Постанова № 65457477, 01.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р. № 820/4626/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області - Биковченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:

-скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.08.2016, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

-скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.08.2016 № 298 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

-поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 30.08.2016 зі спеціальним званням капітан поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Зобов'язати Національну поліцію України подати звіт про виконання постанови суду у цій частині відразу після отримання її копії, про що окремо зазначити в резолютивній частині постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2002 року по 2015 рік він проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно особистої заяви та на підставі наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України № 62 о/с від 30.11.2015 його, капітана поліції, призначено на посаду оперуповноваженого Орджонікідзевського ВП ГУНП в Харківській області.

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України від 30.08.2016 № 298 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". 15.08.2016 атестаційною комісією № 15 Головного управління Національної поліції України складено висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Проте позивач не погоджується із вказаним висновком, вважає його протиправним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що ОСОБА_1 був призначений на посаду тимчасово, до проведення процедури атестування. За результатами проведеної атестації, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. На підставі вказаних висновків, відповідачем і було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення. У зв'язку із чим, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача - атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 2002 року по 2015 рік ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом № 62 о/с від 30.11.2015 відповідно до п.9 та п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015, у т.ч. ОСОБА_1 (М-170583), який мав спеціальне звання "капітан міліції", призначено оперуповноваженим Орджонікідзевського відділу поліції (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Наказом Національної поліції України від 12 лютого 2016 року № 102, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.15 № 1465, призначено проведення атестації поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області.

На підставі вищезазначеного наказу проведено атестацію позивача - капітана поліції ОСОБА_1, що підтверджує відповідний атестаційний лист.

Як вбачається з атестаційного листа, за висновком прямого керівника від 12.07.2016, капітан поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає. Згідно з висновком Атестаційної комісії № 15 ГУНП в Харківській області від 15.08.2016, останній займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу №298 о/с від 30.08.2016 за наслідками проведеної атестації позивача звільнено згідно з Законом України від 02.07.2015 №580-УІІІ "Про Національну поліцію" за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) з посади оперуповноваженого Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі висновку атестаційної комісії ГУНП № 15 від 15.08.2016.

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень відповідачів суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Щодо позовних вимог в частині скасувати рішення (висновку) атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.08.2016, яке полягає в тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Суд встановив, що відповідно до змісту атестаційного листа, ОСОБА_1 охарактеризований безпосереднім керівником посередньо, зокрема, як такий, що знає нормативні та законодавчі документи, завдання, що стоять перед поліцією у справі боротьби зі злочинністю розуміє, але не завжди прагне до їх виконання. Не вболіває за результати своєї праці, розпочату роботу не завжди доводить до завершення, не прагне до оцінки і прийняття правильних рішень. Вказівки та доручення керівництва відділу та відділу поліції не завжди виконує на належному рівні.

Також, як було встановлено під час судового розгляду справи зі слів свідка ОСОБА_4 (начальника відділу Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області), ОСОБА_1 не володіє на належному рівні методами та прийомами оперативного розслідування, має незадовільні показники з оперативної роботи.

Також, ОСОБА_1, з урахуванням відсутності навиків роботи у сфері карного розшуку, не розкрив самостійно жодного злочину, а перебував у складі груп по розкриттю злочинів.

Окрім того, як вбачається з рапорта ОСОБА_4 на ім'я начальника ГУНП в Харківській області, ОСОБА_1 нормативними та законодавчими знаннями, що регламентують та використовують в діяльності оперативних служб поліції не володіє, має незадовільні показники в оперативно - службовій діяльності, практична та теоретична підготовка не дозволяє ОСОБА_1 проводити аналіз кримінальної ситуації, до самостійного несення служби в оперативних підрозділах поліції не придатний.

За висновком безпосереднього керівництва, капітан поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає.

Однак, суд зазначає, що ОСОБА_1 за час проходження служби, жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обовязків чи порушення службової дисципліни.

Як було встановлено у судовому засіданні зі слів свідка ОСОБА_4, ОСОБА_1 надавались лише усні зауваження, та жодним чином не було документально зафіксовано фактів виконання поліцейським функціональних обов'язків на неналежному рівні, порушення вимог законодавства та правил несення служби (зокрема, шляхом складання протоколу чи фіксації на оперативній нараді), службового розслідування щодо ОСОБА_1 також жодного разу не проводилось.

Таким чином, безпосереднім керівником позивача не було документально підтверджено факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх безпосередніх обов'язків, чи недотримання службової дисципліни, а зауваження до позивача носили лише усний характер згідно пояснень свідка ОСОБА_4

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що атестаційною комісією № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області при прийнятті рішення про невідповідність поліцейського займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник.

Зокрема, відповідачем при прийняття оскаржуваного рішення не було взято до уваги відсутність у ОСОБА_1 документально зафіксованих доказів (у тому числі, даних по незадовільним показникам службової діяльності), з яких можна встановити не виконання поліцейським функціональних обов'язків належним чином чи письмових доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 службової дисципліни з проведенням відповідного службового розслідування, як того вимагають норми Інструкції під час проведення атестування поліцейського.

Також суд зазначає, що атестаційний лист ОСОБА_1, який досліджувався атестаційною комісією, не містить посилань на конкретні факти порушення поліцейським службової дисципліни чи невиконання службових обов'язків з відповідною документальною фіксацією таких подій, що, в свою чергу, унеможливлює з`ясування об'єктивності характеристики позивача.

Суд також зазначає, що пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо, доказів на підтвердження чого відповідачем під час розгляду справи до суду не було надано.

Однак, всупереч наведеним нормам та вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення у формі висновку - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

За таких підстав суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.08.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" не підтверджується належними доказами, а тому має бути скасоване як протиправне.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення (висновку) атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.08.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.08.2016 № 298 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Водночас, приписами п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм права, та приймаючи до уваги, що на момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, то суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, як таких, що не суперечать Закону України "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, зокрема: акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень, а також документально зафіксованих доказів на підтвердження факту неналежного виконання ОСОБА_1 своїх безпосередніх службових обов'язків, чи недотримання службової дисципліни.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги безпідставність рішення атестаційної комісії, суд приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, відтак наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.08.2016 № 298 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи протиправність наказу про звільнення позивача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належить поновити на посаді оперуповноваженого Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 30.08.2016.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Щодо клопотання позивача щодо зобов'язання Національної поліції України подати звіт про виконання постанови суду у цій частині відразу після отримання її копії, про що окремо зазначити в резолютивній частині постанови, то суд звертає увагу, що зважаючи на вищевикладене та з урахування вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова у цій частині підлягає негайному виконанню, що фіксується в обов'язковому порядку в резолютивній частині судового рішення, а відтак потреба у додатковому зазначенні вказаних обставин відпадає.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.08.2016, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.08.2016 № 298 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 30.08.2016.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.08.2016 по 01.03.2017 (128 робочих дні) у сумі 22914 (двадцять дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) 56 коп.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 30.08.2016.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.08.2016 по 01.03.2017 в межах суми стягнення за один місяць (21 робочий день) в сумі 3759 (три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн 42 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников