Ухвала суду № 65462151, 22.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 426/10850/16-к

Номер провадження 11-кп/775/349/2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-кп/775/349/2017 Головуючий у 1-ій інстанції:Река А.С.

Єдиний унікальний номер: 426/10850/16-к Доповідач: Савкова С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в місті Бахмуті в складі:

Головуючого судді Савкової С.В.,

суддів Акуленка В.В.,

Стародуба О.Г.

за участю:

секретаря судового засідання Долі В.В.,

прокурора Бусова Д.М.

захисників Журавського О.М.,

Ющенка О.М.,

Грубського А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015130000000298 від 15.06.2015 року з апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Луганської області Губського К.О. на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 лютого 2017 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_6, обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-5 КК України, повернуто прокурору Луганської області,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою суду першої інстанції обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 повернуто прокурору.

Своє рішення суд мотивував тим, що зі змісту обвинувального акту вбачається, що в грудні 2014 року, більш точної дати встановити не надалося можливим, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на фінансування терористичної організації «ЛНР». Так, ОСОБА_6 зареєстрований у відповідних уповноважених державних органах України, як засновник, директор/керівник, головний бухгалтер TOB «Схід Авто-Газ», засновник, директор/керівник TOB «Компанія «Екотоп», засновник, директор/керівник TOB «Луганськекогаз».

У грудні 2014 року-травні 2015 року ОСОБА_6 здійснив дублюючу реєстрацію двох товариств в реєстраційних органах «ЛНР», а саме:

«ООО «Восток Авто-Газ»: код «ЕГРЮЛ «ЛНР» 61105523, свідоцтво «Міністерства юстиції «ЛНР» № 11-0000552/2015, внесено до «Статистичного реєстру підприємств та організацій Державного комітету статистики «ЛНР» (виписка № 12-28/105 від 25.03.2015), взято на облік в «органі податкової служби «ЛНР» 02.12.2014 за № 505 (довідка «ДПІ в Ленінському районі м. Луганська» № 1398 від 30.04.2015), керівник - ОСОБА_6, засновники - ОСОБА_6, ОСОБА_8, юридична адреса: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 4/186);

«ООО «Компания «Экотоп»: код «ЕГРЮЛ «ЛНР» 61105552, свідоцтво «Міністерства юстиції «ЛНР» № 11-0000555/2015, внесено до «Статистичного реєстру підприємств та організацій Державного комітету статистики «ЛНР» (виписка № 12-28/104 від 25.03.2015), взято на облік в «органі податкової служби «ЛНР» 02.12.2014 за № 492 (довідка «ДПІ в Ленінському районі м. Луганська» № 1397 від 30.04.2015), керівник - ОСОБА_6, засновники - ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, юридична адреса: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 4/1); та здійснив реєстрацію «ООО «Луганская Газовая Компания»: код «ЕГРЮЛ «ЛНР» 61102803, свідоцтво «Міністерства юстиції «ЛНР» № 0000280/2015, внесено до «Статистичного реєстру підприємств та організацій Державного комітету статистики «ЛНР» (виписка № 12-20/2239 від 29.05.2015), керівник - ОСОБА_9, засновники - ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_11, юридична адреса: м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Нова, 125.

Разом з цим, між «ООО «Восток Авто-Газ» та TOB «Донецькоблгаз» (83062, м. Донецьк, пр. Ленінський, 4, директор ОСОБА_12.) укладений договір № 214 від 10.03.2015 на поставку до тимчасово окупованої території Луганської області з РФ природного газу метан (транспортування та постачання здійснювалося створеними самопроголошеним урядом «ЛНР» структурами-Луганське виробниче управління магістральних газопроводів та ДП «Луганськгаз»).

З лютого 2015 року природній газ метан реалізується через АГНКС (автомобільні газонаповнювальні компресорні станції) за наступними адресами у м. Луганськ та Луганській області: вул. Монтажна, 40 («ООО «Восток Авто-Газ»); автодорога «Луганськ-Сватове-Валуйки» 8 км + 800 м («ООО «Восток Авто-Газ»); вул. Лутугинська, 32 («ООО «Компания «Экотоп»); кв. 50 років Оборони Луганська, 19 («ООО «Компания «Экотоп»); Бахмутський проїзд, 27 («ООО «Компания «Экотоп»); вул. 30 років Победи, 2н («ООО «Компания «Экотоп»); м. Олександрівськ, вул. Нова, 152 («ООО «Луганская Газовая Компания»).

Крім цього, в січні 2016 року ОСОБА_6 організував доставку продукції ТОВ «Марківський сирзавод» до тимчасово окупованої території Луганської області через окуповану територію Донецької області вартістю 700 000 грн.

В період з 15 жовтня 2014 року по січень 2016 року зазначеними вище підприємствами до бюджетів «ЛНР» та «ДНР» сплачено «податків» у розмірі (з урахуванням сплати в рублях РФ згідно офіційного курсу НБУ (гривні до рубля РФ) на відповідні періоди) 609537,17 гривень, завдяки надходженню яких профінансовано, в тому числі, силовий блок терористичної організації «ЛНР» та «ДНР».

Таким чином, із обвинувального акту вбачається, що прокурор, зазначаючи правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, заздалегідь, без вироку суду стверджує, що обвинувачений вчинив інкримінований йому злочин, що є безпідставним і недопустимим. При складанні обвинувального акту, з урахуванням принципу, визначеного ст. 17 КПК України, можливо вказувати тільки на те, що особа обвинувачується у вчиненні певного кримінального правопорушення.

Вказівка ж в обвинувальному акті на те, що обвинувачений скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-5 КК України, є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст. 6, 129 Конституції України, п. 2 ст. 311 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, обвинувальний акт, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить відомостей щодо місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6, а вказане лише місце його реєстрації: АДРЕСА_1

Згідно положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає. Таким чином, в обвинувальному акті не зазначено саме місце проживання обвинуваченого.

Окрім того, аналіз змісту обвинувального акту вказує на те, що обвинувальний акт складений без дотримання положень ст. 291, ст.91 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неоднозначно, неконкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, а саме вчинення дій, які виразилися в фінансуванні тероризму з метою забезпечення терористичної організації, але формулювання обвинувачення не ґрунтується на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію - як то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення. Зазначивши в обвинувальному акті, що ОСОБА_6 здійснив дублюючу перереєстрацію підприємств, не вказано чи це було вчинено за безпосередньої особистої участі ОСОБА_6 чи за його дорученням, а також причетність ОСОБА_6 до сплати т.н. «податків», тобто відсутній виклад обставин кримінального правопорушення про те, які конкретно дії, де і коли були здійснені безпосередньо ОСОБА_6

Окрім того, в обвинувальному акті відсутнє визначення терміну «ДНР», не обґрунтовано, чи є «ДНР» терористичною організацією, що робить виклад інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення не конкретизованим.

Такі недоліки обвинувального акту не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, оскільки відповідно до частини 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а діяльність утворень так званих «ЛНР» та «ДНР» не є предметом дослідження дійсного кримінального провадження і у випадку кваліфікації дій обвинуваченого, це має мати під собою певне підґрунтя та підстави, які не конкретизовані в обвинувальному акті.

Із зазначеною ухвалою не погодився прокурор та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, обвинувальний акт направити до суду першої інстанції для розгляду. Свої вимоги мотивує тим, що ухвала суду є необґрунтованою та невмотивованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; зазначає, що положення п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначають, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; вказує на те, що прокурорам у повному обсязі виконано вимоги ст.291 КПК України, а тому підстав для повернення обвинувального акту немає.

Крім того, від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що згідно ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України; оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, продовжує існувати ризики можливості останнього переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

В судовому засіданні апеляційного суду:

- прокурор підтримав доводи апеляції, а також просив задовольнити клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6;

- захисники та обвинувачений ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6

Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, думку захисників та обвинуваченого ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду, що в обвинувальному акті відсутнє конкретне обвинувачення, обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочинів, передбачених ч. 1 ст.109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, зазначені в ньому формально, неповно, без вказівок обставин злочинів, які підлягають дослідженню при розгляді даної категорії справ, не відповідають дійсності.

Відповідно до приписів п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акту тільки в тому випадку, коли він не відповідає вимогам КПК України.

Статтею 291 КПК України встановлено коло вимог до обвинувального акту. Зокрема, він повинен містити:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Як вбачається, направлений до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 містить всі необхідні дані, передбачені зазначеною нормою закону.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 368 КПК України тільки на стадії ухвалення судового рішення (ухвалення вироку) має вирішувати питання:

1) чи мало місце діяння, у вчинення якого обвинувачується особа;

2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

На стадії попереднього розгляду (крім провадження на підставі угод) вказані питання судом не розглядаються і не вирішуються.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляції прокурора в тій частині, що ним не були порушені засади кримінального судочинства, зокрема, принцип презумпції невинуватості, зміст якого викладений в ст. 17 КПК України, оскільки ним в обвинувальному акті викладені тільки ті обставини, які він вважає встановленими як це і передбачено п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Крім того, місце реєстрації та місце перебування ОСОБА_6 на момент направлення обвинувального акту до суду прокурором встановлено з достовірністю, про що і знайшло відображення в зазначеному акті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що рішення суду, прийняте за результатами підготовчого засідання є незаконним, оскільки при його постановленні були порушені вимоги кримінального процесуального закону.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідним задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, при цьому навести обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-5 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 відноситься до тяжких злочинів, на даний час кримінальне провадження не розглянуто по суті.

На теперішній час, заявлені раніше ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінилися, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 258-5 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 маючи нерухомість на непідконтрольній Україні території, певні зв'язки з представниками терористичних організацій, він зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зможе знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення , вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість та доцільність заявленого прокурором клопотання.

Крім того, законодавець встановив, що запобіжні заходи у вигляді особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України (ч. 5 ст. 176 КПК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що ризики, встановлені під час застосування запобіжного заходу не припинились, через що можливо продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 40 днів, тобто до 28 квітня 2017 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 409 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Губського К.О. - задовольнити.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 лютого 2017 року відносно ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.

Клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу - задовольнити: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, громадянину України, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-5 КК України, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 40 діб, а саме до 28 квітня 2017 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: