Постанова № 65459817, 16.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1638/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

16 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Ременяк С.Я.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника третіх осіб: Довбенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не завляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління національної поліції у Вінницькій області, Управління МВС України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не завляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління національної поліції у Вінницькій області, Управління МВС України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

09 березня 2017 року на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. 4149/17) від позивача.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третіх осіб в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила колегію суддів її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 проходив службу у відділенні ДАІ Вінницького MB УМВС України на посаді старшого інспектора відділення розшуку викраденого транспорту відділення ДАІ Вінницького MB УМВС України. Наказом начальника УМВС України в Вінницькій області від 15.03.2004 №33-ос позивача звільнено за власним бажанням.

22.01.2004 рішенням комісії міської МСЕК №1 позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання. Постановою військово-лікарської комісії УМВС України в Вінницькій області № 2 від 09.02.2006 захворювання визнано пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Інвалідність не встановлювалась.

19.05.2016 за результатами проходження повторної медико-соціальної експертної комісії у Вінницькій обласній МСЕК №2 ОСОБА_2 встановлено з 19.05.2016 року III групу інвалідності в результаті захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та збільшено відсоток втрати працездатності до 40%, що підтверджується довідками № 122912 та №329927.

01.06.2016 позивач звернувся із заявою до УМВС України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії про виплату одноразової грошової допомоги.

Листом від 31.08.2016 № 15/2-3333 за результатами розгляду вказаної заяви, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України відмовлено ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на п.4 Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2015 року № 850, оскільки після первинного огляду МСЕК від 22.01.2004 пройшло більше 2 років.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивача щодо призначення грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок № 850).

Положеннями абз. 3 п. 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пп.2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Разом з тим, згідно з п.4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Аналізуючи доводи апелянта щодо правомірності відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, колегія суддів зважає на наступне.

Вперше позивачеві встановлено 25 % втрати працездатності, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, без установлення інвалідності 22.01.2004.

19.05.2016 позивач пройшов повторний огляд медико-соціальної експертної комісії у обласній МСЕК №2, за результатами якої ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК №329927.

Таким чином, з моменту первинного встановлення відсотку втрати працездатності до дати проведення медичного огляду, в ході якого встановлено третю групу інвалідності, минуло більше 2 років.

В той же час, апелянт зазначає, що враховуючи вимоги п. 4 Порядку №850 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється лише тим працівникам, яким протягом двох років після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Проведення виплати одноразової грошової допомоги у випадках, коли після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, зазначеним Порядком не передбачено.

Крім цього, відповідно до п. 13 Порядку № 850 працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім'ї, батьки та утриманці можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Як встановлено судом, позивач набув права на призначення грошової допомоги ще 22.01.2004 при первісному огляді, проте за призначенням виплати звернувся лише 01.06.2016 після встановлення ІІІ групи інвалідності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зроблені помилкові висновки щодо трактування змісту п. 4 Порядку № 850, відносно того, що у випадку, коли вища група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами. Жодних обмежень щодо неможливості призначення та виплати нової грошової допомоги не передбачено.

Також апеляційним судом приймається до уваги та обставина, що в п. 14 вказаного Порядку №850 визначені випадки, коли одноразова грошова допомога не виплачується особам, які фактично мають право на таку виплату, але таке право вони отримали внаслідок певних порушень. Позивачеві ж відмовлено на підставі п. 4 Порядку №850, оскільки в нього взагалі відсутнє право на отримання вказаної виплати у зв'язку із спливом дворічного терміну між первинним та повторним медичним оглядом, який став підставою для установлення відсотка втрати працездатності у розмірі 40%, а також третьої групи інвалідності.

Провівши системний аналіз наведених вище норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності з посиланням на пункт 4 Порядку № 850.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в оскаржуваному рішені не надано належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, а також невірно застосувано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не завляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління національної поліції у Вінницькій області, Управління про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не завляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління національної поліції у Вінницькій області, Управління МВС України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 березня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.