Ухвала суду № 65458945, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 697/2605/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Хорошун О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Виконавчого комітету Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Канівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Канівської міської ради (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови у видачі довідки згідно додатку №7; зобов'язання Відповідача видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, довідку згідно додатку №7 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін у судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є громадянином України, який постійно проживав в місті Макарів-1, Київської області у період з 01 жовтня 1986 року по 15 травня 1990 року; у місті Каневі, Черкаської області у період з 25.08.1986 по 30.09.1986 року, з 30.12.1990 року по 12.01.1991 року, 06.04.1991 року по 09.04.1991 року, 01.07.1991 року по 31.07.1991 року, з 30.12.1991 року по 12.01.1992 року, 25.04.1992 року по 28.04.1992 року, 24.03.1992 року по 27.03.1992 року, 01.07.1992 року по 31.07.1992 року, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106 віднесені до переліку радіаційно-забруднених населених пунктів 4 зони, тобто до зони радіоекологічного контролю.

Позивач 03 жовтня 2016 року звернувся до Канівського міського голови Ренькаса І.О. із заявою про надання довідки згідно додатку №7 до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

07 жовтня 2016 року листом № 01-03-02/У-442 Відповідач відмовив у наданні довідки, оскільки відповідно прийнятих норм Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2015 року) у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» абзац 5 частини 2, який визначає зону посиленого радіоекологічного контролю (4-та зона) скасовано та виключено статтю 23 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачалось надання відповідних пільг та компенсацій для осіб, віднесених до 4 категорії. Отже, підстав для видачі довідки, додатку №7 згідно чинного законодавства немає.

Не погоджуючись з таким вирішенням питання, Позивач звернувся за захистом порушеного права до адміністративного суду.

Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Вказаним Законом виключено також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» набрали чинності з 01 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.

Апелянт, обґрунтовуючи правомірність відмови, вказує на те, що оскільки з 01.01.2015 року абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачалось надання відповідних пільг та компенсацій для осіб, віднесених до категорії 4, виключено, то відповідно відсутні підстави для видачі довідки згідно додатку №7 Порядку.

Проте, необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Колегія суддів зазначає, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015 року.

Виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015 року.

Між тим, рішенням Канівського міськрайонного суду від 28 грудня 2011 року по справі №2-о-106/2011, яке набрало законної сили 07.01.2011 року, встановлено факт проживання ОСОБА_2 в м.Макарів-1, Київської області, в період з 01 жовтня 1986 року по 15 травня 1990 року; в місті Каневі, Черкаської області, в період з 25.08.1986 по 30.09.1986 року, з 30.12.1990 року по 12.01.1991 року, 06.04.1991 року по 09.04.1991 року, 01.07.1991 року по 31.07.1991 року, з 30.12.1991 року по 12.01.1992 року, 25.04.1992 року по 28.04.1992 року, 24.03.1992 року по 27.03.1992 року, 01.07.1992 року по 31.07.1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), згідно п.2 якого посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Пунктом 6 Порядку визначено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Положеннями пунктів 10,11 вказаного Порядку видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

Обов'язок щодо видачі довідки згідно додатку №7 Порядку покладено на державний орган (установу, організацію, підприємство) на території якого проживала особа, тобто виконавчий комітет. При цьому, до компетенції вказаного суб'єкту не належить безпосередньо вирішення питання про надання компенсацій чи пільг.

Слід зазначити, що станом на час звернення Позивача до суб»єкта владних повноважень та на час вирішення справи у суді, Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинною та будь-які зміни до цього нормативно-правового акту не вносились.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відмова суб'єкта владних повноважень у видачі Позивачу довідки згідно додатку №7 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є протиправною.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Канівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.