Постанова № 65457827, 16.03.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/166/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

суддів Бородавкіної С.В., Соломко І.І.,

за участі секретаря Новик Н.С.,

представника відповідачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (далі -СТОВ «Дружба-Нова», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.11.2016 № 46.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної посадовими особами Укртрансбезпеки перевірки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 46 від 28.11.2016 на суму 415,35 євро, яку позивач зобовязаний сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати. Позивач зазначає, що жодної перевірки (планової, позапланової, рейдової) перед винесенням оскаржуваного розрахунку, відповідач не проводив, оскільки посадова особа органу державного контролю, який проводив контроль, відмовився повідомити водію про вид та підстави проведення перевірки. Також позивач зазначає, що ні в розрахунку, ні в акті № 0002136 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.11.2016 не вказано способу, яким була встановлена відстань перевезення вантажу для проведення оскаржуваного розрахунку, в оскаржуваному розрахунку є лише посилання на ТТН від 28.11.216 № 736, в якій вказано лише пункт завантаження та пункт розвантаження.

16.03.2017 від представника позивача засобом електронного звязку надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, мотивуючим тим, що оскаржуваний розрахунок складений відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Крім того зазначив, що вказана в розрахунку відстань 71 км визначена відповідно до загальновідомого сайту «DELLA TM Автоперевезення» згідно даних, наведених у товарно-транспортній накладній, оскільки нормативно-правовий акт, який би встановлював відстань перевезень для застосування при здійсненні розрахунку, як і вимога щодо використання конкретного інформаційного ресурсу, відсутні. Відповідач, таким чином, стверджує про правомірність складеного розрахунку від 28.11.2016 № 46 та відсутність підстав для його скасування.

Заслухавши доводи представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

25.11.2016 наказом Державної служби України з безпеки на транспорті було затверджено щотижневий графік рейдових перевірок у період з 28.11.2016 по 04.12.2016, згідно якого місцем перевірки, серед іншого, є а/д Київ-Суми-Юнаківка (а.с. 56, 57).

28.11.2016 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д Київ - Суми - Юнаківка, 281 км+450 м, старшими державними інспекторами управління Укртрансбезпеки у Сумській області на підставі направлення на перевірку № 016700 (а.с. 58) зупинено транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 6520, реєстраційний номер НОМЕР_1, та проведено габаритно-ваговий контроль зазначеного вантажного автомобіля (чек зважування № 00984 від 28.11.2016) (а.с. 63).

За результатами проведення зважування складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 15) та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.11.2016 № 0002136 (а.с. 16), на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.11.2016 № 46 та нарахована плата за проїзд 415,35 євро, які підлягають сплати протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати (а.с. 17).

Вказаний розрахунок листом від 15.12.2016 № 1274 управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області надісланий на адресу СТОВ «Дружба-Нова».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з п.1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року № 299, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт).

Відповідно до положень ч.14 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.11.2016 було затверджено щотижневий графік рейдових перевірок у період з 28.11.2016 по 04.12.2016, згідно якого місцем перевірки, серед іншого, є а/д Київ-Суми-Юнаківка , на підставі якого та направлення на перевірку 28.11.2016 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки КАМАЗ, модель 6520, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 56, 57, 58).

Згідно з ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879, які кореспондують великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III встановлено обов'язок автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу позивач здійснював автомобілем КАМАЗ, модель 6520, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 736 від 28.11.2016 вищевказаним автомобілем здійснювалось перевезення піску будівельного з Західної ділянки Токарі-2 до с. Вильшана (а.с. 17).

За результатами документального габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу працівниками відповідача встановлено перевищення нормативних вагових параметрів та відсутність дозволу на рух великовагових транспортів.

Згідно акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0002136 від 28.11.2016 фактична маса навантаження на ось 24,05 тон при допустимій вазі 16,0 т, маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування (п.7) вказаного автомобіля с. Токарі Сумський район с. Вільшана 71 км (а.с.61).

Так, відповідно до пп. 4 та 5-1 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до п.15 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.12 та п.13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Пунктом 20 Порядку № 879 порядку встановлено, що за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

З матеріалів справи встановлено, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалось вагами виробництва «CHEKLODE FREEWEIGH» зав. № 008230 (Англія), які пройшли повірку та визнані такими, що є придатними до застосування, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 34-00/8528 від 28.12.2016 (а.с. 71).

Пунктом 19 Порядку № 879 встановлено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Пунктом 30 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

На підставі системного аналізу вказаних положень, суд приходить до висновку, що для перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень перевізнику необхідно отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, при відсутності такого перевізник повинен внести плату за проїзд , що здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Водночас законодавцем визначено підстави плати за проїзд відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, в разі неотримання дозволу, величина якої залежить від розрахункових величин, визначених згідно формули п.30 Порядку № 879, одна з яких є В - відстань перевезення, кілометрів.

З матеріалів справи, а саме з оскаржуваного розрахунку вбачається, що відстань перевезення вантажу складає 71 км (а.с.13).

З пояснень представника відповідача вбачається, що відстань перевезення вантажу визначена відповідно до відомостей загальновідомого сайту «DELLA TM Автоперевезення» та згідно даних, наведених у товарно-транспортній накладній, оскільки нормативно-правовий акт, який би встановлював механізм визначення відстані перевезень для застосування при здійсненні розрахунку, відсутній.

Однак, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на дані, наведені у товарно-транспортній накладній від 28.11.2016 № 736, оскільки остання містить відомості лише щодо пункту завантаження та пункту розвантаження, а відомості щодо відстані перевезення відсутні.

Враховуючи приписи статей 69 «Поняття доказів», 86 «Оцінка доказів», 138 «Дослідження доказів», а також принципи адміністративного судочинства, передбачених частиною 3 статті 2 КАС України, суд приходить до переконання, що розрахунок плати за проїзд від 28.11.2016 № 46 в частині що стосується розрахункової величини - відстань перевезення не підтверджується належними та допустимими доказами. Посилання представником відповідача на інтернет ресурс, суд оцінює критично та вважає, що вони не можуть братися до уваги, оскільки відомості з інтернет ресурсу не є відомостями про відстань перевезення (маршрут), а отже твердження відповідача щодо відстані перевезення вантажу документально не підтверджені.

Застосування відповідачем інформації із загальновідомого сайту «DELLA TM Автоперевезення» при проведенні розрахунку від 28.11.2016 № 46 у звязку з відсутністю нормативно-правового акту, який би встановлював механізм визначення відстані перевезень, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Такий підхід до вчинення дій (складання розрахунку) суб'єктами владних повноважень є неприйнятним. Суд вважає, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб'єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані.

Водночас, вчинення юридично значущих дій і прийняття рішень виключно на підставі закону, так само як і неухильне дотримання юридичної процедури їх прийняття є проявом принципу законності і має сутнісне значення передовсім для забезпечення прав особи, стосовно якої суб'єкт владних повноважень вчиняє такі дії або приймає рішення. Дотримання принципу законності є гарантією недопущення свавілля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що є однією з передумов дотримання принципу верховенства права, який відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип законності гарантовано ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень. І саме це положення Конституції України фактично забороняє приймати рішення в такий спосіб, як це зробив відповідач.

Перш за все, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України для дій чи рішень суб'єктів владних повноважень має бути визначена законом підстава. Саме ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб'єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає передовсім закону як підстави для вчинення суб'єктом владних повноважень активних дій. Закон, в свою чергу, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб'єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція в межах повноважень у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність владних суб'єктів діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб'єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

На окрему увагу заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб'єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб'єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, форма розрахунку плати за проїзд може бути затверджена актом відповідного центрального органу виконавчої влади. Натомість, механізм встановлення відстані перевезень вантажів для проведення розрахунку повинен відповідно до положень ст. 19 Конституції України бути визначений тільки на рівні закону.

Водночас, відсутність спеціального закону, який визначає механізм реалізації цих повноважень владного суб'єкта також не означає, що такий суб'єкт має право діяти на власний розсуд або відповідно до інформаційного ресурсу.

Як вбачається з оскаржуваного розрахунку, позивач зобовязаний протягом 30 календарних з моменту визначення плати сплатити 415,35 євро, тобто позивачу визначено відповідне грошове зобовязання.

В контексті цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (Європейського Суду) у справі Щокін проти України додаткове грошове обтяження особи державою є втручанням держави у право власності, гарантоване кожному статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Європейської Конвенції). Враховуючи, що практику Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 17 закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди в Україні застосовують як джерело права, суд звертає увагу на абзац 50 цього рішення.

Як зазначив Європейський суд, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржене втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

З огляду на те, що втручання у право власності позивача було здійснено свавільно (без дотримання встановленого законом механізму визначення відстані перевезення вантажу), знаходить підтвердження висновок суду про те, що складання розрахунку від 18.09.2016 № 503 у такий спосіб, як це здійснив відповідач, не відповідає принципу верховенства права.

У п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, № 303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також судом звертається увага на те, що у пункті 5 довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.11.2016 (а.с. 15) виділений позначкою «+» 7-ий тип транспортного засобу, який не відповідає типу транспортного засобу позивача, згідно «Руководства по эксплуатации» (а.с. 52-55).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності розрахунку від 28.11.2016 № 46.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" підлягають задоволенню, а розрахунок від 28.11.2016 № 46 визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.11.2016 № 46.

Присудити понесені судові витрати сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (вул. Комарова, 59, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, код 31333767) в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн згідно платіжного доручення від 16.01.2017 № 53087 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код 39816845).

Відповідно до статей 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Головуючий суддяД.В. Лобан

СуддіС.В. Бородавкіна

ОСОБА_2