Постанова № 65458192, 22.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2017 року письмове провадження № 826/1671/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення №548/26-59-25-01-14 від 18.03.2015р. та податкової вимоги №3230-25 від 24.02.2015р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24.02.2015р. №3230-25;

- визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2015р. №548/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, винесена протиправна податкова вимога про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з єдиного податку з фізичних осіб та прийняте протиправне рішення про опис майна у податкову заставу, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

24 лютого 2015 року відповідачем винесено податкову вимогу №3230-25, відповідно до якої станом на 23.02.2015р. сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 84857,42грн. з єдиного податку з фізичних осіб.

Крім того, 18 березня 2015 року відповідачем прийнято рішення №548/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. ст.49 Кодексу).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1. ст. 57 Кодексу).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1. ст. 59 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2014 року між позивачем (Клієнт) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) укладено Договір №46291 на розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті №26000019522901 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно п. 3.3.3 та 3.3.4 Договору Банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами Банка робочий час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів. Забезпечити своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки.

Позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з єдиного податку за 4 квартал 2014 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 84857,42грн.

17 лютого 2015 року позивачем подано до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Відділення №2 м. Київ платіжне доручення №75, з призначенням платежу сплата єдиного податку за 4 квартал 2014 року на суму 84 857,42грн., на перерахування коштів.

Вказане платіжне доручення отримано АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Відділення №2 м. Київ до виконання 17.02.2015р., що підтверджується матеріалами справи. Однак, як зазначає позивач Банк не здійснив переказ коштів з невідомих йому причин.

Таким чином, на виконання зобов'язання по єдиному податку позивач вчасно надав у банк розрахункові документи на перерахування платежу до бюджету, банк прийняв їх до виконання, проте, з незрозумілих суду причин, не провів операцію по перерахуванню коштів до бюджету.

Відповідно до п. 1.24. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно з пп. 1 п. 22.1., п. 22.2., п. 22.3., п. 22.4. ст. 22 зазначеного закону, ініціювання переказу здійснюється зокрема, платіжним дорученням.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Таким чином, з отриманням позивачем документів (платіжне доручення №75 від 17.02.2015р. на суму 84857,42грн.) з відміткою банка про одержання на виконання, ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за його подальший переказ відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6. ст. 129 Кодексу, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку.

Таким чином, неперерахування єдиного податку за платіжним дорученням № 75 від 17.02.2015р. на суму 84857,42грн., не є наслідком безпосередньо дій позивача, отже відповідна сума не може бути визнана податковим боргом позивача.

Отже, суд дійшов висновків про протиправність застосування відповідачем до позивача заходів по стягненню податкового боргу у вигляді винесення оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна позивача у податкову заставу за наявності інформації про погашення податкового боргу. У такому разі зобов'язання платника податків по сплаті єдиного податку є виконаними. Вирішення питання про наявність непогашеного податкового зобов'язання можливе лише на підставі проведеної перевірки, та нарахування зобов'язання податковим органом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №3230-25 від 24.02.2015р. прийняту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №548/26-59-25-01-14 від 18.03.2015р. прийняте ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій