Постанова № 65459186, 14.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року № 876/2043/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Чопко Ю.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,

встановив:

30.09.2016 ОСОБА_3 звернулася в суд із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова у якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії з 01 червня 2015 року та зобов'язати його відновити з 01 червня 2015 року виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та отримувала пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». На час призначення пенсії за віком позивач працювала на посаді судді Господарського суду Львівської області, де працює і до цього часу. З 01.04.2015 виплата пенсії за віком їй була припинена відповідно до ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки пенсія позивачу призначена довічно, а тому її виплата не може бути припинена в жодному випадку.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 14.11.2016 позов задоволено.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що оскільки відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній з 01.04.2015) тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 та цієї ж статті в редакції чинній з 01.01.2016 у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, пенсії, призначені відповідно до цього Закону у період роботи особам (крім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується. Така виплата поновлюється тільки після звільнення з роботи, а оскільки позивач продовжує працювати на посаді судді господарського суду Львівської області тому жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та поновлення виплати пенсії не має. У цих правовідносинах, управління здійснювало свої повноваження у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова та отримує пенсію за віком з 13.06.2010 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», продовжує працювати на посаді судді Господарського суду Львівської області.

З 01 квітня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII призупинило виплату ОСОБА_3 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки право на виплату пенсії позивачу підлягає поновленню з 01.06.2015, так як відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів». На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія призначається відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено забезпечення суддів та передбачена виплата суддівської винагороди. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час призначення пенсії за віком позивачу) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини змінилось.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 09.07.2003 викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Аналогічні зміни також внесено до положень ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ цей Закон набрав чинності з 01.04.2015.

Крім того, з 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24.12.2015, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (зі змінами, внесеними Законом України № 911-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016 ) було передбачено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

У подальшому, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, 08.06.2016 Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015;

- пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 в частині скасування з 01.06.2015 норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності поновлення ОСОБА_3 виплати пенсії за віком, а саме з 01.06.2015, як просив позивач у позові, оскільки в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 визначено зазначені нормативно-правові акти як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відтак, Рішення Конституційного Суду України N4-рп/2016 від 08.06.2016 в частині визнання неконституційними положень вказаного законодавства підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли після 08.06.2016 та зворотної сили не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що поновити виплату пенсії за віком позивачу слід з 08.06.2015.

Враховуючи те, що судом першої інстанції оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2016 року у справі № 466/8448/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії за віком.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова відновити з 08 червня 2016 року виплату ОСОБА_3 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:В.Я. Качмар

ОСОБА_4

Постанова в повному обсязі складена та підписана 20.03.2017.