Рішення № 65464660, 17.03.2017, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 325/146/17

Провадження № 2/325/108/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 року Приазовський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді: Шеїної Л.Д.

при секретарі: Красновій Ю.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в смт. Приазовське у режимі відеоконференції з Кіровським районним судом міста Дніпра, з Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди на суму 100.000,00грн., мотивуючи тим, що він у період з 23.08.1985 року по 03.11.1986 року проходив військову службу у Збройних Силах України на території Демократичної республіки Афганістан.

У 1986 році, при виконанні службового обов*язку в Демократичній республіці Афганістан, будучи водієм вантажного автомобіля, при підриву на міні він отримав контузію головного мозку, множинні вогнепальні осколкові поранення голови, верхніх кінцівок, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №18 від 02.07.2015 року, виданим Мелітопольським міжрайонним відділенням Запорізького обласного бюро СМЕ, що в подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дициркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. прогресуючого перебігу, з вираженим церобростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні, вертебро-базілярні), мнестичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю, астеновегатативним синдромом, спиноцеребральною атаксією, мозочкові атактичним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворогіпертензивним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Гіпертонічна хвороба ІІст., кризовий перебіг, що підтверджено медичними та військово - обліковими документами.

При повторному огляді у МСЕК, він знов визнаний інвалідом 2 групи у зв*язку з пораненням, контузією отриманих внаслідок виконання військового обов*язку при перебуванні у державі, де велись бойові дії, з датою наступного огляду у МСЕК 01.10.2017 року, висновком МСЕК він визнаний непрацездатним і йому рекомендовано лікування у лікаря невропатолога, терапевта, стаціонарне лікування за показниками.

На теперішній час він не може вести звичайний спосіб життя, ступень втрати професійної працездатності для нього значний, так як він став інвалідом 2 групи та було порушено його нормальні життєві звязки, він постійно хворіє, його постійно турбують головні болі, які посилюються при фізичному навантаженні, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення пам*яті, порушення сну, загальний озноб, дискомфорт в області серця, він відчуває постійний біль в спині, його рухи в нижніх кінцівках сковані.

Тривале лікування позначилося на його психіці, він постійно знаходиться у пригніченому стані через те, що здоров*я неможливо відновити. Відносини в його родині погіршилися, він позбавився можливості працевлаштуватися та повноцінно виконувати свої сімейні обов*язки по господарству, що викликає негативні емоції та переживання.

А відтак, він відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною.

На думку позивача, тривале лікування позначилося не тільки на його фізичному та психічному здоров*ї, він став дратівливим. Ліки, яких він потребує для відновлення здоров*я, коштують занадто дорого, коштів на їх придбання, не вистачає.

Тим самим, на думку позивача, йому завдано моральну шкоду, яку і просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі на його користь одноразову грошову компенсацію в рахунок відшкодування такої моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав, в його обґрунтування послався на ті ж підстави і просив суд позов задовольнити.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2, повноваження якого підтверджено договором про надання правової допомоги та відповідним свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.55-58) позов свого довірителя підтримав, в його обґрунтування послався на ті ж підстави і просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності виданої Міністерством оборони України в особі директора Юридичного департаменту Міністерства оборони України полковника юстиції ОСОБА_4 (а.с.40) проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивач не довів наявність спричиненої йому моральної шкоди і що така шкода спричинена неправомірними діями або бездіяльністю Міністерства оборони України. Крім того, на думку представника відповідача, позивач проходив службу у 1985 -1986 роках у лавах Збройних сил Радянського Союзу, правонаступником яких Міністерство оборони України не є. Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачений соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, пов*язаної з проходженням військової служби шляхом виплати грошової допомоги, яку позивач отримав. Спеціального закону з визначенням порядку та умов відшкодування моральної шкоди законодавцем не прийнято. Крім того, на думку представника відповідача, оскільки військова служба ОСОБА_1 мала місце у 1985-1986 роках, то до виниклих між сторонами правовідносин застосування норм діючого законодавства виключається.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, на підставі наданих сторонами доказів судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди у звязку з втратою працездатності при виконанні обов*язків військової служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан в складі військової частини пп 25982 в період з 23.08.1985 року по 03.11.1986 року, де згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 в даний період велись бойові дії, що підтверджено довідкою Приазовського військового комісаріату від 28.09.2016 року № 54 (а.с. 18).

