Ухвала суду № 65459762, 14.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1921/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А. В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

14 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача Скржешевського М. С.,

представника відповідача Черпітяк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інновіннпром" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інновіннпром" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення № 431/1401 від 05.10.2016 року, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Вітковським А. П., головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області згідно зі ст. 20 п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу Вінницької ОДПI ГУ ДФС у Вінницькій області від 05.10.2016 року № 1235, на виконання ухвали про призначення документальної перевірки слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року по кримінальному провадженню №12015000000000630, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інновінпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1067/1401/38189862 від 19.10.2016, згідно з яким встановлено порушення п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 75726 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 75726 грн. 00 коп., п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 84140 грн. в тому числі за вересень 2015 р. в сумі 84140 грн. 00 коп.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат витрати на придбання кабельної продукції у ТОВ «Ека Строй Плюс» в сумі 402701 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, а саме: до перевірки не надані оригінали документів, підтверджуючі фактичне отримання та транспортування зазначеної кабельної продукції (ТТН, акт приймання-передачі на склад, тощо) (п. 3.1.2 акту перевірки).

Крім того, перевіркою з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Ека Строй Плюс" за вересень 2015 року в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.2 акта перевірки, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, в сумі 84140 грн. 00 коп.

На підставі висновків акту перевірки Вінницькою ОДПI ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000891401 від 02.11.2016 року, відповідно до якого збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 94658 грн. 00 коп. (в тому числі за податковими зобов'язаннями -75726 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 18932 грн. 00 коп.); та № 0000901401 від 02.11.2016 року, відповідно до якого збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105175 грн. 00 коп. (в тому числі за податковими зобов'язаннями 84140 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 21035 грн. 00 коп.).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, отже прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору поставки № В66-15 від 09.09.2015 року, укладеного між ТОВ "Інновіннпром" (покупець) та ТОВ «Ека Строй Плюс» (постачальник), останній зобов'язується у межах договірної ціни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність ТОВ "Інновіннпром" (покупець) електрообладнання, узгоджене сторонами у специфікації, згідно з затвердженими покупцем параметрами, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 2.1 вказаного вище Договору постачальник зобов'язаний поставити товар в узгоджені строки та на умовах даного Договору. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, своєчасно та в повному обсязі його оплатити.

Відповідно до п. 7.2 Договору покупець здійснює оплату за товар у розмірі 504841 грн. 15 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 84140 грн. 19 коп. протягом 2 (двох) банківських днів з моменту поставки товару та підписання відповідної накладної на підставі рахунку постачальника.

Датою оплати за цим Договором вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в реквізитах цього Договору.

На підтвердження виконання договору поставки № В66-15 від 09.09.2015 до матеріалів справи надано податкову накладну від 14.09.2015 № 28, накладну № ЕЮ000000240 від 14.09.2015, банківську виписку, платіжне доручення № 684 від 15.09.2015 (а.с. 23-29).

Для подальшого використання поставленого товару в господарській діяльності між ТОВ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» (замовник) та ТОВ "Інновіннпром" (підрядник) укладено договір підряду № 2431/2 62-2015 від 09.09.2015.

Відповідно до п.1.1 Договору № 2431/2 62-2015 від 09.09.2015 ТОВ "Інновіннпром" (підрядник) в порядку та на умовах цього Договору з використанням власних та залучених трудових ресурсів, устаткування, техніки та матеріалів зобов'язується за завданням замовника на власний ризик виконати та передати замовникові комплекс робіт відповідно до договірної ціни (Додаток №1) до даного Договору, що складаються з наступних видів робіт: а) програмне забезпечення: автоматизація технологічних процесів; автоматизація зволоження зерна; система контролю та обліку зерна і продуктів його розмолу; б) розробка технічної документації: розробка документації на систему зволоження; розробка проектної документації на інформаційне табло; в) виготовлення, постачання, монтаж та введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) по об'єкту «Зерноочисне та розмольне відділення» по розділах: автоматизація технологічних процесів, в т.ч. автоматизація зволоження зерна з точністю регулювання 0,5%; АРМ. Шафи контролерів з відповідними датчиками; пусконалагоджувальні роботи.

Термін виконання робіт погоджений сторонами в графіку виконання робіт (в Додатку №2 до Договору), який є невід'ємним додатком до цього Договору.

На підтвердження виконання робіт надано податкові накладні № 3 від 10.09.2015, № 1 від 03.12.2015, № 6 від 15.12.2015, № 11 від 29.12.2015, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт 1м приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015, акт № 1м вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, реєстр Актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт та витрати, відомість витрачених ресурсів витрат замовника, підсумкову відомість ресурсів, банківські виписки, платіжні доручення № 8421 від 10.09.2015, № 9761 від 03.12.2015, № 9952 від 15.12.2015, № 10257 від 30.12.2015 , № 10597 від 25.01.2016.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача з придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Оцінивши доводи апеляційної скарги щодо неподання контрагентом ТОВ "Інновіннпром" ТОВ «Ека Строй Плюс» до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року та відсутності інформації про основні засоби ТОВ «Ека Строй Плюс» у звязку із неподанням податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік та балансу (фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва ) за 2015 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Так, чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оцінивши доводи апеляційної скарги про те, що у позивача відсутній акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, та як наслідок, відсутнє підтвердження фактичного отримання товару, колегія суддів зазначає, що факт передачі товару від ТОВ "Ека Строй Плюс" до ТОВ "Інновіннпром" підтверджується накладною № ЕЮ000000240 від 09.09.2015.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності товаро-транспортних накладних як підставу безпідставного віднесення ТОВ "Інновіннпром" до складу витрат витрати на придбання кабельної продукції, з огляду на таке.

Відповідно до преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання і безпеки пасажирів на транспорті.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають відношення до бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, відсутність ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій з їх поставки та не може ставити під сумнів здійснення господарської операції, очкільки наявні інші документи, які підтверджують фактичне виконання договору поставки № В66-15 від 09.09.2015.

З урахуванням наведеного, оцінивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання електрообладнання в розмірі 402701 грн. 00 коп. та правомірно включено до складу податкового кредиту за вересень 2015 року суми податку на додану вартість в сумі 84140 грн. 19 коп., а відтак податкові повідомлення-рішення № 0000891401 від 02.11.2016, № 0000901401 від 02.11.2016 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин під час апеляційного розгляду справи доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 березня 2017 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.