Постанова № 65458895, 22.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Справа: № 826/16871/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря: Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Прокуратури Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), Прокуратури Донецької області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними дій Прокуратури Донецької області щодо ненадання позивачу належної довідки для перерахунку пенсії;

- зобов'язання Прокуратури Донецької області надати позивачу довідку, необхідну для перерахунку пенсії, відповідно до чинного законодавства;

- визнання протиправними дій та рішення Правобережного ОУПФУ в м. Києві від 19.09.2016 р. щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525;

- зобов'язання Правобережного ОУПФУ в м. Києві здійснити з 01.12.2015 р. перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час призначення пенсії, з розрахунку 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 січня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Правобережного ОУПФУ у м. Києві у перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525, визнано протиправним та скасовано рішення Правобережного ОУПФУ у м. Києві від 19.09.2016 р. щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525 та зобов'язано Правобережне ОУПФУ у м. Києві здійснити з 01.12.2015 р. перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час призначення пенсії, з розрахунку 90 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач - Правобережне ОУПФУ у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 02.03.2009 р. перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за вислугою років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Після призначення пенсії позивач продовжував працювати в органах прокуратури.

13.01.2014 р. позивач був звільнений з посади заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Прокуратури Донецької області згідно з наказом прокурора Донецької області від 11.01.2014 р. № 22-к за власним бажанням.

04.07.2016 р. Прокуратурою Донецької області позивачу видано довідку про перерахування пенсії № 18-57-1525.

14.09.2016 р. позивач звернувся до Правобережного ОУПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначений у довідці від 04.07.2016 р. № 18-57-1525.

Листом від 19.09.2016 р. № 944/01/Б-801 Правобережне ОУПФУ у м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку його пенсії на підставі поданих ним документів у зв'язку відсутністю відповідного порядку перерахунку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи дії прокуратури Донецької області у наданні довідки, на підставі якої Правобережним ОУПФУ в м. Києві відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, протиправними, останній звернувся до суду з даним позовом.

Судова колегія встановила, що справа була розглянута окружним адміністративним судом, який задовольняючи позовні вимоги, заялені до відповідача-1, виходив з того, що право на перерахунок пенсії внаслідок збільшення розміру заробітної плати працівника органів прокуратури, що працює на аналогічній посаді, позивач набув при виході на пенсію, і при перерахунку його пенсії мають застосовуватися норми, що визначають її розмір без обмеження граничної межі, а також з того, що надання позивачу зазначених соціальних гарантій обумовлено його спеціальним правовим статусом.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, а не окружному, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Законами України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII у редакції, який був чинним на момент призначення позивачу пенсії та у відповідній редакції (далі - Закон № 1789-ХІІ), «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У ч. 1, 12, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакція, яка була чинною на момент призначення позивачу пенсії, визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно ч. ч. 13, 20 ст. 86 Закону № 1697-VII, що набрала чинності на час звернення позивача за перерахунком пенсії, пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було регламентовано його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а ст. 86 Закону № 1697-VII передбачено можливість здійснення перерахунку пенсії даної категорії осіб.

При цьому, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, а у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що пенсія позивачу призначена 02.03.2009 р. на підставі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка у редакції, чинній станом на вказану дату, передбачала можливість перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Отже, право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників позивач набув за законодавством, чинним на дату призначення йому пенсії, і таке право має бути гарантовано державою та підлягає реалізації на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року у справі № 463/2228/15-а (К/800/41001/15), від 18 жовтня 2016 року у справі № 156/202/16-а (К/800/19212/16).

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що відповідачем-1 було неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії в розмірі та порядку, визначеному в статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на момент призначення йому пенсії.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що у листі-відповіді від 19.09.2016 р. № 944/01/Б-801 на звернення позивача від 14.09.2016 р. № Б-801 відповідач-1 сам зазначає, зокрема що обчислення пенсії проводиться також за документами, додатково поданими пенсіонером, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час перерахунку /Т.1 а.с.9/ і, відмовляючи, позивачу в задоволенні його вимог, посилається на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ та на відсутність відповідного порядку, розробленого КМУ, для перерахунку пенсії, однак, такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, норми п. 5 Прикінцевих положень Закону від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ стосуються виключно порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.09.2015 р. № К/800/40196/15.

Крім того, норми статті 50-1 Закону № 1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII (набрав чинності 01.01.2015 р.).

При цьому, пунктом 16 розділу III «Прикінцеві положення» цього Закону Кабінет Міністрів України зобов'язано у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

За таких обставин, на момент виникнення спірних правовідносин позивач мав право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України із січня 2015 року, однак не прийняті ані до моменту його звернення за перерахунком пенсії (вересень 2016 року), ані на теперішній час, що призвело до оспорюваної відмови у такому перерахунку.

Отже, маючи відповідне право, проте перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного органу, позивач не може його реалізувати.

Враховуючи висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 р., наведені вище обставини розцінюються колегією суддів як невиправдане втручання у право заявника.

Тож, оскільки Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів ст. 22 та ч. 1 ст. 58 Конституції України апеляційний суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працівників органів прокуратри за аналогічною посадою на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525, і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу, зокрема й в частині визначення відсоткового коефіцієнту заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає протиправними дії та рішення Правобережного ОУПФУ в м. Києві від 19.09.2016 р. щодо відмови позивачу у перерахунку його пенсії на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525 та приходить до висновку про наявність достатніх і необхідних правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на момент призначення йому пенсії, в розмірі 90% від заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525.

При цьому, перевіряючи наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення дати перерахунку, тобто з 01.12.2015 р., апеляційний суд зазначає, що у відповідності до вищенаведених правових норм період не може перевищувати 12 місяців з дати звернення до органів пенсійного фонду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 р. у справі №21-348а13, від 06.10.2015 р. у справі №21-2432а15 та від 01.03.2016 р. у справі № 21-3397а15.

Тож, оскільки позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок його пенсії 14.09.2016 р., то в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення його позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсій позивача з 01.12.2015 р., які і заявлено ним в адміністративному позові.

Твердження апелянта про те, що стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ в частині щодо можливості перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати втратила чинність, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки станом на момент призначення позивачу пенсії, стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» діяла в редакції, чинній до вступу в силу Закону від 08.07.2011р. № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким були внесені зміни, зокрема до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку обчислення пенсії.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що у постановах від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13 Верховний Суд України зазначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 КСУ наголосив на тому, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Твердження апелянта про те, що ст. 86 Законом № 1697-VII визначено коефіцієнт для обчислення пенсії 60%, а не 90%, як позивач просить у своєму позові, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана законодавча норма стосується призначення нової пенсії, а не перерахунку вже призначеної. Водночас, як зазначалося вище, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, а тому ст. 86 Законом № 1697-VII в цій частині до спірних правовідносин не застосовується.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, в постановах від 10.12.2013 р. по справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 р. по справі № 21-445а13.

Посилання апелянта на те, що законодавством також регламентовано максимальний розмір пенсій працівників органів прокуратури, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, такі правовідносини не входять до предмету даного спору, відповідні позовні вимоги ОСОБА_2 у межах адміністративного позову, поданого у цій справі, не заявлялися, і дане питання безпідставно було проаналізовано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у цій справі, що вказує на порушення вимог ст. 11 КАС України.

Доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього судових витрат, понесених позивачем, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас, квитанціями від 07.11.2016 р. № 0.0.646821744.1 та від 28.10.2016 р. № 0.0.642560485.1, що містяться у матеріалах справи, підтверджується сплата позивачем судового збору окремо за позовні вимоги, заявлені до відповідача-1 (551,21 грн.), та за позовні вимоги до відповідача-2 (551,21 грн.) /Т.1 а.с.4/. Тож, у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, понесені ним вказані судові витрати підлягають поверненню у зазначеному порядку пропорційно до задоволених вимог, тобто в розмірі 551,21 грн.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року № К/800/75/16.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в частині щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог про визнання протиправними дій Прокуратури Донецької області щодо ненадання позивачу належної довідки для перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача-2 надати позивачу довідку, необхідну для перерахунку пенсії, відповідно до чинного законодавства, колегія суддів встановила, що довідка від 04.07.2016 р. № 18-57-1525, видана Прокуратурою Донецької області, за змістом відповідає формі, закріпленій постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 р. № 15-1 у редакції, чинній до внесення змін постановою правління ПФУ від 04.07.2016 р. № 15-2, яка набула чинності з дня її опублікування, тобто 02.09.2016 р.

Крім того, як було зазначено вище, підставою для відмови позивачу у перерахунку його пенсії у листі Правобережного ОУПФУ у м. Києві від 19.09.2016 р. № 944/01/Б-801 зазначено зовсім інші обставини і не вказано на неналежну форму довідки, поданої позивачем для перерахунку його пенсії.

При цьому, жодних доводів щодо протиправності висновків суду першої інстанції в частині щодо відмови у задоволенні зазначених позовних вимог апелянтом не наведено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову частково, однак звертає увагу на те, що спірні правовідносини у цій справі підпадають під категорію спорів, визначених п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, як такі, що підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, оскільки пов'язані з обчисленням пенсій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.12.2016 р. № К/800/35794/16.

Отже, дана справа не підсудна Окружному адміністративному суду м. Києва і повинна була розглядатися відповідним місцевим загальним судом як адміністративним, що обумовлює необхідність вийти за межі доводів апеляційної скарги, згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України, та вказує на порушення правил предметної підсудності, регламентованих ст. 18 КАС України, і таке рішення суду не може бути визнано законним, а, тому, відповідно до ст.202 КАС України, підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2016 року у справі № 2а-1870/4553/12.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 січня 2017 року - скасувати, адміністративний позов задовольнити частково, а саме: визнати протиправними дії та рішення Правобережного ОУПФУ в м. Києві від 19.09.2016 р. щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525 та зобов'язати Правобережне ОУПФУ в м. Києві здійснити з 01.12.2015 р. перерахунок та виплату позивачу пенсії з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525, у задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити та здійснити розподіл судових витрат, присудивши з бюджетних асигнувань Правобережного ОУПФУ в м. Києві на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 551,21 грн.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 січня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Прокуратури Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.09.2016 р. щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.12.2015 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з розрахунку 90 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Прокуратури Донецької області від 04.07.2016 р. № 18-57-1525.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_2 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня та двадцять одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.