Ухвала суду № 65459773, 16.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2412/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

16 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Ременяк С.Я.,

за участю:

прокурора: Самборської Я.А.

представника відповідача: Отришко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №1 та №2 в розмірі 97968,75 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернувся до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №1 та №2 в розмірі 97968,75 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

13 березня 2017 року до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№ 4326/17) від відповідача.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці повноважного представника в судове засідання не направило, надавши 16 березня 2017 року суду заяву про розгляд справи за відсутності представника управління (вх.№ 4569/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ПАТ "Вінницький завод "Металіст" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці 26 лютого 1991 року.

На підприємстві відповідача виконуються роботи з особливо шкідливими та важкими умовами праці за Списками № 1, 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 16.01.2003 № 36.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків за відповідачем рахується борг зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах по Списку № 1 за період з липня по листопад 2016 року в сумі 57590,05 грн. та по Списку № 2 в сумі 40378,70 грн. за період з липня по листопад 2016 року

Зазначені розрахунки направлялись на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштових відправлень, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії супровідних листів. Дані розрахунки отриманні уповноваженими особами відповідача, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Проте вказані кошти відповідачем в добровільному порядку не сплачені, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час слухання справи фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по заявленим пенсіонерам, відповідачем не сплачені. В той же час, в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на 2016 рік по ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Пенсійний фонд змінив дату досягнення особою пенсійного віку, а відтак і збільшив термін відшкодування пільгових пенсій зазначених жінок більше 5 років, що суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особами, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Об'єктом таких платежів є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж.

Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

За приписами ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, а також відповідно та пункту "б" - "з" ст. 13 вказаного закону, пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років.

Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати Пенсійному органу витрати на виплату пенсій відповідним працівникам.

В той же час, після внесення змін до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із неузгодженістю її змісту зі ст.ст. 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більше 5 років.

Вказана неузгодженість усунута законодавцем шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, яким зміст ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" приведено у відповідність до положень ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та із змісту якої вбачається, що зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб не може перевищувати 5 років.

Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловіками і за кожні 2 роки такої роботи жінками.

Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений Розділом 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Згідно з п.п. 6.4, 6.8 Розділу 6 даної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, а підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, визначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно правомірності заявлення до відшкодування заборгованості фактичних витрат по виплаті пенсій за віком на пільгових умовах по ОСОБА_3 та ОСОБА_4, колегія суддів зважає на такі обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 вийшла на пільгову пенсію по списку № 2 29.12.2009 при пільговому стажі 10 років, а ОСОБА_4 вийшла на пільгову пенсію по Списку № 2 13.08.2010 при пільговому стажі 10 років. Зазначеним жінкам пільгову пенсію призначено зі зменшенням пенсійного віку на 5 років з датою виходу у віці 50 років.

На момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_3 (29.12.2009) та ОСОБА_4 (13.08.2010) поточне законодавство України зобов'язувало їх колишнього роботодавця, яким є ПАТ "Вінницький завод "Металіст", до досягнення жінками пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

При цьому, кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції станом на 25.05.2009 та 13.08.2010) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до якої право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, в даному випадку відшкодування відповідачем витрат на фактичну доставку та виплату пенсій ОСОБА_3, ОСОБА_4 повинно здійснюватися до досягнення ними пенсійного віку згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції станом на 25.05.2009 та 13.08.2010), тобто, до 28.12.2014 та 12.08.2015 відповідно.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що апелянтом змінено дату досягнення пенсійного віку вказаними особами, а відтак збільшено строк до відшкодування призначених їм у 2009 та 2010 роках пенсії по 28.06.2018 та 12.08.2019 відповідно.

В свой апеляційній скарзі позивач зазначає, що підставою для збільшення строку відшкодування пільгової пенсії вказаним особам слугував Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, яким збільшено пенсійний вік для жінок, що, на думку позивача, зобов'язує відповідача відшкодувати пільгову пенсію протягом строку, на який збільшений пенсійний вік.

Аналізуючи зазначені норми у своїй сукупності колегія суддів приходить до висновку, що станом на день призначення пільгових пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідач повинен відшкодовувати органу Пенсійного фонду фактичні витрати, пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначених на пільгових умовах вказаним особам до досягнення ними пенсійного віку (55 років), визначеного на момент призначення пільгової пенсії, оскільки дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією № 64/8663, в редакціях чинних на той час.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою позицію апелянта щодо застосування до спірних правовідносин Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, яким по суті збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли на пенсію до набрання чинності зазначеного Закону, тобто до 01 жовтня 2011 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на 2016 рік неправомірно змінив дату досягнення зазначеними особами пенсійного віку, чим збільшив термін відшкодування пільгових пенсій понад 5 років, а тому доводи апелянта стосовно правомірності розрахунків виставлених ПАТ "Вінницький завод "Металіст" на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 - 5914,55 грн. та ОСОБА_4 6383,45 грн. спростовуються наведеними вище обставинами справи.

Також судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження апелянта щодо не оскарження відповідачем повідомлення про зміну розміру сум до відшкодування, оскільки в рішеннях Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 802/84/16-а від 09 червня 2016 року, у справі № 802/365/16-а від 09 червня 2016 року та у справі №802/1343/16-а від 08 грудня 2016 року судом неодноразово приймався висновок щодо неправомірності дій управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, які полягали у зміні дати досягнення пенсійного віку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які за приписами ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню в даній адміністративній справі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на помилковому застосуванні вимог чинного законодавства та спростовуються наявними в матеріаліх справи доказами, у зв'язку із чим не приймаються судом до уваги як безпідставні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення за повного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи при дотримані норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 березня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.