Згідно висновку лікаря - спеціаліста Мелітопольського міжрайонного відділення Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи №18 від 02.07.2015 року виявлені у ОСОБА_1 рубці в області голови і верхніх кінцівок утворилися внаслідок загоювання ран, які могли бути спричинені при вогнепальних осколкових пораненнях, влітку 1986 року під час бойових дій (а.с. 10).

А згідно витягу із протоколу №3030 від 14 серпня 2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв*язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 пов*язані з виконанням обов*язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.17).

13.10.2015 року при повторному огляді ОСОБА_1 у МСЕК, він визнаний інвалідом 2 групи у зв*язку з пораненням, контузією отриманих внаслідок виконання військового обов*язку при перебуванні у державі, де велись бойові дії, з датою наступного огляду у МСЕК 01.10.2017 року, висновком МСЕК він визнаний непрацездатним і йому рекомендовано лікування у лікаря невропатолога, терапевта, стаціонарне лікування за показниками (а.с.9).

Згідно виписок з амбулаторної карти, історій хвороби, хвороба у позивача прогресує (а.с. 11-16).

Отже, факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності ОСОБА_1 (визнаний інвалідом другої групи) по причині поранення, контузії отриманих внаслідок виконання військового обов*язку при перебуванні у державі, де велись бойові дії, на думку суду, доведено дослідженими письмовими доказами по справі: висновком лікаря - спеціаліста Мелітопольського міжрайонного відділення Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи №18 від 02.07.2015 року довідкою МСЕК, витягами із історії хвороби (а.с.9, 10, 11-16,17).

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної шкоди проводиться в установленому законом порядку.

13.10.2015 року при повторному огляді ОСОБА_1 у МСЕК, він визнаний інвалідом 2 групи у зв*язку з пораненням, контузією отриманих внаслідок виконання військового обов*язку при перебуванні у державі, де велись бойові дії, з датою наступного огляду у МСЕК 01.10.2017 року, висновком МСЕК він визнаний непрацездатним і йому рекомендовано лікування у лікаря невропатолога, терапевта, стаціонарне лікування за показниками (а.с.9).

Тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 внаслідок поранення, контузії отриманих внаслідок виконання військового обов*язку при перебуванні у державі, де велись бойові дії заподіяно моральну шкоду, так як він відчув і відчуває фізичні, моральні страждання: частково втратив працездатність, змінився його звичайний спосіб життя, що навіть дрібне фізичне навантаження стало для нього неможливим і більшу частину свого життя він змушений вживати ліки.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законом порядку.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст.ст.23, 1167ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1173 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК та в Постанові Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Так під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв?язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).

Судом встановлено, що позивачу встановлена 2 група інвалідності і яка є наслідком поранення, контузії отриманих внаслідок виконання військового обов*язку при перебуванні у державі, де велись бойові дії (а.с. 9,17), у період дії нормативно правових актів, що регулюють правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

А відповідно до ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 5 статті 23 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, які викладено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 суд також керується вимогами ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати ОСОБА_1, важкість вимушених змін в житті позивача, характеру додаткових зусиль для організації його життя та побуту.

З урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав, приймаючи до уваги глибину його моральних страждань, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 28.000 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок), стягнувши зазначену суму грошової компенсації з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1

Тим самим спростовуються твердження відповідача, щодо відсутності правових підстав щодо відшкодування моральної шкоди, як такі, що не базуються на нормах діючого законодавства та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Твердження відповідача, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у справі щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає неспроможним з наступних підстав:

так, ст.170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов*язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

Отже, обов*язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Зазначений висновок міститься у правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для судів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з*ясуванню обставин справи: роз*яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов*язкі, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі..

Згідно п.9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ груп. Позивач по справі є інвалідом ІІ групи, що підтверджено довідкою МСЕК (а.с. 9).

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже з Міністерства оборони України на користь держави слід стягнути 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 60, 88, 212 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 2, 23,170,1167, 1173 ЦКУкраїни, ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України», суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути зМіністерства оборони України, розташованого за адресою: 03168 місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 28.000 грн. 00коп. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути Міністерства оборони України, розташованого за адресою: 03168 місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6 судовий збір на користь держави на рахунок отримувача: 31215256700001; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; код класифікації доходів бюджету 22030106, у сумі 640,00 грн.(шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.Д. Шеїна