Рішення № 65457352, 22.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/420/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потапенко В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.03.2017 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді Потапенка В.І.

суддів Черненко В.В., Франко В.А.

секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.12. 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та поділ майна, -

ВСТАНОВИЛА:

16.04.2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та остаточно просила суд встановити факт проживання сторін однією сім'єю без шлюбу у період з грудня 2010 року по 14 лютого 2015 року. Також просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину у спільному сумісному майні подружжя: будівельних матеріалів, витрачених на добудову до будинку № 107 по вул. Ленінградській в смт Знам'янка Друга Кіровоградської області, вартості будівельних матеріалів та вартості робіт по ремонту у жилому будинку № 107 по вул. Ленінградській в смт Знам'янка Друга, стягнувши з відповідача грошову компенсацію їх вартості в сумі 37020,50 грн., а також стягнути з відповідача 1/2 частину кредитного боргу, всього в сумі 96658,07 грн. Рішенням Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.12. 2016 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з грудня 2010 року по 14 лютого 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, витрачених на добудову до будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області, будівництво колодязя, а також компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів та робіт, витрачених на ремонт будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області в загальній сумі 37020 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину боргових зобов'язань у розмірі 33 187 грн. 92 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2416 грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 55,94 грн. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.12. 2016 року та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити вимоги позовної заяви: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2010 року по грудень 2012 року; стягнути з нього на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, витрачених на добудову до будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області, будівництво колодязя, а також компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів та робіт, витрачених на ремонт будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області в загальній сумі 37020 грн. 50 коп.; у решті позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення , з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.08.2007 року. Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.11.2010 року шлюб розірвано, мають двох малолітніх синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. З акту від 27.02.2015 року (а.с. 16, т. 1) за підписами голови квартального комітету ОСОБА_6, сусідів, проживаючих в ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7, в будинку № 126 на цій же вулиці ОСОБА_8 вбачається, що позивач з дітьми за адресою: вул. Ленінградська, 107 в смт Знам'янка Друга не проживає лише з 14 лютого 2015 року. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_9, які проживали по сусідству за адресою: вул. Ленінградська, 102 в смт Знам'янка Друга до осені 2014 року, вказали, що позивач разом з дітьми проживала в будинку за № 107 на цій же вулиці принаймні до того часу як вони (свідки) переїхали, тобто до осені 2014 року. Разом з чоловіком проводили будівельні роботи, здійснювали добудову до основного будинку. З договору підряду № 07-3107 від 04.03.2013 року (а.с. 94, т. 1) вбачається, що ОСОБА_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, здійснено замовлення металопластикових конструкцій. З врахуванням встановлених обставин справи , суд першої інстанції з посиланням на ст. ст. 3, 21, 60, 65, 71, 74 СК України дійшоввисновку про наявність правових підстав для задоволення часткового задоволення позову. При цьому суд зазначив, що в попередньому судовому засіданні, яке відбулось 26.05.2015 року, так само як і в першому судовому засіданні 12.06.2015 року, відповідач позов в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період до 14 лютого 2015 року визнавав, але в подальшому, змінивши адвоката, змінив і позицію у спорі. Крім того, в судовому засіданні відповідач зазначив, що про рішення суду, яким було розірвано їх шлюб з позивачем дізнався лише в ході даного судового розгляду, оскільки в судовому засіданні при розгляді відповідної справи участі не приймав, копії рішення суду не отримував. Стягуючи з відповідача на користь позивача ? частину боргових зобов»язань за кредитними договорами , суд вказав , що вважає доведеним той факт, що вказані кошти за вищезгаданими кредитними договорами позивачкою отримано в інтересах сімї, оскільки в той час сторони проживали однією сімєю разом з дітьми, відповідно мали спільний побут, спільно користувалися придбаним майном, як встановлено вище проводили будівельні роботи.

Про те , повністю погодитися з висновком суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного. Згідно ізст.74 СК Україниякщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Як вбачається із змісту рішення суду першої інстанції , майном , набутим сторонами під час проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу є будівельні матеріали, витрачені на добудову до будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт. Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області, будівництво колодязя, а також будівельні матеріали та роботи, витрачені на ремонт будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області. Встановивши обсяг виконаних робір та вартість витрачених на це матеріалів , суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, витрачених на добудову до будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області, будівництво колодязя, а також компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів та робіт, витрачених на ремонт будинку № 107 по вул. Ленінградській у смт Знам'янка Друга Знам'янського району Кіровоградської області в загальній сумі 37020 грн. 50 коп. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржено і апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності правових підстав для розподілу боргових зобов»язань за кредитними договорами , які були укладені ОСОБА_3 колегія суддів вважає обґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2ст. 65 СК Українипри укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Частиною 4ст. 65 СК Українипередбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на її користь ? частину заборгованості за кредитними договорами у сумі 59637,57 грн., посилаючись на те , що кошти є спільною сумісною властістю сторін. Разом із тим позов не містить доводів та доказів того , що кошти, які позивач отримала від Банків по кредитним договорам нею були використані в інтересах сім»ї. Оскільки саме позивач звернулася з такими вимогами , то саме на неї і покладається тягар доказування , що отримані кошти нею були використані в інтересах сім»ї, і борги по кредитних зобов»язаннях повинні враховуватися при поділі майна. Крім цього , заперечуючи проти цих позовних вимог , відповідач зазначив , що про існування кредитних зобов»язань йому стало відомо тільки тоді , кли почали приходити листи з Банків з вимогою погашення заборгованості. Своєї згоди на укладення кредитних договорів позивачці він не давав і на які цілі ці кошти було витрачено він не знає. Як вбачається із змісту укладених позивачкою кредитних договорів кошти надавалися на споживчі потреби, даних про те, що кошти було отримано на придбання товарів, робіт чи послуг кредитні договори не містять. Таким чином позивачем не підтверджено належними доказами , що отримані нею кошти були використані в інтересах сім»ї, а тому заборгованість по кредитних зобов»язаннях не може враховуватися при поділі майна і у задоволенні зазначених вимог необхідно відмовити. Такий висновок колегії суддів відповідає правовому висновку Верховного Суду Україні по справі № 6-163цс12 від 20.02.2013 року. Доводи апеляційної скарги у частині неправильного встановлення судом першої інстанції періоду проживання сторін однією сім»єю без реєстрації шлюбу колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне. Погоджуючись з доводами позивачки щодо періоду проживання однією сім»єю , суд першої інстанції послався на, що відповідач у попередньому судовому засіданні , та в першому судовому засіданні 12.06.2015 року позов в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період до 14 лютого 2015 року визнавав, про рішення суду, яким було розірвано їх шлюб з позивачем дізнався лише в ході даного судового розгляду, оскільки в судовому засіданні при розгляді відповідної справи участі не приймав, копії рішення суду не отримував. Крім цього обставини проживання сторін однією сім»єю до 14.02.2015 року підтверджено показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_9 Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують. Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції у частнині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину боргових зобов'язань у розмірі 33 187 грн. 92 коп. ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права , його висновки не відповідають фактичним обставинам справи , що є підставою для його скасування в цій частині та відмови у задоволенні зазначених вимог. В решті рішення ухвалено з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права і висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають фактичним обставинам справи . Керуючись ст.ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.12. 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину боргових зобов'язань у розмірі 33 187 грн. 92 коп. скасувати та у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днівз дня набрання ним законної сили.

Головуючий- суддя

Судді :