Постанова № 65457512, 14.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р. № 820/4845/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про накладення адміністративного арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В :

Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти адміністративний арешт на кошти усіх наявних відкритих рахунків державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ЄДРПОУ 4725906).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що представники ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" відмовились від допуску податкового органу до проведення перевірки, що зафіксовано належним чином. Вказані обставини, на думку позивача, є достатніми для застосування до платника податків такої міри відповідальності, як накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках позивача.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" жодним чином не порушено вимог податкового законодавства, а у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення перевірки підприємства. Також, представник відповідача звернув увагу, що оскільки на даний момент в судовому порядку наказ на проведення перевірки № 665 від 07.09.2016 року визнаний протиправним, то у контролюючого органу взагалі відсутні підстави для проведення перевірки, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для накладення арешту на кошти усіх наявних відкритих банківських рахунків ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою правову позицію в повному обсязі.

Заслухавши доводи по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

19.05.2016 року позивачеві вручено запит про надання інформації та її документального підтвердження від 27.04.2016 року № 4906/10/20-31-14-02-15 з питань достовірності задекларованих даних, що містяться у податковій звітності за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року по взаємовідносинам з ТОВ Три-Д ЛТД і подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарській діяльності підприємства.

Відповідачем листом від 08.06.2016 року № 1117/19 надано відповідь на запит податкового органу, в якій зазначено, що у запиті не міститься жодного факту, що засвідчує недостовірність показників у поданій податковій звітності (а.с.17-18)

Внаслідок ненадання запитуваних документів, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.41, ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.82 ПК України, Київською ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області видано наказ від 07.09.2016 року № 665 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП Харківстандартметрологія з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Три-Д ЛТД за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року та подальшому ланцюгу постачання.

07.09.2016 року фахівцями податкового органу здійснено вихід на перевірку за податковою адресою відповідача, проте до проведення перевірки вони допущені не були, про що складено акт від 07.09.2016 року № 980/20-31-14-02-07/04725906. Уповноважена особа підприємства від ознайомлення та підписання вказаного ату відмовилася, про що складено акт № 981/20-31-14-02-07/04725906.

З матеріалів справи вбачається, що "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" оскаржено у судовому порядку наказ від 07.09.2016 року № 665 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП Харківстандартметрологія з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Три-Д ЛТД за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року та подальшому ланцюгу постачання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі № 820/4909/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 року, адміністративний позов Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним наказу задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним наказ Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.09.2016 № 665 Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки, судовим рішенням у справі за позовом Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" встановлено незаконність винесеного наказу від 07.09.2016 № 665 Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", враховуючи положення ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що ці обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення контролюючий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючими органами на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення контролюючого органу.

Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, при чому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Аналогічну позицією займає і Вищий адміністративний суд України в листі від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 "Щодо застосування адміністративного арешту коштів".

Окрім того, особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків регулюються Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, який затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року.

Пунктами 7.1, 7.3 вказаного Порядку встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.33. п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Поряд з цим, суд вважає за потрібне звернути увагу на необґрунтованість позиції позивача щодо необхідності накладення арешту на кошти, з огляду на порушення підприємством п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України щодо допуску до перевірки, оскільки відмова у допуску до такої перевірки не може бути підставою для прийняття рішення про арешт коштів платника податків в розумінні статті 94 Податкового кодексу України, оскільки у податкового органу не було права розпочинати проведення перевірки платника податків.

Вказана правова позиція також узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 19 липня 2016 року по справі № К/800/54784/15.

Враховуючи те, що в судовому порядку визнано незаконність винесення наказу від 07.09.2016 № 665 Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" та законність підстав для недопуску до перевірки працівників позивача, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для накладення адміністративного арешту на кошти платника податків.

Вказана правова позиція також узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 05 квітня 2016 по справі № К/800/33805/15.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги Київської ОДПІ м. Харкова такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про накладення адміністративного арешту на кошти - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников