Постанова № 65458019, 21.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2017 року № 826/10265/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Варин»

до

Державної фіскальної служби України

про

визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Варин» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- визнати бездіяльність посадових осіб Державної фіскальної служби України під час розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» на податкове повідомлення-рішення Варвинської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 16.12.2014 №0000682200;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути розрахунок податку на прибуток, що додавався до скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» на податкове повідомлення-рішення Варвинської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 16.12.2014 №0000682200 та спростувати його або підтвердити розрахунок;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України надати підтвердження можливості відшкодування від’ємного значення об’єкта оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню за рахунок доходів майбутніх періодів шляхом заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємств на прикладі результатів діяльності, що підлягає патентуванню товариством з обмеженою відповідальністю «Варин» за 2013 рік – надавши заповнену податкову декларацію з податку на прибуток;

- визнати протиправними дії посадових осіб Державної фіскальної служби України, вчинені під час направлення рішення про результати розгляду скарги від 17.04.2015 №8102/6/00-99-10-01-04-25 у зв’язку з порушенням положень пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, що призвело до порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю «Варин»;

- визнати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів від 30.12.2013 №872, такою, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та завищує об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, що мають від’ємне значення об’єкта оподаткування від діяльності, яка підлягає патентуванню протягом декількох звітних періодів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною фіскальною службою України безпідставно відмовлено у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» на податкове повідомлення-рішення Варвинської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 16.12.2014 №0000682200, оскільки, як стверджує останній, відповідачем не було враховано викладених у скарзі позивача обставин.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у Державної фіскальної служби України повноважень, з огляду на правомірність, за твердженням відповідача, податкового повідомлення-рішення Варвинської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 16.12.2014 №0000682200.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Варин» подало до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення Варвинської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 16.12.2014 №0000682200.

За результатами розгляду вказаної скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 17.04.2015 №8102/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Варвинської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 16.12.2014 №0000682200, а скаргу товариства – без задоволення.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнім залишено без змін податкове повідомлення-рішення Варвинської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 16.12.2014 №0000682200.

Отже, вказане рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 17.04.2015 №8102/6/99-99-10-01-04-25 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Решта позовних вимог, які є предметом розгляду у даній справі, є похідними від розглянутої вище щодо якої суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, відтак, решта вимог також задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів від 30.12.2013 №872, такою, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та завищує об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, що мають від’ємне значення об’єкта оподаткування від діяльності, яка підлягає патентуванню протягом декількох звітних періодів, суд зазначає таке.

Наказ Міністерства доходів і зборів від 30.12.2013 №872, яким затверджено форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства, втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897.

Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуваний наказ втратив чинність, тобто спірний наказ є таким, що не порушує охоронюваних законом прав позивача, що, в свою чергу, виключає можливість судового реагування в рамках даних правовідносин.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Суддя Аблов Є.В.

Суддя Мазур А.С.