Кредитного договору, що наведений в додатку № 1 до Кредитного договору (копія Додатку № 1 додається) , у зв'язку з чим, 18.11.2014 йому було направлено вимоги про дострокове виконання порушених зобов'язань за Кредитним договором на підставі п. 7.1.1., 7.2.1., відповідно до яких сторони погодили, що випадком порушення зобов'язань є невиконання чи неналежне виконання Позичальником будь-якого зобов'язання за договором, зокрема не погашення заборгованості та не сплата процентів та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню) за користування кредитом. При настанні такого випадку Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, про що Банком надсилається відповідне повідомлення Боржнику. Дана вимога була відправлена Позичальнику. Факт відправлення вимоги Позичальнику підтверджується копією накладної про відправку кур'єрською поштою ( копія накладної додається).

Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Кредитних договорів, за несвоєчасне погашення заборгованості за Кредитом, несвоєчасну Оплату процентів та/або комісій за Кредитним договором Боржник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього Договору.

При цьому, як передбачено п. 8.5. ст. 8 Кредитного договору, сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє Боржника від виконання відповідних зобов'язань (обов'язків) за Кредитним договором.

В наслідок невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором станом на 20.08.2015 на думку позивача загальна заборгованості складає:

- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 2 306 300 дол. США.;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 185 918, 43 дол. США.;

- сума пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами - 534 674,96 грн.;

- штрафу - 5 000 грн.

Позичальник протягом строку дії Кредитного договору постійно допускав порушення виконання своїх зобов'язань щодо сплати кредиту та процентів, що в свою чергу призвело до прострочення по кредиту та процентах.

Разом з тим судом встановлено, що 12.02.2015 року зобов'язання Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором було припинено в порядку ст.601 ЦК України шляхом зустрічного зарахування однорідних вимог на загальну суму 2 136 850,78 Дол. СІІІА.

В наслідок здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог розмір основного боргу Відповідача перед Позивачем по кредитному договору зменшився з 2 306 200 00 дол. США до 169 349, 22 дол. США.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2016 року у справі №910/9544/15 позов ТОВ «Фросбі-М» було задоволено частково, визнано припиненими зобов'язання ТОВ «Фросбі-М» перед ПАТ «Златобанк» за кредитним договором №255/1/13-КГ від 23.09.2013 р. в частині заборгованості у загальному розмірі 2 136 850.78 дол. США на підставі ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічного однорідних вимог, та визнано у ПАТ «Златобанк» відсутнім права вимоги до ТОВ «Фросбі-М» на вказану виттте суму (копія судового рішення наявна в матеріалах справи).

Вказане вище рішення суду було залишене в силі постановою ВГСУ 21.09.2016 по справі 910/9544/15, (копія судового рішення наявна в матеріалах справи). Ухвалою Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі 910/9544/15 було відмовлено ПАТ «Златобанк» у допуску справи № 910/9544/15 до провадження Верховного Суду України (копія ухвали наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Факт припинення зобов'язань Відповідача щодо повернення заборгованості Позивачу за кредитним договором №255/1/13-КL від 23.09.2013 р. в розмірі 2 136 850,78 дол. США був встановлений Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2016 року у справі №910/9544/15, яка вже набрала законної сили, відтак, вказані обставини для даної справи є преюдипійними та не підлягають доказуванню в розумінні ст.35 ГПК України

Отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 169 349, 22 дол. США належним чином доведений, документально підтверджений, разом з тим заборгованість в сумі 2 136 850,78 відповідачем належним чином спростована, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 169 349, 22 дол. США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 24 030, 72 дол. США.; сума пені - 22 999,79 грн.; штрафу - 5 000 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСБІ - М" (03084, м. Київ, Столичне шосе, будинок 103, ідентифікаційний код 37924107) на користь Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича (01030, м. Київ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 17/52, код ідентифікаційний код 35894495) прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів 169 349, 22 дол. США прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 24 030, 72 дол. США.; сума пені - 22 999,79 грн.; штрафу - 5 000 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСБІ - М" (03084, м. Київ, Столичне шосе, будинок 103, ідентифікаційний код 37924107) в дохід державного бюджету України 62 569 грн. 51 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовти.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 21.03.2017

Суддя М.О. Лиськов