Постанова № 65459570, 16.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 р. Справа № 818/1638/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016р. по справі № 818/1638/16

за позовом ОСОБА_1

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - Конотопська ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №269-02 від 16.06.2015 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року по справі № 818/1638/16 замінено відповідача по справі - Конотопську ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на Шосткинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - Шосткинська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, відповідач) (а.с.24).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року по справі № 818/1638/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №269-02 від 16.06.2015, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Відшкодовано ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39521341).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 р. по справі № 818/1638/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на даний час ОСОБА_1, мешканець м. Путивль, знаходиться на обліку як фізична особа-підприємець в Путивльському відділенні Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. У 2015 році Путивльське відділення входило до складу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області. Згідно з наказом ДФС України від 24.02.2016 року № 172 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Сумській області» Глухівську ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області реорганізовано шляхом приєднання до Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. Разом з тим, у ході реорганізації Путивльське відділення Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області включено до складу Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. У 2015 році адміністрування транспортного податку по Путивльському відділенню Глухівської ОДПІ здійснювалось працівниками Путивльського відділення, усі справи якого після реорганізації Глухівської ОДПІ залишились у Путивльському відділенні, доступ до електронних баз останнього на даний час у Глухівського відділення Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області відсутній. Враховуючи викладене, вказує, що судом першої інстанції було залучено до справи неналежного відповідача, що призвело до ухвалення рішення, яке на даний час неможливо виконати, оскільки ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не обслуговується у Глухівському відділенні Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. Судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю з'ясування вищезазначеної інформації та надання її до суду, а тому рішення у справі прийнято без урахування позиції відповідача по справі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2015 р. посадовими особами Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 269-02, яким ОСОБА_1, як власнику транспортного засобу - JEEP Grand Cherokee, 2013 року випуску було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн. (а.с.28,34).

Визначене податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. було оплачено ОСОБА_1 до відповідного бюджету у встановлені законодавством строки за квитанцією № 92 від 23.06.2015 р. (а.с.10).

Разом з тим, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення транспортного податку на 2015 рік відповідні місцеві ради повинні були прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення такого податку, що зроблено не було, а відтак, податкове повідомлення-рішення Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 16.06.2015 року № 292-02 про визначення позивачеві грошового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав належним відповідачем по справі Шосткинську ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Путивльським відділенням Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області (а.с.17).

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 24.02.2016 року № 172 реорганізовано Глухівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області шляхом приєднання до Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. У ході реорганізації Кролевецьке та Путивльське відділення Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області включено до складу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області (а.с.29).

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Разом з тим, незважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги саме до тієї особи, яка була належним відповідачем по справі - Конотопська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області - здійснив заміну первинного відповідача на особу, яка не повинна відповідати за даним позовом.

У відповідності до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Однак, в даному випадку Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Сумській області не є правонаступником Путивльського відділення Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, оскільки це відділення не припинило свою діяльність, а приєднано до іншого органу ДФС - Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області.

Ці обставини вбачаються з наказу Державної фіскальної служби України від 24.02.2016 року № 172, копія якого наявна в матеріалах справи, однак, не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Судом першої інстанції не було з'ясовано, де перебуває на обліку позивач ОСОБА_1, яким податковим органом фактично виносилось оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 269-02 від 16.06.2015 року про визначення позивачеві грошового зобов'язання з транспортного податку, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог до Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

З приводу висновків суду першої інстанції про протиправність вищевказаного податкового повідомлення-рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Згідно з приписами ст. 265 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п.267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, згідно з пп.14.1.251 п. 14.1 ст.14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, об'єктами оподаткування у 2015 році у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Посилання суду першої інстанції на пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки відповідно до п.12.3.5. п.12.3 ст.12 ПК України, яка є спеціальною нормою для спірних відносин, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в Податковому кодексі України визначені чітка ставка, строки та порядок сплати транспортного податку і не поставлено в залежність обов'язковість сплати податку від дати прийняття місцевим органом самоврядування рішення про визначення ставки податку та строків сплати.

Неприйняття такого рішення у строк до 01.01.2015 року у розумінні Податкового кодексу України не є підставою для звільнення від сплати транспортного податку за 2015 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу позивачеві належить легковий автомобіль марки JEEP Grand Cherokee, з об'ємом двигуна 3604 куб.см., 2013 року випуску, зареєстрований 22.06.2014 року. Вказаний автомобіль підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак, у 2015 році є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі як власник даного автомобіля повинен був сплачувати транспортний податок.

Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 267.6.1, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вищезазначених норм закону відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що встановлення місцевих податків є виключною компетенцією відповідних місцевих рад, останні мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, при цьому, таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період), а в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Так, судом першої інстанції зазначено, що для встановлення транспортного податку відповідні місцеві ради повинні були прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення такого податку, що зроблено не було.

Разом з тим, судом першої інстанції, всупереч вимогам ч.4 ст.11 КАС України, не було з'ясовано, чи було прийнято Путивлською міською радою рішення про встановлення транспортного податку, якщо таке рішення приймалося, то коли саме.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.01.2015 року Путивльською міською радою 70 сесії 6 скликання прийнято рішення б/н «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку».

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що підпунктом 10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить транспортний податок.

Згідно з п.10.2 ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Колегія суддів відмічає, що вказаний Закон № 71-VIII не був визнаний неконституційним та набрав чинності з 01.01.2015 року.

На виконання вимог п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рішення б\н від 29.01.2015 року "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» прийняте Путивльською міською радою 29.01.2015р.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Згідно з п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.04.2013 р. по справі №21-94а13, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Водночас підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 р. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача вперше зареєстрований 22.06.2014 року, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 році належний позивачеві легковий автомобіль JEEP Grand Cherokee, з об'ємом двигуна 3604 куб.см., 2013 року випуску, є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 року № 269-02, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року по справі № 818/1638/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2016р. по справі № 818/1638/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.03.2017 р.