Ухвала суду № 65458978, 20.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10638/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби України у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.09.2015 року загальними зборами учасників ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» прийнято рішення, оформлене протоколом № 23, про припинення товариства шляхом його ліквідації та вирішено питання звільнення директора товариства з одночасним призначенням голови ліквідаційної комісії, визначено повноваження ліквідаційної комісії та порядок прийняття нею рішень, встановлено строки для заявлення вимог кредиторів.

05.10.2015 року головою ліквідаційної комісії ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» подано державному реєстратору заяву про ліквідацію (припинення діяльності).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про перебування товариства з 05.10.2015 року в стані припинення за рішенням засновників.

В квітні 2016 року голова ліквідаційної комісії звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ». Постановою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року у справі № 910/7039/16 зазначене товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Протягом періоду з 29.02.2016 року по 14.03.2016 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» з питань повноти оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2015 року по 14.03.2016 року, податком на додану вартість за період з 01.04.2015 року по 14.03.2016 року, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 27.05.2015 року по 14.03.2016 року, за результатами якої складений акт від 21.03.2016 року № 53/1-26-15-13-03-02/38038596.

За результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем норм ПК України: п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу, що зумовило заниження товариством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на загальну суму 224 474 грн. (з них за грудень 2015 року - 181 233 грн., за січень 2016 року - 43 241 грн.), та завищення ним від'ємного значення названого податку за січень 2016 року на 67 966 грн.

14.04.2016 року Головне управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняло податкові повідомлення-рішення: № 0287140302, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларовану позивачем у податковій декларації за січень 2016 року на суму 67 966 грн.; № 0288140302, згідно якого донараховано позивачу до сплати податок на додану вартість у розмірі 280 593 грн., з них 224 474 грн. за основним зобов'язанням та 56 119 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон України № 996-ХІV) на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України підприємство вважається ліквідованим лише після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Таким чином до моменту виключення підприємства з Єдиного державного реєстру, навіть на етапі ліквідації, підприємство зобов'язане вести податковий та бухгалтерський облік та подавати податкову і фінансову звітність.

Перелік фінансової звітності наведено в п.п. 2 3 ст. 11 Закону України № 996-XIV. Для підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) вказаний перелік включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності - баланс і звіт про фінансові результати.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Даний баланс складається після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами. Такий строк встановлюється учасниками підприємства самостійно в момент прийняття рішення про ліквідацію та фіксується в протоколі зборів учасників, однак строк не може бути меншим двох місяців з дати опублікування оголошення про початок процедури ліквідації підприємства.

В силу положень п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 року № 419 та п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 (далі - Положення № 879), у разі ліквідації (припинення) підприємства проведення інвентаризації є обов'язковою. Проводиться інвентаризація у загальновстановленому порядку. Наслідки інвентаризації (надлишки, нестачі) відображаються в обліку.

Статтею 10 Закону України № 996-XIV визначено, що в процесі проведення інвентаризації перевіряється і підтверджується оцінка активів (майна) та зобов'язань. Крім того, у ч. 5 ст. 60 ГК України зазначено, що ліквідаційна комісія має оцінити майно, що є в наявності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» від 29.09.2015 року, учасниками товариства вирішено встановити строк для заявлення вимог кредиторів - два місяці з моменту опублікування оголошення про припинення товариства шляхом ліквідації у відповідному виданні.

Зі змісту акта перевірки позивача вбачається, що відповідачем дата подання ліквідаційною комісією відповідного оголошення про припинення ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації під час перевірки не встановлена.

За підсумками 2015 року позивачем поданий звіт про фінансові результати за 2015 рік, що був об'єктом дослідження працівників відповідача під час проведення документальної перевірки ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ».

За результатами проведеної інвентаризації, ліквідаційною комісією ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» був складений проміжний баланс станом на 31.03.2016 року (тобто вже після проведення документальної перевірки), який затверджений протоколом загальних зборів учасників товариства від 04.04.2016 року. За даними цього балансу зафіксовано вартість майна товариства у розмірі меншому від розміру заявлених кредиторських вимог.

Того ж дня, учасниками товариства у відповідності до ч. 3 ст. 110 ЦК України та ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XI, прийнято рішення про звернення голови ліквідаційної комісії товариства до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року у справі № 910/7039/16 ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатора та завершено підприємницьку діяльність товариства.

В тексті вказаної постанови зазначено, що за даними ліквідаційної комісії у ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» наявні наступні активи: дебіторська заборгованість на суму 7 920 822 грн. 62 коп., цінні папери - 18 002 996 грн., грошові кошти на рахунках - 8 782 грн. 21 коп., необоротні активи - 29 988 грн. 14 коп., товари - 1 336 387 грн. 28 коп., товарно-матеріальні цінності на складі - 4 779 грн. 71 коп., засоби та інші необоротні активи - 1 717 грн. 11 коп. Дані відомості збігаються з даними наданого позивачем проміжного ліквідаційного балансу станом на 31.03.2016 року.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 ПК України, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У випадку якщо підприємство починає використовувати придбані товари (матеріальні та нематеріальні активи) та/або необоротні активи в негосподарських операціях, на вартість придбання таких товарів/залишкову (балансову) вартість необоротних активів платник податків зобов'язаний нарахувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

При цьому, таке нарахування може бути здійснене за результатами проведеної інвентаризації активів підприємства з метою встановлення їх складу та обсягу на відповідну дату.

Відповідачем здійснено нарахування суми ПДВ на залишкову вартість товарів та необоротних активів позивача в порядку п. 198.5 ст. 198 ПК України до проведення товариством відповідної інвентаризації активів та складання проміжного ліквідаційного балансу, яким визначається склад майна товариства, що ліквідується.

Представником відповідача не доведено у судовому засіданні суду першої інстанції факт припинення господарської діяльності ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» у грудні 2015 року та/або вчинення ним у вказаний звітний період негосподарських операцій з активами, що перелічені у пп. 3.2.1.1 пп. 3.2.1 п. 3.2 розд. 3 акта перевірки.

Посилання відповідача на обставину початку процедури ліквідації позивача з вересня 2015 року є необґрунтованими з тих підстав, що за даними акта перевірки за підсумками 2015 року ТОВ «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» звітувало до контролюючого органу про ведення господарської діяльності.

Відповідно до норм п. 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Пункт 198.5 статті 198 ПК України передбачає у разі використання (призначення до використання) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товарів і необоротних активів, придбаних або виготовлених платником податків до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), - обов'язок такого платника податку по нарахуванню податкового зобов'язання з ПДВ на базу оподаткування, визначену відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу.

Положеннями п.п. 7 і 8 розділу І Положення № 879 визначено, що у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб'єкта господарювання.

Підприємства, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р територія, де знаходиться майно позивача, відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, в порядку, визначеному ст. 10 Закону, позивач не отримав.

Позивачем у квітні 2016 року була проведена інвентаризація вказаного майна, його залишкова вартість станом на 31.03.2016 року становила 1 336 000 грн. Обставини та причини, щодо зменшення вартості товарів, у порівняні з показником станом на 01.01.2016 року, на 31 000 грн., в ході проведеної перевірки позивача відповідачем не досліджувалися.

Документальні докази того, що зменшення вартості товарів позивача зумовлено саме використанням їх у негосподарських операціях та/або внаслідок форс-мажору відповідач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.