Постанова № 65458072, 21.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2017 року № 826/18553/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

№0007291306

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.11.2016 року №0007291306.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано визначено валютний курс для перерахунку у гривні доходу, отриманого від відчуження корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТА Венчур», для розрахунку податкових зобов'язань, що призвело до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник Відповідача письмово не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи клопотання представників сторін, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.06.2016 року №8636/26-58-13-06-17-2940711794 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено заниження оподаткованого доходу за 2014 рік, чим порушено пп.14.1.55 п.14.1 ст.14, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №0002351306.

Так, відповідно до розрахунку штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб до акту перевірки до Позивача застосовано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 735857,19 грн. та штрафні санкції в розмірі 183964,30 грн.

Не погоджуючись в висновками податкового органу та податковим повідомлення-рішенням від 23.06.2016 року №0002351306, ОСОБА_1 звернувся до податкового органу.

За результатами розгляду повторної скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 08.11.2016 року №11747/Х/99-99-11-02-01-14, відповідно до якого скаргу задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №0002351306 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу у сумі 680000,00 грн. і застосованих штрафних санкцій у сумі 170000,00 грн.

На підставі акту перевірки та з урахуванням рішення про результати розгляду скарги контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.11.2016 року №000729306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 69821,49 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 55857,19 грн. т за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 964,30 грн.

Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкове повідомлення-рішення неправомірним, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_1 було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в якій задекларовано суму отриманого доходу в розмірі 4488252,97 грн. від продажу частини у статутному капіталі (в розмірі 100%) ТОВ «ТА Венчур», витрат на придбання інвестиційного активу в розмірі 4000000,00 грн., фінансовий результат з інвестиційними активами - 488252,97 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 10.10.2014 року ОСОБА_1 передав у власність частку у статутному капіталі (в розмірі 100%) ТОВ «ТА Венчур» на користь компанії нерезиденту АТ «Ю-Старт Ес Ей», яке зареєстровано до законодавства Швейцарії.

Згідно з вказаним договором, покупцем АТ «Ю-Старт Ес Ей» перераховано на банківський рахунок продавця ОСОБА_1 частки в розмірі 244633,09 євро.

Спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі наступного.

Згідно з банківської роздруківки АТ «ТАСкомбанк» кошти були перераховані на рахунок 11.11.2014 року в сумі 244633,09 євро. На думку податкового органу офіційний курс гривні до іноземної валюти євро, встановленим Національним банком України 11.11.2014 року становив 19,692124 грн.

Згідно з пп. 14.1.54 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України «дохід, отриманий з джерел за межами України» - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Згідно з п.164.4 ст.164 Податкового кодексу України, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Відповідно до п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170 Податкового кодексу України, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Згідно з п.9 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №496 офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення.

При цьому, як вбачається з листа Генерального департаменту грошово-кредитної політики Національного банку України від 03.04.2014 року № 19-012/14290 офіційний курс гривні до іноземних валют та курс банківських металів встановлюватиметься Національним банком України після 12:00 і діятиме з часу його встановлення.

З історії валютних курсів за 10 та 11 листопада 2014 року, що є загальнодоступною інформацією на офіційному сайті Національного банку України (http://www.bank.gov.ua), вбачається, що станом на 10.11.2014 року з 14:00 год. офіційний курс гривні до євро становив 1834,6876 за 100 одиниць, а станом на 11.11.2014 року з 14:00 год. офіційний курс гривні до євро становив 1969,2124 за 100 одиниць.

Як вбачається з банківської виписки перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 244633,09 євро було здійснено 11.11.2014 року в 11:33 год.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України «Про застосування валютних курсів» від 10.04.2014 № 8414/7/99-99-19-03-01-17 для цілей визначення податкових зобов'язань з податків та зборів (у тому числі митних платежів) протягом усієї доби застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин відповідної доби.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що Позивач для розрахунку податкового зобов'язання обрав та застосував належний курс валют, а саме який було встановлено 10 листопада 2014 року о 14:00 год. в розрахунку за 100 євро 1834,6876 грн.

Отже, висновки в акті перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 17.11.2016 року №0007291306, є необґрунтованими та безпідставними, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.11.2016 року №0007291306.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 698,22 грн. (шістсот дев'яносто вісім гривень 22 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук