Ухвала суду № 65458689, 02.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5555/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 07.12.2015 №100250005/2015/117091; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2015 №100250005/2015/000180/1, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10.12.2015 №100250005/2015/00157, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» подало до Київської міської митниці вантажну митну декларацію від 07.12.2015 №100250005/2015/117091 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме «вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», торговельна марка: «BORJOMI», країна виробництва: GE, виробник: IDS Borjomi Georgia, a Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V. При цьому митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом). Вказані товари ввезено позивачем на підставі контракту №CT20-001/1501 від 13 січня 2015 року, укладеного між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (продавець) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) (покупець).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії наступних документів: міжнародна автомобільна накладна (CMR) №0807975 від 26.11.2015р.; рахунок-фактура (інвойс) GE20150410 від 25.11.2015р.; пакувальний лист б/н від 25.11.2015р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) СТ20-001/1501 від 13.01.2015р.; договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015р.; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 26.11.2015 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 26.11.2015 року; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №GE02015 01/004172 від 26.11.2015р.; інші некласифіковані документи Лист про ексклюзивність від 15.10.2015р.; копія митної декларації країни відправлення С2804 від 28.11.2015р. митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250005/2015/117091 від 07.12.2015р.

На етапі перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару митним органом була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів згідно п. 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, а саме: банківські платіжні документи; виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання запиту митного органу декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару разом із супровідним листом № 10-001 від 10.12.2015 були подані такі документи: інформаційний лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 № LT32-589/1503 щодо собівартості мінеральної води «Боржомі»; свіфти; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТПП ОЭ-8/427.

Стосовно вимоги митниці надати оригінал митної декларації. позивач зазначив, що відповідно до вимог МК України до митного оформлення подається копія митної декларації країни відправлення. З приводу доводів відповідача щодо того, що подані накладні про продаж товарів не містять відміток компетентного органу про включення накладних до ЄРПН, позивач в листі зазначив, що до митного оформлення подавались видаткові, а не податкові накладні. З приводу неналежності калькуляції позивач зазначив, що чинним законодавством не встановлено вимог до форми та змісту калькуляції, а калькуляція складена виробником товару. Щодо необхідності сплати роялті, позивач в листі зазначив, що він є одним з правовласників колективної торгівельної марки та має право використовувати торгівельну марку без будь-яких окремих договорів. Щодо вказівки контролюючого органу з приводу відсутності строку дії полісу, позивач зазначив, що строк дії договору страхування встановлено до 04.03.2016, на підтвердження чого надав документ про страхування. З приводу твердження про пов'язаність сторін договору, позивач зазначив, що зв'язок між сторонами договору жодним чином не впливає на вартість імпортованого товару.

За результатами дослідження наданих декларантом документів Митний пост «Західний» відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на наступні обставини, що знайшли своє відображення в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а саме: враховуючи, що продавець і покупець належать до компаній, які входять до міжнародної групи компаній IDS Borjomi International, отже вони контролюються третьою особою та, як наслідок, являються пов'язаними особами. Таким чином в ДМВ заявлено недостовірні відомості; надані позивачем в листі від 10.12.2015 №10-001 відомості не містять достовірної інформації щодо сплати або не сплати роялті продавцеві; надані декларантом платіжні доручення на оплату попередніх партій товару не піддаються обчисленню та перевірці: в платіжних дорученнях зазначено номери та дати інвойсів, згідно яких здійснювалось імпортування товару; декларантом не в повному обсязі надані рахунки фактури згідно наданих платіжних доручень; митна декларація країни відправлення не містить печаток та штампів митних органів; надана калькуляція не містить виробничих витрат та деталізації інших витрат відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів; виходячи з того, що покупець товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано метод 2а визначення митної вартості (ідентичні товари) для чого була використана наявна у митного органу інформація - інформація про митну декларацію 03.02.2015 № 500040403/2015/000472.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем складено картку відмови № 100250005/2015/00157 в прийнятті митної декларації.

В подальшому товари були випущенні у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х Митного кодексу України.

23.02.2016 позивач керуючись нормою п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Київської митниці ДФС України разом з супровідним листом № 146/4-16ц додаткові документи, а саме: копію платіжного доручення № 57 від 18.12.2015 щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; копію розрахунку ціни (калькуляцію); експертний висновок № ОЭ-8/427 від 06.11.2015; копію угоди відкритого страхового полісу №1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015).

У відповідь на вказаний лист позивача Київська митниця ДФС України надіслала товариству лист № 1591/10/26-70-25-02 від 03.03.2016, яким повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки митних органів про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються є необґрунтованим, а застосування другорядного методу неправомірним.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилання контролюючого органу в тексті рішення на те, що продавець і покупець належать до компаній, які входять до міжнародної групи компаній IDS Borjomi International, отже вони контролюються третьою особою та, як наслідок, являються пов'язаними особами. Таким чином в ДМВ заявлено недостовірні відомості; виходячи з того, що покупець товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість, колегією суддів не беруться до уваги з огляду на таке.

