Ухвала суду № 65464201, 16.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: №11-кп/790/744/17 Головуючий 1-ої інстанції: Курило В.О.

Справа: №639/6857/16-к

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Люшні А.І., Плетньова В.В.,

секретаря - Вакула Н.С.,

за участю прокурора - Криворучко І.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року, відповідно до якого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 11.11.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова, з урахуванням ухвали апеляційного суду Харківської області від 06.03.2014 року, за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, 01.10.2015 року звільнений з Олексіївської виправної колонії №25 умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 10 днів,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що, 31 липня 2016 року приблизно о 15 год. 00 хв., він, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_1, що належить раніше йому не знайомому ОСОБА_2, реалізуючи виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення будь-якого чужого майна, поєднане із проникненням у сховище, яким вважається огороджена територія вказаного домоволодіння, спочатку увійшов через відчинену хвіртку на територію вказаного домоволодіння, яка огороджена парканом, тобто виконав всі дії, які вважав за необхідне для здійснення проникнення до сховища, а надалі, продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи на території домоволодіння, побачив біля будинку на бетонному блоці залишені без нагляду мобільний телефон «PRESTIGIO РАР 4020 DUO» вартістю 630 гривень, належний ОСОБА_2, та перфоратор «CRAFT СВН-1100» вартістю 1211 гривень, належний раніше йому не знайомому ОСОБА_3, який допомагав господарю домоволодіння проводити ремонтні роботи, і діючи повторно, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілій стороні, та бажаючи їх настання, з метою наживи, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно заволодів зазначеним майном.

Після цього ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, маючи намір розпорядитися ним на власний розсуд.

В результаті скоєного злочину ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 630 грн., а потерпілому ОСОБА_3 на суму 1211 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить оскаржуваний вирок, по суті, змінити, пом'якшити призначене йому покарання шляхом призначення покарання у виді обмеження волі на той же строк, посилаючись на те, що ним скоєно лише один епізод крадіжки, потерпілі до нього претензій не мають, викрадені речі він повернув добровільно, умовного строку не має, свою вину визнав і розкаявся у вчиненому.

Суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Зі змісту вироку вбачається, що покарання ОСОБА_1 суд призначив відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції кримінального закону, який передбачає відповідальність за вчинене, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, даних про особу обвинуваченого - офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, думку потерпілого, який до обвинуваченого претензій матеріального характеру не має, і дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, за якою його засуджено.

Перевіряючи можливість призначення ОСОБА_1 більш м'якого за видом покарання на підставі ст. 69 КК України - обмеження волі, як він про це просить в апеляційній скарзі, колегія суддів, вважаючи обґрунтованим визнання судом першої інстанції вищенаведених обставин, які характеризують особу обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючу покарання обставину та відсутність обставин, що його обтяжує, зазначає, що такі обставини як щире каяття та відсутність до нього з боку потерпілого претензій матеріального характеру були враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку, а інші обставини, на які посилається обвинувачений в своїй скарзі - ним скоєно лише один епізод крадіжки, викрадені речі він повернув добровільно, умовного строку не має, з урахуванням вищевикладених обставин, не можуть бути визнані підставами для призначення більш м'якого за видом покарання.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, за якою його засуджено, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого правильності цього висновку не спростовують, у зв'язку з чим, ця апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряв вирок суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Оскільки в період з 14 грудня 2016 року - дня ухвалення оскаржуваного вироку, по 16 березня 2017 року - дня набрання вироком законної сили, включно обвинувачений ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні перебував у місцях попереднього ув'язнення, то цей строк, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, підлягає зарахуванню в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 14 грудня 2016 року до 16 березня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий -

Судді: