Вирок № 65462424, 22.03.2017, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/545/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава кримінальне провадження, що внесене 02 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015070000000355 відносно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.240 КК України,

з участю прокурора Ісака В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи зареєстрованим як субєкт підприємницької діяльності, не маючи передбаченого законодавством дозволу, без дотримання встановленого порядку раціонального і комплексного використання й охорони надр та видобування корисних копалин, які не є загальнопоширеними, в порушення встановлених правил охорони надр, передбачених статтею 16 кодексу України про надра, яка встановлює загальні правила ліцензування діяльності використання надр, порушивши вимоги статей 57, 125, 126, 168 Земельного кодексу України, які встановлюють порядок виникнення права використання земельної ділянки, а також порушивши вимоги статті 56 кодексу України про надра, що стосується основних правил охорони надр, не маючи спеціального дозволу на роботу з видобутку корисних копалин (каменю андезит), без акта про надання гірничого відводу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у період часу з 23 вересня 2015 року по 09 листопада 2016 року сприяв невстановленим органом досудового розслідування особам у вчиненні злочину, шляхом надання вказівок щодо незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, які в свою чергу здійснили самовільне користування надрами та незаконне видобування корисних копалин (каменю андезит) на території кварталу №16 виділів №11, №19 та №32 в урочищі «Гат» Загатянського лісництва ДП «Довжанське ЛМГ», який у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827 (із змінами - постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року №1370) відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, в обсязі 236,2 метрів кубічних.

Незаконно видобутий камінь андезит, невстановленими в ході досудового розслідування транспортними засобами ОСОБА_1 перевіз на територію підпільних цехів, розташованих за адресою: с. Негрово, вул. Гагаріна, 1 «а», Іршавського району, Закарпатської області, де знаходиться ТОВ «Берізка», директором якого є обвинувачений ОСОБА_1, та за адресою: с.Доробратово, вул. Миру, 2/1, Іршавського району, Закарпатської області.

В подальшому, з метою власного збагачення, шляхом подальшої реалізації незаконно видобутого каменю андезит, ОСОБА_1 за вищевказаними адресами, на власних підпільних міні заводах організував сортування, різку, складування та відвантаження у місця продажу вищезазначених корисних копалин загальнодержавного значення за допомогою найманих працівників та відповідного устаткування, що має фактично промисловий виробничий характер та свідчить про незаконний видобуток каменю у промислових масштабах.

Внаслідок дій ОСОБА_1 незаконно видобуто корисних копалин загальнодержавного значення, а саме каменю андезит, в обсязі 236,2 метрів кубічних.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.2 ст.240 КК України як пособництво, яке виразилось у наданні порад, вказівок, засобів та знарядь, сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками, заздалегідь обіцянням переховати знаряддя та засоби вчинення злочину, сліди злочину та предмети, здобуті злочинним шляхом, придбанням та збутом таких предметів, а саме: у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.

27 лютого 2017 року між підозрюваним ОСОБА_1 та прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 472 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 просив затвердити угоду про визнання винуватості та ствердив, що йому відомі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобовязаний довести кожну обставину обвинувачення, йому зрозумілі характер обвинувачення, вид узгодженого покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України та 389-1 КК України. Підтвердив, що укладення угоди є добровільним. Останній свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.240 КК України, визнав повністю та погодився на призначення узгодженого покарання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор Ісак В.М. у підготовчому судовому засіданні підтвердив, що наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, йому відомі і зрозумілі, укладення такої є добровільним. Просив затвердити угоду на підготовчому судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_2 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.240 КК України, який згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості. Правова кваліфікація його дій є правильною.

В ході підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України та ст.389-1 КК України, характер обвинувачення та вид покарання.

Також встановлено, що прокурор розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, тобто обмеження його права на оскарження вироку згідно з положенням п.2 ч.4 ст. 394 та п.1 ч. 3 ст. 424 КПК.

Зміст угоди відповідає вимогам КПК України та КК України. Така укладена за участі захисника.

Згідно даної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч.5 ст.27, ч.2 ст.240 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Узгоджене сторонами покарання відповідає санкції ч.2 ст.240 КК України, загальним засадам призначення покарання, що визначені ст. 65 КК України, а також даним, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою, якій може бути призначено покарання у виді штрафу.

Угода містить беззастережне визнання підозрюваним ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.240 КК України, та зобовязання визнати обвинувачення в обсязі підозри під час судового провадження.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України та 389-1 КК України.

Встановлено, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Враховуючи наведене, оскільки наявні всі фактичні підстави для визнання винуватості, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Відповідно до вимог ст.ст. 122 ч.2 та 124 ч.2 КПК України, суд вважає стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення петрографічної експертизи у сумі 10884 грн.

Речових доказів по справі не має.

Запобіжний захід відносного ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст. 122 ч.2, 124 ч.2, 314, 368, 475 КПК України,

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 лютого 2017 року, укладену між прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, що внесене 02 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015070000000355.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.240 КК України.

Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 700 (семисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 (одинадцять тисяч девятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у сумі 10884 (десять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Захисник має право отримати копію вироку в суді.

Головуюча : М. О. Пітерських