Ухвала суду № 65459091, 16.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 р. Справа № 876/9842/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мацьків М. С.;

представника позивача - Тимрук-Середи Н. Б.;

представника відповідача - Дорош А. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в справі за позовом приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003091401 від 26 серпня 2016 року Головного управління ДФС у Львівській області, прийнятого за наслідками документальної виїзної планової перевірки приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2016 року, оформленої Актом від 17 серпня 2016 року № 203/13-01-14-01/34571419.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що висновки відповідача про відсутність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача та не відповідають даним, зазначеним в первинних документах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0003091401 від 26 серпня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач не здійснював господарські операції з ПП НП «Хіміч» та ТзОВ «Ісіда Груп», а тому безпідставно сформував податковий кредит за червень 2014 року, грудень 2015 року. Зазначено, що податковий орган діяв в межах своїх повноважень, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстав для його скасування немає.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить відмовити в задоволенні такої.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримала та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України відповідач провів документальну виїзну перевірку ПП «Ренесанс-Стиль» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період діяльності з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2016 року, за результатами якої складено акт від 17 серпня 2016 року № 203/13-01-14-01/34571419 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано, що позивач, на думку відповідача, порушив п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 205009,00 грн, в тому числі за червень 2014 року на суму 82050,00 грн, за грудень 2015 року на суму 1222959,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 серпня 2016 року № 0003091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 256261,00грн, з них основний платіж - 205009,00 грн. та штрафна санкція - 51252,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що основними видами діяльності за КВЕД ПП «Ренесанс - Стиль» є: 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.29 виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 43.11 знесення; 43.31 штукатурні роботи; 43.34 малярні роботи та скління; 43.91 покрівельні роботи; 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

З метою здійснення господарської діяльності позивач уклав договір з Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» № 15-214 від 17 березня 2015 року на виконання робіт по об'єкту: «Реконструкції водогону від н/ст. «Винники» до н/ст. «Довга» Д.1020 (район вул. Забава у м. Винники)», відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва згідно з графіком виконання робіт відповідно до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи.

На виконання робіт за договором № 15-214 від 17 березня 2015 року позивач уклав договір підряду № 11/12 від 01 грудня 2015 з ТзОВ «Ісіда Груп», відповідно до якого субпідрядник - ТзОВ «Ісіда груп» зобов'язується власними і залученими силами і засобами виконати роботи на об'єкті: «Реконструкції водогону від н/ст. «Винники» до н/ст. «Довга» Д.1020 (район вул. Забава у м.Винники)».

Договори підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов. Факт виконання робіт за вказаним договором підряду підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (а.с. 85 Т.1), актом форми КБ2 за грудень 2015 року, з якої вбачається, що ПП «Ренесанс - Стиль» прийняло виконані роботи на загальну суму 737754,00грн, в тому числі ПДВ 122959,00грн (а.с. 85, 118-122 Т.1),

Факт розрахунків за договором підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ПП «Ренесанс - Стиль» та ТзОВ «Ісіда Груп» станом на 25 січня 2016 року, платіжними доручення на оплату виконаних робіт за договором (а.с.133-135 Т.1), листами позивача про перезарахування коштів (а.с. 242,243 Т.1).

Суд зазначає, що в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Ісіда Груп», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Ісіда Груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Ісіда Груп» з боку відповідача не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна ліцензія серії АЕ №525804, видана ДАБК України 16 лютого 2015 року ТзОВ «Ісіда Груп» та ліцензія серії АД № 031288 видана ДАБК України 29 лютого 2012 року ПП «Ренесанс - Стиль», щодо провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Виконані роботи ТзОВ «Ісіда Груп» на користь позивача прийняті Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал», що підтверджується: довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за вересень 2015 року, за грудень 2015 року, (а.с. 162,168, 173, 177,182, 187, 191 Т.1); актами форми КБ2 за вересень 2015 року, за грудень 2015 року (а.с. 163-167, 169-172, 174-176, 178-181, 183-186, 188-190, 192-195 Т.1).

Крім цього, судом першої інстанції вірно враховано пояснення директора позивача від 27 жовтня 2016 року № 27/10/16-1 (а.с. 161 Т.1), згідно з якими зі сторони Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» не поступало жодних зауважень щодо інформації про стан будівництва.

Для підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну № 160 від 11 грудня 2015 року, складену ТзОВ «Ісіда груп», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Сума ПДВ за податковою накладною включена позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ. Податкова накладна, яка отримана від ТзОВ «Ісіда груп», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Також встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності між ПП «Ренесанс - Стиль» (покупець) та ПП НП «Хіміч» (продавець), укладено договір купівлі-продажу № 0624/2 від 24 червня 2014 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будматеріали, а покупець прийняти і оплатити товар (а.с.87-89 Т.1).

Факт отримання товару від ПП НП «Хіміч» за вказаним договором купівлі-продажу підтверджується видатковою накладною № РН-237 від 27 червня 2014 року на суму 492299,96 грн, в тому числі ПДВ 82049,99 грн.

Розрахунки відповідно до договору станом на момент перевірки не проведені, проте, згідно з п.3.2 договору покупець проводить розрахунки з продавцем з можливістю відтермінування на 3 роки.

Для підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну № 433 від 27 червня 2014 року ( а.с. 136 Т.1), що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Сума ПДВ за податковою накладною включена позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

Податкова накладна, яка отримана від ПП НП «Хіміч», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідною податковою декларацією та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім цього, між позивачем (покупець) та ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» (постачальник) укладено договір від 02 січня 2015 року поставки товарів № Д/01/15, за яким постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплатити отриманий товар на умовах, зазначених у вказаному договорі.

Для підтвердження виконання договору поставки від 02 січня 2015 року позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну № РН- 0019 від 04 грудня 2015.

Матеріалами справи підтверджуються обставини оплати за поставлений товар, між сторонами відсутній спір з приводу належності оформлення та здійснення розрахунків по спірних взаємовідносинах.

Щодо посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості та інших документів, які підтверджують належну якість товару необхідно зазначити, що зазначені документи не доводять факту відсутності здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому, відсутність таких документів сама по собі не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій. Разом з цим, позивачем долучено до матеріалів справи сертифікати якості на придбаний товар.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як передбачено п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II Податкового кодексу України. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 вказаного Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу).

Перевіркою не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з вказаним у акті перевірки контрагентом суперечать (є нетиповими) видам діяльності Товариства або є збитковими.

Встановлено, що за період, що перевірявся, позивач надав податкові накладні, що не мають жодних недоліків та, які відповідають діючому законодавству та включені до податкових декларацій (податкового кредиту) з податку на додану вартість у відповідні податкові періоди. Також встановлено, що до перевірки надавались усі первинні бухгалтерські документи, складення яких передбачено умовами відповідних договорів на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов.

Крім цього, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Суд також враховує, що позивач мав у користуванні складські приміщення, що підтверджується договором оренди від 12 березня 2014 року та актом прийому-передачі приміщення від 12 березня 2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення №0003091401 від 26 серпня 2016 року Головного управління ДФС у Львівській області - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в справі № 813/2978/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 21 березня 2017 року.