Постанова № 65457444, 06.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2017 р. № 7448/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Жиленко Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вагонне депо Куп'янськ" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця") звернулося в суд з позовом, у якому просило скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області (правонаступником якого є Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області) від 11 травня 2012 року №№ 288, 289, 290, 292, 294, 295, 296, 298, 299, 300, 301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016 касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області - задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року адміністративну справу за позовом державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вагонне депо Куп'янськ" до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про скасування рішень прийнято до розгляду судді Р.В. Мельникова.

В обґрунтування позову зазначає, що в ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" перед пенсійним фондом відсутня заборгованість за період з 01.12.2010 року по 01.01.2011 року, а відтак спірні рішення підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою правову позицію в повному обсязі.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних та надав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що факт наявності за ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" заборгованості по страховим внескам підтверджується даними карток особового рахунку за відповідний період та розрахунком фінансової санкції та пені. На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову та провести розгляд справи без участі представника управління.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", перебуває на обліку в Куп'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області.

Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області (правонаступником якого є Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області) було проведено планову перевірку "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вагонне депо Куп'янськ" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця") щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахування та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1 січня 2002 року по 22 серпня 2011 року, про що складено акт від 9 вересня 2011 року № 59.

За результатами перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області 11 травня 2012 року на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) були прийняті рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду: № 287 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1421,06 гривень та нарахування пені в розмірі 14,21 гривень за період з 20 жовтня 2004 року по 29 листопада 2004 року; № 288 про застосування штрафних санкцій в розмірі 166,20 гривень та нарахування пені в розмірі 6,11 гривень за період з 20 лютого 2004 року по 25 лютого 2004 року; № 289 про застосування штрафних санкцій в розмірі 362,28 гривень та нарахування пені в розмірі 25,22 гривень за період з 22 листопада 2004 року по 29 листопада 2004 року; № 290 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1484,18 гривень та нарахування пені в розмірі 73,41 гривень за період з 20 січня 2005 року по 25 січня 2005 року; № 291 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2654,66 гривень та нарахування пені в розмірі 53,09 гривень за період з 20 квітня 2005 року по 22 січня 2005 року; № 292 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1790,49 гривень та нарахування пені в розмірі 304,18 гривень за період з 20 червня 2005 року по 7 липня 2005 року; № 293 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2300,64 гривень та нарахування пені в розмірі 43,51 гривень за період з 21 листопада 2005 року по 21 листопада 2005 року; № 294 про застосування штрафних санкцій в розмірі 489,43 гривень та нарахування пені в розмірі 4,89 гривень за період з 20 лютого 2006 року по 21 лютого 2006 року; № 295 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1085,27 гривень та нарахування пені в розмірі 10,85 гривень за період з 20 серпня 2007 року по 21 серпня 2007 року; № 296 про застосування штрафних санкцій в розмірі 37,83 гривень та нарахування пені в розмірі 1,51 гривень за період з 20 листопада 2008 року по 24 листопада 2008 року; № 297 про застосування штрафних санкцій в розмірі 441,44 гривень та нарахування пені в розмірі 8,83 гривень за період з 20 січня 2008 року по 22 січня 2009 року; № 298 про застосування штрафних санкцій в розмірі 33,31 гривень та нарахування пені в розмірі 0,33 гривень за період з 20 жовтня 2008 року по 21 жовтня 2009 року; № 299 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1233,58 гривень та нарахування пені в розмірі 98,69 гривень за період з 20 січня 2011 року по 28 січня 2011 року; № 300 про застосування штрафних санкцій в розмірі 48,88 гривень та нарахування пені в розмірі 1,47 гривень за період з 20 грудня 2004 року по 23 грудня 2004 року; № 301 про застосування штрафних санкцій в розмірі 930,15 гривень та нарахування пені в розмірі 9,30 гривень за період з 20 серпня 2007 року по 21 серпня 2007 року.

Зазначені рішення були оскаржені до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 8 червня 2012 року № 9753-07/20 скарга задоволена частково. Рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 11 травня 2012 року №№ 287, 291, 293, 297 скасовані, а рішення від 11 травня 2012 року №№ 288, 289, 290, 292, 294, 295, 296, 298, 299, 300, 301 - залишені без змін, а тому Державне підприємство «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вагонне депо Куп'янськ» звернулося до суду з цим позовом, у якому просить скасувати вказані рішення відповідача.

Суд звертає увагу, що з 1 січня 2004 року відносини, які виникають між суб'єктами щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-ІV.

Стаття 20 Закону № 1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. Абзацом першим частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду України, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.

Водночас згідно абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу вищезазначених норм права випливає, що для висновку про можливість застосування до страхувальників штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків із нарахуванням пені й після 1 січня 2011 року, якщо вони нараховані на суму заборгованості, що виникла в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник у зв'язку з застосуванням територіальним органом ПФУ до підприємства міри юридичної відповідальності за факти часткової оплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування після 20 числа місяця наступного за звітним, але до закінчення цього ж місяця.

З огляду на приписи ч.2 ст.161, ст.242-1 КАС України суд при вирішенні справи вважає за обов'язкове застосувати правову позицію Верховного Суду України, котра викладена в постанові від 15.05.2012р. по справі №21-110а12 і полягає у тому, що згідно з ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечував проти наявності у нього перед Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області відповідної заборгованості у певний період.

Між тим, факт наявності у підприємства простроченої заборгованості за періоди з 20.02.2004 року по 25.02.2004 року, з 22.11.2004 по 29.11.2004 року, з 20.01.2005 по 20.01.2005 року, з 20.06.2005 по 07.07.2005 року, з 20.02.2006 по 21.02.2006 року, з 20.08.2007 по 21.08.2007 року, з 20.11.2008 по 24.11.2008 року, з 20.10.2008 по 21.10.2009 року, з 20.01.2011 по 28.01.2011 року, з 20.12.2004 по 23.12.2004 року, з 20.08.2007 по 21.08.2007 року підтверджується відомостями картки особового рахунку платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.10.2004 року по 28.01.2011 року, яка приєднана до справи.

Тобто позивач за періоди, вказані Рішеннях № 288-290,292,294-296,298-301 від 11.05.2012 року, порушував п.6 ст.20 Закону, згідно якого страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, територіальним органом пенсійного фонду України правомірно застосовано фінансові санкції та 11.05.2012 року винесені рішення № 288-290, 292, 294-296, 298-301 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, в яких чітко вказано дата виникнення боргу, який погашається та дата його погашення, тобто дата останнього платежу на який нараховується фінансова санкція.

При цьому, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження відсутності заборгованості по сплаті страхових внесків за періоди, які вказані в оскаржуваних рішеннях.

Стосовно мотивування суб'єктом владних повноважень своєї правової позиції приписами ст.106 Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" суд відзначає, що відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).

З положень наведеної норми закону чітко слідує, що за порушення пенсійного законодавства, які були вчинені суб'єктами права до 01.01.2011р., юридична відповідальність застосовується за правилами законодавчих актів, що були чинними на момент скоєння правопорушення, тобто за правилами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а на період до повного стягнення недоїмки, штрафів та пені (що процедурно охоплює собою також і етап винесення рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені та етап винесення вимоги) за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто і повноваження на застосування фінансових санкцій та винесення вимог.

Інше розуміння правового регулювання спірних правовідносин не узгоджується з приписами ст. 8 Конституції України, позаяк створює ситуацію, при якій суб'єкт права не несе юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на наявність рішень Вищого адміністративного суду України (постанова від 20.03.2012р. по справі №К/9991/94339/11, ухвала від 19.04.2012р. по справі №К/9991/10231/12, постанова від 19.07.2012р. по справі №К/9991/94013/11) та Верховного суду України (постанова від 03.07.2012р.), де викладені правові позиції, в силу яких приписи ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають застосуванню до правовідносин з приводу загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в тій редакції, котра існувала на момент настання певного юридичного факту, в тому числі і події скоєння правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що мотивування суб'єктом владних повноважень прийнятого рішення приписами ст.106 Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування" є правомірним.

Підсумовуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків із нарахуванням пені нараховані після 1 січня 2011 року на суму заборгованості, що виникла в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV згідно даних карток особового рахунку ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", то суд приходить до висновку про доведеність факту несвоєчасної оплати позивачем платежів із страхових внесків, а відтак при винесенні спірних рішень територіальний орган ПФУ діяв у межах повноважень, міру юридичної відповідальності обрав вірно, забезпечив врахування всіх фактичних обставин спірних правовідносин, порушень у реалізації владної управлінської функції не допустив.

Перевіривши обґрунтованість фактичних та юридичних мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність цих мотивів вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про скасування рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников