Ухвала суду № 65462772, 20.03.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6914/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Шепетко І.О.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представників відповідачів - ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_9 Крістіни Василівни, ОСОБА_9, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_9 Крістіни Василівни, ОСОБА_9, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пунктів 2.10, 2.12, 2.14 рішення ОСОБА_8 міської ради про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, якими надано дозволи на розробку проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з подальшою передачею їх у власність ОСОБА_9 Кристіні Василівні, площею 0,1000 га по вул. Урожайна, 46, ОСОБА_9, площею 0,0631 га по вул. Урожайній, 46, ОСОБА_3, площею 0,1000 га по вул. Урожайній, 48 «а».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.09.2016 року відкрито провадження по справі.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 625 від 27.09.2016 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, матеріали справи підлягають повторному автоматизованому перерозподілу у звязку з тим, що суддя Микуляк П.П. звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2016 року, головуючим суддею визначено ОСОБА_10

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_11 ОСОБА_5 заявлено клопотання про закриття провадження по справі з тих підстав, що ОСОБА_8 міська рада, надаючи дозвіл на розробку землевпорядної документації, реалізовувала свої владні управлінські функції. Відтак вважають, що розглядається спір з субєктом владних повноважень щодо його рішення, яке носить дозвільний характер, і тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що підтверджується практикою суду у справах за участі цих сторін. Також клопотання обґрунтовувала тим, що відповідно до частини 1 рішення Конституційного Суду України у справі №10-рп/2010 до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, повязаних з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Така ж позиція впроваджується в практику адміністративними судами. Зокрема, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, повязані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належить до публічно правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 міської ради - ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 підтримали клопотання про закриття провадження по справі з наведених підстав.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти заявленого клопотання, посилаючись на розяснення наданні у п. 7 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 р, згідно з яким земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією із сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що оскаржуване рішення впливає на приватно-правовий інтерес позивача на безперешкодну реалізацію ним свого права на землю, яке ним здійснюється у відповідності до закону. ОСОБА_8 міська рада створила передумову набуття права на землю іншими відповідачами у цій справі на частину земельної ділянки, реалізації набуття права на яку здійснюється позивачем. Рішення має індивідуальний характер та не адресований безпосередньо позивачу. Крім того зазначив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.06.2015 р. у справі № 308/1940/15-ц було задоволено частково позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_11 Крістіни Василівни, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_8 міської ради №1282, яке є предметом спору згідно цього позову. Однак, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 р. у справі № 308/1940/15-ц таке рішення було скасовано та відмовлено у позові у звязку з тим, що останній було предявлено без залучення всіх обовязкових відповідачів та зазначено, що відмова у позові не перешкоджає звернутися до суду з новим позовом. Окрім того, зазначив, що позивачем предявлявся позов в порядку КАС України, але у відкритті провадження було відмовлено.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

За правилами частини першої статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Отже, відповідач при винесенні рішення «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», що є предметом розгляду даної справи, здійснював владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Дана позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року (справа № 824/167/15-а).

Відповідно до п .1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволенню, а провадження по справі до закриття.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 208-210, 293, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_12 Крістіни Василівни, ОСОБА_9, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради - закрити.

Роз'яснити позивачу його право звернутись до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_10