Постанова № 65457208, 21.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4998/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХМОРПОРТ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХМОРПОРТ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 43287,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21644,00 грн., яке прийнято на підставі акту «Про результати позапланової виїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства «РЕМТЕХМОРПОРТ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Нобітек» за період лютий 2015 року, травень 2015 року» від 08.06.2016 року №3469/15-53-14-02/33017330.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для визначення Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області порушення позивачем податкового законодавства слугували хибні припущення перевіряючого стосовно порушень щодо складання первинних документів, а саме: в частині не зазначення місця складання видаткової накладної та ненадання актів прийому-передачу товару за кількістю та якістю, не зазначення в видаткових накладних ПІБ особи, якою здійснено приймання товару та не зазначення в видаткових накладних довіреностей, згідно яких підтверджується отримання товару, а також щодо ненадання позивачем довіреностей та ТТН, що не надає можливості встановити, яким чином ТМЦ було перевезено до складів ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ», що призвело до визначення відповідачем порушень ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПКУ та завищення останнім суми ПДВ відображеного у складі податкового кредиту за лютий 2015 року у розмірі 27785,00 грн. та за травень 2015 року у сумі 15502,00 грн. від вартості ТМЦ (комплектуючих) отриманих від ТОВ «Нобітек» у звязку з відсутністю документів, підтверджуючих транспортування та фактичне отримання від ТОВ «Нобітек», внаслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 43287,00 грн.

Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Нобітек», що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі є беззаперечним доказом їх складання у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України. Також, позивач вказує на те, що у наявність товаро-транспортної накладної не є обовязковою умовою для водіїв юридичних осіб, що здійснюють перевезення для власних потреб, а отже її відсутність не є фактом порушення позивачем вимог законодавства щодо первинних документів та відповідно доказом щодо нереальності господарської операції. Так, на підтвердження перевезення власними силами вантажу ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» надано докази щодо перебування транспортного засобу, яким перевозились ТМЦ, на балансі підприємства, реєстраційний документ на транспортний засіб, завірені копії подорожніх листів, які підтверджують рух транспортних засобів позивача, копія посвідчення водія, видаткова накладна, поліс (сертифікат) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Щодо зауваження податкового органу про відсутність у видаткових накладних ПІБ особи, якою здійснено приймання товару, не є доказом нереальності операції та підставою для прийняття ППР. Оскільки дані документи містять підписи осіб, зазначених у Довіреності від 13.01.2015 року, а також печатки ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ», окрім того, видаткові накладні від 02.02.2015 року та від 11.05.2015 року містять підпис директора ОСОБА_1, який підписував основний Договір. Також позивач зазначає, що виїзна документальна перевірка позивача була проведена для підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Нобітек», при цьому згідно відповіді вказаної особи №2 від 21.09.2016 року протягом 2015-2016 років ТОВ «Нобітек» не отримувало запитів на проведення зустрічних перевірок від ДПІ по взаємовідносинах з позивачем за 2015 рік. Отже, оскільки позивач виконав усі зобовязання за господарським договором та сплатив на користь контрагента суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість, що дає право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що достовірність декларацій ставиться під сумнів відповідачем з безпідставних тверджень, які спростовуються наявними письмовими доказами, у звязку з чим сума грошового зобовязання, визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставною.

Від представника позивача надійшли також письмові пояснення (а.с.150-166 т.2), відповідно до яких позивач поряд з вищенаведеним посилається на те, що господарські операції за вказаним договором були предметом планової перевірки позивача за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, під час якої жодних порушень законодавства по взаємовідносинам між ТОВ «Нобітек» та позивачем не встановлено, про що відомо відповідачу, а тому твердження останнього про нереальність господарських операцій є безпідставними та такими, що ґрунтуються на обєктивному дослідження господарських операцій, у звязку з чим ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надала до суду заперечення (а.с. 147-150 т.1), в яких зазначив, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 19.05.2016 р. № 592, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлення від 25.05.2016 року №000284/769, проведено перевірку позивача.

В ході перевірки встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ»» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості послуг та товару, отриманих від ТОВ «Нобітек» у лютому 2015 року у сумі 27785,00 грн. та у травні 2015 року у сумі 15502,00 грн. за договором поставки №2 від 30.04.2014 року, по якому не надано довіреності та ТТН, що не дає можливості підтвердити фактичне транспортування товару, встановити вантажовідправника, транспортувальника, вантажоотримувача, місце навантаження та отримання товару, а також аналізом видаткових накладних, виписаних ТОВ «Нобітек» на адресу ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» щодо поставки товарів не додержано вимоги щодо складання первинних документів, а саме: не зазначено місця складання видаткової накладної та не надано актів прийому-передачу товару за кількістю та якістю, не зазначено у видаткових накладних ПІБ особи, якою здійснено приймання товару та не зазначено в видаткових накладних довіреностей, згідно яких підтверджується отримання товару, внаслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 43287,00 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача у звязку з чим відповідачем зроблено висновок, що в порушення п.-п. 198.1, 198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, платником податків занижено податок на додану вартість на суму 43287,00 грн., в тому числі по періодам звітності: лютий 2015 року 27785,00 грн. та травень 2015 року 15502,00 грн.

У звязку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У звязку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу вирішено розглянути в порядку ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 26.05.2016 р. по 01.06.2016 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 19.05.2016 р. № 592, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлення від 25.05.2016 року №000284/769, головним державним ревізором-інспектором відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ОСОБА_2 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.2016 р. № 3469/15-53-14-02/33017330 (а.с. 16-26 т.1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» п.-п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у звязку чим платником податків занижено податок на додану вартість на суму 43287,00 грн., в тому числі по періодам звітності: лютий 2015 року 27785,00 грн. та травень 2015 року 15502,00 грн.

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ДПІ у Примосрькому районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №0000851462, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 43287,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21644,00 грн. (а.с. 88).

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №0000851462 протиправним та таким, що не відповідає суті виявленого порушення з огляду на наступне.

У періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» мало господарські відносини з ТОВ «Нобітек» та відобразило податковий кредит по вказаному контрагенту постачальнику на суму 43287,00 грн.

Так, висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.-п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, повязується з включенням ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості отриманих ТМЦ (комплектуючих) у звязку з відсутністю документів, підтверджуючих транспортування та фактичне отримання їх від ТОВ «Нобітек», а саме не надано довіреності та ТТН, що не дає можливості підтвердити фактичне транспортування товару, встановити вантажовідправника, транспортувальника, вантажоотримувача, місце навантаження та отримання товару, а також аналізом видаткових накладних, виписаних ТОВ «Нобітек» на адресу ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» щодо поставки товарів не додержано вимоги щодо складання первинних документів, а саме: не зазначено місця складання видаткової накладної та не надано актів прийому-передачу товару за кількістю та якістю, не зазначено у видаткових накладних ПІБ особи, якою здійснено приймання товару та не зазначено в видаткових накладних довіреностей, згідно яких підтверджується отримання товару, внаслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 43287,00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання договорів в межах господарської діяльності між ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ»» та його контрагентом ТОВ «Нобітек», оскільки господарські операції позивача з контрагентом мали товарний (реальний) характер, придбання таких послуг підтверджувались документально, що дає право підприємству на формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Так, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для можливості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження (ведення) господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, які слугували підставою для складання висновків перевіряючими, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» та ТОВ «Нобітек».

Як встановлено судом, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Нобітек» було укладено договір №2 поставки товарів від 30.04.2014 року згідно з умовами яого ТОВ «Нобітек» (постачальник) зобовязується поставляти і передавати у власність ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» (покупцю) товар, визначений п. 1.2 договору, а покупець зобовязується на умовах, визначених у договорі, прийняти цей товар та здійснювати його оплату (а.с.38-40 т.1).

На підтвердження фактичної поставки товару, позивачем надано заявки на виконання поставки товарів (а.с.74-77 т.2), Акти технічного контролю продукці (а.с.78-87 т.2), копії видаткових накладних (42-45 т.1), витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.52, 183-184 т.1), рахунки-фактури (а.с.46-49 т.1), паспорти сертифікати на придбані товари (а.с.88-98 т.2), довіреність на отримання матеріальних цінностей (а.с.41 т.1), докази щодо перебування транспортного засобу, яким перевозились ТМЦ, на балансі підприємства - реєстраційний документ на транспортний засіб (а.с.87 т.1), завірені копії подорожніх листів, які підтверджують рух транспортних засобів позивача(а.с.53-56 т.1, 73 т.2), копія посвідчення водія (а.с.88 т.1), поліси (сертифікати) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.89-90 т.1), штатний розклад ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» (а.с.91-92 т.1), реєстрів документів по рахунку (а.с.50-51 т.1).

Отримані за договором поставки ТМЦ оформлені ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ» на власний склад (а.с. 60, 67 т.1), приміщенням якого відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень від 03.03.2014 року (а.с.57-58, 59) позивач користується для ведення своєї господарської діяльності.

Ні підтвердження використання товару, одержаного від ТОВ «Нобітек» у власній господарській діяльності позивачем надано докази подальшого використання придбаних у ТОВ «Нобітек» товару для виконання робіт за договорами: №Т/ВМ-35/Р-19-2015 від 15.04.2015 року «Про закупівлю послуг за державні кошти), укладеного між ДП «МТП «Южний» та позивачем (а.с.1-5 т.2), №Р-07-2015/43/15 від 23.03.2015 року, №Р-16-2015/77/15 від 05.05.2015 року, №Р-37-2014/№124/14 від 10.09.2014 року, №Р-54-2014/156/14 від 21.11.2014 року укладених між ДП «Бердянський морський торговельний порт» та позивачем (а.с.6-10, 11-15, 16-19, 20-23 т.2), Акти виконаних робіт за вказаними договорами (а.с.99-108, 109-118, 119-129, 130-135, 136-140, 141-142 т.2).

Суд зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних, за наявності інших доказів, які фіксують фактичне переміщення товару, не є свідченням не здійснення господарської операції з поставки товару.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні.

В даному випадку судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено питання чи призвели вказані господарські операції до реальних змін майнового стану підприємства.

В той час як в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що згідно узагальненої податкової інформації ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 13.10.2015 року №19369/22-03 (а.с.155 т.1), ТОВ «Нобітек» зареєстровано платником ПДВ 01.05.2014 року, дата анулювання реєстрації платника ПДВ 05.06.2015 року, тобто в період здійснення вищенаведених господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Позивачем надано докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, а також товар, придбаний у контрагента, використано позивачем у господарській діяльності.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

Отже, оскільки позивач виконав усі зобовязання за господарським договором та сплатив на користь контрагента суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість та відповідно до вимог законодавства задекларував їх, що не заперечувалось в акті перевірки податковим органом, дані обставини дають право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесене відповідачем без дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є не законним і підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХМОРПОРТ» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2016 року № НОМЕР_1.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин