Рішення № 65467080, 14.03.2017, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1616/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі Калінка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом з урахуванням уточнених позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 на обґрунтування якого зіслався на те, що 16.11.2006 року між ОСОБА_1 та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір № 014/2200/74/1809 у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 30000 грн. зі сплатою 19 відсотків річних строком до 15 листопада 2021 року.

Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору цього ж дня було укладено договір іпотеки, предметом якого являвся житловий будинок з господарськими спорудами № 69 по вул. Пушкіна в м. Полонному.

26.05.2016 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ПАТ «ВЕКТОР БАНК» укладено договір відступлення права вимоги №114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/2200/74/1809 від 16.11.2006 року укладений між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ «ВЕКТОР БАНК».

Цього ж дня ПАТ «ВЕКТОР БАНК» та ТзОВ «Українська факторингова компанія» було укладено договір про відступлення права вимоги №2 за вищевказаним договором.

Під час перевірки іпотечного майна було виявлено, що за рішенням Полонського районного суду від 24.05.2011 року на 53/100 частину житлового будинку було зареєстроване право власності за ОСОБА_2, тому іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

У звязку з неналежним виконання ОСОБА_1 зобовязання, станом на 25.10.2016 року заборгованість за кредитом становить 331176,91 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просить визнати ОСОБА_2 належним іпотекодавцем 53/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами № 69 по вул. Пушкіна в м. Полонному, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачам, шляхом визнання за ТзОВ «Українська факторингова компанія» права власності на житловий будинок з господарськими спорудами № 69 по вул. Пушкіна в м. Полонному. Крім того, позивач просить зняти з реєстраційного обліку відповідачів та здійснити їх примусове виселення з житлового будинку, який є предметом іпотеки.

Представник позивача до суду не прибув, хоча був повідомлений належним чином і викликався для дачі особистих пояснень, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, за згодою позивача відповідно до ст.224 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення за наявних у справі доказів

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 16.11.2006 року між ОСОБА_1 та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір № 014/2200/74/1809 у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 30000 грн. зі сплатою 19 відсотків річних на строк до 15 листопада 2021 року.

Виконання Позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечувалось іпотекою відповідно до укладеногоміж АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 іпотечного договору від 16.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Полонського районного нотаріального округу ОСОБА_4, згідно з яким предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими спорудами № 69 по вул. Пушкіна в м. Полонному.

Відповідно до умов договору, укладених між Банком та Позичальником, відповідач зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 15 листопада 2021 року, якщо тільки незастосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору .

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.5 Кредитного договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойки, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи Позичальник належним чином не виконав умови Кредитного договору, внаслідок чого станом на 25.10.2016 року заборгованість за кредитом становить 331176,91 грн.

26.05.2016 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ПАТ «ВЕКТОР БАНК» укладено договір відступлення права вимоги №114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/2200/74/1809 від 16.11.2006 року укладений між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ «ВЕКТОР БАНК».

Цього ж дня ПАТ «ВЕКТОР БАНК» та ТзОВ «Українська факторингова компанія» було укладено договір про відступлення права вимоги №2 за вищевказаним договором.

27 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки зареєстрованого в реєстрі за № 1331, укладеного між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія», відповідно до якого останній набув права нового Іпотекодержателя стосовно предмету іпотеки, а саме: нерухоме майно, житловий будинок з господарськими спорудами № 69, що розташований по вул. Пушкіна в м. Полонне, Хмельницької області, загальною площею 88,6 кв.м. та житловою площею 62,7 кв.м., деревяний сарай Б, деревний сарай - В, розташований на земельній ділянці площею 842 кв.м., який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого приватним нотаріусом Полонського нотаріального округу ОСОБА_4, 16.11.2006року за р.№ 4150, та зареєстровано в Полонському бюро технічної інвентаризації 16.11.2006 року за № 1158 в кн.10, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за р.№ 16200964.

Під час перевірки позивачем іпотечного майна було виявлено, що за рішенням Полонського районного суду від 24.05.2011 року на 53/100 частину житлового будинку з господарськими спорудами № 69, що розташований по вул. Пушкіна в м. Полонне, Хмельницької області було визнано право власності за ОСОБА_2, а 06 вересня 2011 року це право за останньою було зареєстровано.

Відповідно до п.1,2 ст.23 ЗУ «Про іпотеку» та постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справа № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавцю до третьої особи, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавцю і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах,що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За умовами п. 3.1.4. іпотечного Договору у випадку невиконання іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.5 цього Договору.

В пункті 5.1. іпотечного договору зазначено, що у разі порушення основного зобовязання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про порушення зобовязання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попереджає про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пунктів 5.3.,5.4.,5.5. іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена-звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених цим договором або кредитним договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішення суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотеко держателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Задоволення вимог іпотекодержателя: - у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобовязання за цим або кредитним договором у встановлений іпотеко держателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Стаття 33 ЗУ «Про іпотеку» визначає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частинами 1 та 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договоруза своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору,повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги пятої ЦК України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

В силу положень ст.37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власністьза вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90відсотківвартості предметаіпотекинадрозміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Звертаючись до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором шляхом визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами №69, що розташований по вул. Пушкіна в м. Полонне, Хмельницької області, позивач не надав суду оцінку предмета іпотеки і представник позивача не заявляв клопотання під час розгляду справи про призначення експертизи з метою визначення вартості предмета іпотеки. Хоча суд викликав представника позивача до суду для того, щоб розяснити права і обовязки сторони щодо необхідності доведення заявлених вимог, однак представник обмежився заявою про розгляд справи у його відсутності.

Крім того, позивачем на порушення ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.5.1.,5.3 умов іпотечного договору не було надіслано відповідачам письмової вимоги про виконання порушеного зобовязання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не був дотриманий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений ст.37 Закону України «Про іпотеку», у спосіб, обраний позивачем, а саме визнання права власності, в частині визначення вартості предмета іпотеки на момент набуття такого права.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обовязок доказування закон покладає на сторони у справі.

Позивач розпорядився своїми правами щодо визначення обсягу доказів, які надані на підтвердження заявлених вимог, клопотань про витребування інших доказів або долучення до матеріалів справи додаткових доказів в ході розгляду не заявляв.

Підставами позову, згідно зі ст. 119 ЦПК України, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, який суд також з тих же підстав не може змінити без згоди позивача, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідача.

Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина першастатті 328ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року, № 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року, № 6-1685цс16 від 21 вересня 2016 року, № 6-1243цс16 від 28 вересня 2016 року, № 6-504цс16 від 12 жовтня 2016 року, № 6-1625цс16 від 26 жовтня 2016 року, № 6-2457цс16 від 02 листопада 2016 року, які згідно зіст. 214 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог статей37,39 Закону України «Про іпотеку», так і з договору іпотеки, укладеного між сторонами, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Так під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Відтак, позовна вимога в частині визнання ОСОБА_2 належним іпотекодавцем не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає способу захисту порушеного права.

З огляду на те, що вимога про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх виселення з іпотечного житла є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вона також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України,

ухвалив:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Полонський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: