Постанова № 65458082, 21.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2017 року № 826/2186/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9до третя особаУповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" Шкурко Віктора Михайловича Фонд гарантування вкладів фізичних осібпро визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (надалі - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Контракт» Шкурка Віктора Михайловича (далі - відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якій просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 58, код ЄДРПОУ 19361746) Шкурка Віктора Михайловича щодо не включення позивачів до переліку вкладників ПАТ Банку «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 58, код ЄДРПОУ 19361746), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банку «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 58, код ЄДРПОУ 19361746) Шкурка Віктора Михайловича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачів, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві Банку «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 58, код ЄДРПОУ 19361746) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на їх думку, їм має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначають, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, не включено позивачів до переліку вкладників ПАТ Банк «Контракт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу, що порушує їх майнові права.

Відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог, про що надав відповідні письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що в рамках спірних правовідносин відсутнє порушене право позивачів, яке підлягає судовому захисту, адже інформація про позивачів, як вкладників, вже передана до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, натомість ухвалою Апеляційного суду міста Києва накладено арешт на рахунки позивачів в рамках розслідування кримінального провадження.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертався.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданою сторонами письмовою заявою про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, між Публічним акціонерним товариством Банком «Контракт» та позивачами було укладено наступні договори банківського вкладу, а саме.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 22.09.2015р. № 1375/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_1; на виконання договору ОСОБА_1 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 487_1 від 22.09.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 22.09.2015р. № 1376/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_2; на виконання договору ОСОБА_2 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 199 985,00 грн., що підтверджується квитанцією № 487_2 від 22.09.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 20.08.2015р. № 1087/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_3; на виконання договору ОСОБА_3 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 198 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 487_1 від 20.08.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 23.09.2015р. № 1383/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_4; на виконання договору ОСОБА_4 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується квитанцією 487_1 від 23.09.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 17.08.2015р. № 1057/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_5; на виконання договору ОСОБА_5 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № TR. 87656.280.564 від 17.08.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 14.08.2015р. № 1046/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_6; на виконання договору ОСОБА_6 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 195 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № TR.87599.1245.564 від 14.08.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 19.08.2015р. № 1079/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_7; на виконання договору ОСОБА_7 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 197 985,00 грн., що підтверджується квитанцією № 487_5 від 19.08.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 19.08.2015р. № 1074/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_8; на виконання договору ОСОБА_8. було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № TR.87701.36.564 від 19.08.2015 року.

Договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку класичний Контракт від 14.08.2015р. № 1045/2015, укладений між ПАТ Банком «Контракт» та ОСОБА_9; на виконання договору ОСОБА_9 було внесено через касу банку на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 195 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № TR.87596.1235.542 від 14.08.2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 6 жовтня 2015 року № 671 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банку «Контракт» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 06.10.2015р. прийнято рішення №183 про запровадження з 07 жовтня 2014 року тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 10 грудня 2015 р. № 876 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 10 грудня 2015 р. № 220, «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Контракт» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Банку «Контракт», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банку «Контракт», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шкурку Віктору Михайловичу на два роки з 11 грудня 2015 року до 10 грудня 2017 року включно.

На офіційному сайті Фонду від 15.12.2015р. було розміщено оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 10 грудня 2015 р. № 220 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Контракт» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 16 грудня 2015р. розпочав виплати коштів вкладникам даного банку. Згідно оголошення Фонду, для отримання коштів вкладники ПАТ Банк «Контракт» з 16 грудня 2015 р. до 27 січня 2016 р. включно необхідно звертатись до установ банку-агенту Фонду - AT «ОТП БАНК».

Як зазначають позивачів в позовній заяві, з метою отримання належних сум, вони зверталися до AT «ОТП БАНК» засобами телефонного зв'язку (call centre) та дізнались, що вони відсутні у списках вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відтак, з метою захисту своїх прав та законних інтересів на отримання вкладу, позивачі звернулись до суду з даним позовом та просять суд його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - «Фонд») визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI (надалі за текстом - Закон № 4452-VI).

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 27 Закону № 4452 регулюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

При цьому, у відповідності до частини 6 цієї статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно частини 5 ст. 27 Закону № 4452, протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

У відповідності до п.п. 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Судом встановлено, що відповідно до вимог Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів Фізичних осіб коштів за вкладами № 14 від 09.08.2012р., відповідачем були направлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни до Переліку вкладників ПАТ Банк «Контракт», до складу яких також було включено інформацію про вкладників Позивачів з зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню та ідентифікаційних даних Позивачів 1-9 (копія листа № 01/03-199 від 19 січня 2016 року з витягом з Переліку).

Разом з тим, як зазначив відповідач, не було спростовано та заперечено позивачами та зворотного судом не встановлено, надіслані до ФГВФО зміни до Переліку вкладників ПАТ Банку «Контракт» відповідачем не відкликані та не скасовані, внаслідок чого позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 58, код ЄДРПОУ 19361746) Шкурка Віктора Михайловича щодо не включення позивачів до переліку вкладників ПАТ Банку «Контракт», задоволенню не підлягають, адже, по перше, позивачами до матеріалів справи не надано жодного письмового доказу вчинення відповідачем протиправної бездіяльності, а по друге, на час вирішення даного спору по суті заявлених позовних вимог позивачі включені до переліку вкладників шляхом подання Уповноваженою особою до Фонду листа № 01/03-199 від 19 січня 2016 року з витягом з Переліку.

Суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку обставинами накладення арешту на рахунки позивачів ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2016, про що також зазначає відповідач у власних письмових запереченнях, адже дані обставини не мають відношення до предмету доказування в рамках даної адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Окремо слід зазначити, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, з огляду на наступне.

Висновок Верховного Суду України у зазначених постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вищевказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

З наведеного слідує, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Разом з цим, згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Однак суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні правовідносини в рамках Закону №4452-VI.

Вказаний Закон №4452-VI є спеціальним, яким в свою чергу, як вже зазначалось вище, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вищевказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в силу положень ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону №4452-VI, яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". При з'ясуванні характеру спору суд враховує, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Таким чином, в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, слід враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відтак, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, необхідно враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції:

- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України;

- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у ч. 1 ст. 17 КАС України;

- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (ч. 2 ст. 17 КАС України);

- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (ч. 3 ст. 17 КАС України).

З підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Таким чином, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року №8.

Вказані висновки також кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Водночас, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, отже спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Окремо суд звертає увагу на те, що в деяких адміністративних справах №826/4445/16, №826/7531/16, №826/7500/16, №826/7104/16 та №826/7042/16 Окружний адміністративний суд міста Києва, керуючись правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15, відповідними ухвалами відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, проте за результатами апеляційного оскарження Київським апеляційним адміністративним судом вказані судові рішення скасовано, а справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук