Постанова № 65459348, 06.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-500/08/1570

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Турецької І.О.

ОСОБА_2

за участю секретаря Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Малсі»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003002301/0 та № 0003012301/0 від 06.09.07 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 року позовні вимоги задоволені повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2007 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Малсі»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складений акт №1992/23-02/30703930/191 від 27.08.2007 року.

В ході перевірки посадовими особами податкового органу встановлено факти порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 38 137,50 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення відємного значення чистої суми зобов'язання з податку на додану вартість на 6 672,9грн.

06.09.2007 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі вищезазначеного акту винесено податкові повідомлення-рішення: №0003012301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 6 673грн. та № 0003002301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 99 900,5грн., у тому числі за основним платежем 38 137,5грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 61 763грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Малсі», суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган безпідставно визначив позивачеві податкове зобовязання та нарахував штрафні санкції, а також помилково зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки порушень вимог чинного законодавства з питань оподаткування господарських операцій ПП «Малсі»не допускало.

Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується, та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2001 року між засновником ПП «Малсі»ОСОБА_3 Валідом (позикодавець) та ПП «Малсі»в особі директора ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір про тимчасову фінансову допомогу, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику на безвідсотковій зворотній основі грошові кошти у суми 200 000грн., а позичальник зобов'язується до 02.01.2004 року або за першою вимогою позикодавця у 5-ти денний термін повернути зазначену суму позикодавцю.

Згідно із внесенням до вказаного договору Доповнення від 11.12.2003 року сума тимчасової фінансової допомоги на безвідсотковій зворотній основі складає 9 877 000грн.; позика надається шляхом перерахування необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника, або шляхом внесення суми позики до каси позичальника частинами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вищезазначеним Договором та доповненням до нього не встановлено конкретних строків надання у позику грошових коштів, а лише зазначено строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

В матеріалах справи відсутні будь-яки докази, які б беззаперечно підтверджували факт перерахування позикодавцем всієї суми позики за договором, а також того, що кошти в сумі 608 000 грн. перераховані не на виконання вищезазначеного договору та додатку до нього, а помилково.

На думку колегії суддів, наявність листа позикодавця про помилковість перерахунку коштів на адресу ПП «Малсі»не є достатньою підставою для не включення до складу валового доходу на кінець звітного податкового періоду неповерненої фінансової допомоги (її частини).

В свою чергу, згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». із зазначеною нормою, у разі, коли поворотна фінансова допомога (її частина), отримана платником податку від осіб, що не є платниками податку на прибуток, не повернена кредитору на кінець звітного періоду, то на таку дату сума неповерненої фінансової допомоги (її частини) підлягає включенню до складу валового доходу дебітора. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося повернення.

Таким чином, отримання від фізичної особи грошових коштів, що підпадають для цілей податкового обліку під категорію поворотної фінансової допомоги, спричиняє податкові наслідки для підприємства - платника податку у вигляді обов'язку включення отриманих сум до складу валового доходу.

Оскільки на кінець звітного періоду (вересень 2009 року) поворотна фінансова допомога не була повернута особі, яка її надала, ПП «Малсі»мало включити її до складу валового доходу.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.09.2006 року ПП «Малсі»укладено договір № 250 з ВАТ АК «Південний»на промислову переробку цукрового буряку на суму 167 896,88 грн.

Згідно акту звірки від 14.12.2006 року ВАТ АК «Південний»було виготовлено продукцію: цукор у кількості 154,023 т.; патока 58,763 т.; жом 1054,052 т. Втрати цукрового буряку при зберіганні становлять 53,471 т.

В рахунок вартості виконаних робіт по переробці сировини ВАТ АК «Південний»утримало з замовника сахарний буряк у кількості 914,023 т., в рахунок вартості мішків утримано 2,162 т. виготовленого цукру. Станом на 14.12.2006 року залишки готової продукції, належні до передачі цукровим заводом замовнику склали: цукор 151,861 т., патока 58,763 т.. жом 1054,052 т.

Як встановлено податковим органом під час проведення перевірки, у позивача були відсутні первинні документи щодо отримання ПП «Малсі»готової продукції ( цукру, патоки, жому) після переробки цукрового буряку ВАТ АК «Південний»у кількості 1 317,564 т., що на думку колегії суддів було достатньою підставою для неврахування вартості цієї кількості продукції при визначенні правильності обліку товарів на складах.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З аналізу наведеної норми закону колегія суддів приходить до висновку, що при розрахунку в податковому обліку платника податків приросту (убутку) балансової вартості запасів, в даному випадку цукру, патоки та жому, ПП «Малсі»повинен був рахувати не тільки матеріальну складову виробленої продукції (вартість переданого в переробку цукрового буряку на суму 178 869.21 грн.), а і вартість отриманих послуг з переробки сировини в сумі 139 914,07 грн. (167 896,88 грн. 27 982,81 грн. ПДВ).

Крім цього перевіркою встановлено, що на порушення п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 ПП «Малсі»до складу валових витрат віднесло витрати, які не підтверджені відповідними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, а саме, товарно - транспортними накладними на надані послуги по транспортуванню товарно матеріальних цінностей ВАТ «Новокаховський КХП», ВАТ «Розділянський елеватор» та ТОВ «Нік»впродовж ІІІ ІV кварталів 2006 року.

П.5.1 ст.5 Закону № 334 передбачено, що валові витрати виробництва та обігу це сума витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах. здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті (в редакції від 01.03.2006 року, яка діяла на момент віднесення позивачем зазначених витрат до складу валових) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Наказом Мінтрансу України від 14.10.97 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованим в Мінюсті України 20.02.98 за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до зазначених Правил товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до п.11.5 Правил ТТН на перевезення вантажу автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менш чотирьох екземплярів, перший з яких залишається у замовника.

З аналізу вищенаведених положень колегія суддів приходить до висновку, що для підтвердження вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та подальшого віднесення цих витрат до валових витрат виробництва та обігу обовязковим є наявність товарно-транспортних накладних.

Оскільки а ні під час перевірки, а ні в судовому засіданні позивачем не надано ТТН на надані послуги по транспортуванню товарно матеріальних цінностей ВАТ «Новокаховський КХП», ВАТ «Розділянський елеватор»та ТОВ «Нік»впродовж ІІІ ІV кварталів 2006 року, колегія суддів вважає правомірним зменшення податковим органом валових витрат позивача за зазначеними господарськими операціями.

Як вже зазначалося вище, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено факт порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося, зокрема, у відсутності у позивача на момент перевірки оригіналів податкових накладних, на підставі яких підприємством включено до податкового кредиту звітного податкового періоду суми ПДВ.

Відповідно до вимог пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого у Мінюсті України 23.06.1997р. за № 233/2037, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал, копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п.7.3 ст.7 Закону, при цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "х"). Така податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Оскільки позивачем на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту звітного податкового періоду суми ПДВ надано не оригінали податкових накладних, а їх копії, які відповідно до вимог чинного законодавства повинні знаходитись у продавця, колегія суддів вважає правильним висновок податкового органу про завищення ПП «Малсі»податкового кредиту у серпні-вересні 2006 року на суму 6 672,90 грн.

Зважаючи на все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення, неповно зясувавши всі обставини, що мають значення для справи, тому оскаржуване судове рішення необхідно скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Малсі»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.В. Стас