Рішення № 65468436, 14.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа № 910/2135/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський дім ФПУ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення 21 923,64 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Тесленко Л.В. (представник за довіреністю від 16.01.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'янський дім ФПУ" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором оренди № 49 (16) від 01.01.2016р. в розмірі 21 923,64 грн., з яких 18 000,00 грн. сума основного боргу, 2 123,64 грн. пені та 1 800,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно, проте останній належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення також пеню та штраф, передбачені умовами договору.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце якого повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.03.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14 березня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди №49 (16) (надалі - Договір), яким врегульовано правовідносини, пов'язані із переданням орендодавцем орендареві у строкове платне користування приміщень для встановлення антенно-фідерних пристроїв та обладнання WiMax ( п. 1.1. Договору).

Згідно п. п. 1.1.2. - 1.1.4. Договору адреса будинку, в якому знаходить приміщення, що орендується: м. Київ, вул. Нагірна, 25-27. Загальна площа приміщення, що орендується : 1,25 м.кв. Номер кімнати: б/н поверх покрівля.

У відповідності до п. 2.1. Договору приміщення, що орендуються, надається орендарю для встановлення антенно-фідерних пристроїв та обладнання WiMax.

Передання приміщення, що орендується, і майна здійснюється за актом передання-приймання, що підписується сторонами та скріплюється їх печатками (п. 3.2. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в користування об'єкт оренди за Договором (приміщення на покрівлі головного корпусу загальною площею - 1, 25 кв.м. для встановлення антенно-фідерних пристроїв та обладнання WiMax), що підтверджується актом прийому-передачі до Договору від 01.01.2016р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розмір орендної плати за приміщення та використану електроенергію в разі не перевищення 10% від суми орендної плати становить 3 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 500,00 грн. за кожен місяць орендного користування за договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, або іншими видами платежів за домовленістю сторін не пізніше п'ятого числа кожного поточного місяця, на підставі виставлених рахунків.

В п. 6.1. Договору орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01 січня 2016 року, строк якого закінчується 31 грудня 2016р. (п. п. 9.2., 9.3. Договору).

Згідно п. 9.4. Договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір може бути розірваний достроково з ініціативи однієї з сторін, попередивши іншу сторону за місяць або з ініціативи орендодавця в випадку невиконання п. п. 4.2., 4.3., 4.4. Договору, попередивши орендаря письмово за 2 тижні.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 70 від 26.09.2016р. про розірвання договору з 15.10.2016р. (докази направлення та отримання повідомлення відповідачем в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 18 000,00 грн. грн., за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення також пеню та штраф, передбачені умовами договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом укладеного договору, строки та порядок складення, передачі відповідачу, тощо актів надання послуг (виконання робіт) між сторонами не передбачено, проте як вбачається з матеріалів справи, в період дії договору між сторонами було підписано на скріплено печатками акти надання послуг, а саме: № 27 від 31.01.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 94 від 29.02.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 160 від 31.03.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 237 від 30.04.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 319 від 31.05.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 395 від 30.06.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 463 від 31.07.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 535 від 31.08.2016р. на суму 3 000,00 грн., № 560 від 26.06.2016р. на суму 3 000,00 грн., натоміть акти надання послуг за жовтень та листопад 2016р. не підписані зі сторони відповідача, що не вимагається за умовами договору.

Натомість за умовами п. п. 4.2., 6.1. Договору відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа кожного поточного місця.

При цьому, укладений між сторонами договір з огляду на направлення позивачем на адресу відповідача листа № 70 від 26.09.2016р. та отримання його останнім 01.12.2016р. на підставі п. 9.7. Договору є розірваним з 01.12.2016р., що не звільняє відповідача від виконання перед позивачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди у період з 01.01.2016р. по 01.12.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа кожного поточного місця.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши позивачу суму грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача за 03.02.2016р., 07.04.2016р., 29.06.2016р. та 04.07.2016р.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати у розмірі 18 000,00 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору суми боргу розмірі 18 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 2 123,64 грн. пені та 1 800,00 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 02.06.2016р. по 30.11.2016р.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.2. Договору у випадку прострочення по сплаті орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 10% від загальної суми боргу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 8.2. Договору.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені і штрафу та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, сума штрафу розрахована позивачем є арифметично вірною, а розрахований позивачем розмір пені за заявлений період не перевищує розрахованого судом розміру пені, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 2 123,64 грн. пені та 1 800,00 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2135/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 18 000,00 грн. суми основного боргу, 2 123,64 грн. пені та 1 800,00 грн. штрафу.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (ідентифікаційний код 30753866, адреса: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський дім ФПУ" (ідентифікаційний код 20043069, адреса: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27) 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) суми основного боргу, 2 123,64 грн. (дві тисячі сто двадцять три гривні 64 коп.) пені, 1 800,00 грн. (одну тисячу вісімсот гривень 00 коп.) штрафу та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2017р.

Суддя С.М. Морозов