Так, посилання Митниці на те, що Покупець і Продавець за Контрактом є пов'язаними особами, наслідком чого є заниження митної вартості товарів, є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України лише та обставина, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Митному органу необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 року № 21558а14.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Так, за ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З пояснень позивача встановлено, що причиною укладення Додаткової угоди № 1 від 02.03.2015 було раптове та стрімке зниження курсу гривні по відношенню до долару США. Внаслідок такої швидкої девальвації національної валюти, ціна мінеральної води «Боржомі» для торгівельних точок та кінцевих споживачів значно збільшилась.

Саме через вказані обставини та в рамках прийнятої стратегії ведення бізнесу продавцем було прийнято рішення про зменшення ціни на товар, яке оформлене Додатковою угодою № 1.

Що стосується сплати Товариством роялті за використання торгівельного знаку «Боржомі», апеляційна інстанція зазначає наступне.

ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є членом непідприємницької юридичної особи «Association "Georgian glass and mineral water», яка є правовласником колективної торговельної марки та колективного промислового зразка «Боржомі».

Відповідно до п. 5.2 Статуту члени Асоціації мають право користуватися колективними торговельними марками, що належать Асоціації, без необхідності отримання будь-яких дозволів та сплати платежів, в тому числі роялті.

Вказане повністю спростовує твердження митниці з цього питання, оскільки позивач має законні підстави на використання зазначених торговельної марки та промислового зразка без необхідності в укладенні будь-яких договорів, отримання ліцензій та сплати будь-яких платежів, в тому числі роялті.

Доводів митного органу про те, що надана калькуляція не містить виробничих витрат та деталізації інших витрат, а відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів, то колегія суддів відхиляє з огляду на нижче викладене.

Стосовно висновку митниці щодо ненадання ПрАТ «ІДС» до митного оформлення розрахунку ціни (калькуляції) виробника товару, то матеріали справи свідчать, що такий розрахунок у вигляді інформаційного листа ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 року № LT32-589/1503, де наведена собівартість мінеральної води «Боржомі», був поданий декларантом разом з супровідним листом від 10.12.2015 року №10-001. За даними вказаного розрахунку виробника товару собівартість мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах СІР Одеса, Західна Україна (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,44 дол. США, та включає в себе 0,0613 дол. США логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,3700 дол. США на покупку товару.

Умови поставки CIP «Carriage and Insurance Paid to ...» (Фрахт/Перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.

Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Страхування товару на умовах поставки CIP не є обов'язком покупця.

Тобто, дана калькуляція містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості продукції на умовах СІР.

Крім того, при митному оформленні товару ПрАТ «ІДС» було надано відкритий поліс страхування вантажу № 00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку.

Як вже було встановлено раніше, згідно п. 5.2. Контракту що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Поряд з цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов'язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відкритого полісу страхування вантажу, страховий період становить 28.01.2015 року - 04.03.2015 року. При цьому, 04.03.2015 року між ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Продавець) укладено угоду №ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп»), якою внесено зміни до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування № ICG/AG 15/026 від 28.01.2015 року та виданого на основі вищевказаного полісу до 04.03.2016 року. При цьому підстав відхилення наведених документів Відповідачем суду не надано.

З наведеного вбачається, що витрати по страхуванню оцінюваної партії товару, що вже були включені до ціни товару за умовами Контракту, піддаються числовому визначенню та підтвердженні декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

А тому суд митний орган дійшов до передчасного висновку, що зі змісту вказаного страхового полісу неможливо встановити ціну товару та його відношення до укладеного Контракту, оскільки, як було встановлено вище, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується складові митної вартості імпортованого Позивачем товару.

Посилання контролюючого органу на те, що на наданій копії митної декларації країни відправлення відсутні печатки та штампи митних органів країни Грузія, судом відхиляються, адже печатка не є складовою митної вартості, а контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, в контексті інших документів, що надані позивачем до митног оформлення, не обґрунтовано того, що подана декларація є підробною або містить недостовірні відомості. До того ж, відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України, митна декларація країни відправлення не є основним документом для визначення митної вартості.

Доводи контролюючого органу, як підстава для коригування митної вартості, про те, що надані декларантом платіжні доручення на оплату попередніх партій товару не піддаються обчисленню та перевірці: в платіжних дорученнях зазначено номери та дати інвойсів, згідно яких здійснювалось імпортування товару; декларантом не в повному обсязі надані рахунки фактури згідно наданих платіжних доручень, є безпідставними, як такі, що не кореспондуються з положеннями ст.53 МК України, адже дана стаття не містить в собі конкретної визначеної кількості рахунків-фактур та не містить в собі вимог до платіжного доручення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила №598), що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.

Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Приписи ч. 2 ст. 58 МК України визначають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ст. ст. 59, 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

З урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість використання Митницею другорядного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ПрАТ «ІДС» за Контрактом товару за першим методом - за ціною договору.

Таким чином, оскільки, на думку судової колегії, подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, дії Митниці з коригування митної вартості товару є протиправними, що і було враховано судом першої інстанції при винесені свого рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.03.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.