Постанова № 65457109, 16.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/13/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Миргородської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання незаконними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2017 року ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, Миргородська ОДПІ) про визнання незаконними податкових повідомлень - рішень від 25.11.2016 в частині застосування штрафних санкцій на загальну суму 5 064,49 грн., а саме № 0021131302 в частині суми 3 780,11 грн; № 0021141302 на загальну суму 340,00 грн; № 0021161302 частково на суму 944,38 грн

Ухвалою Полтавського окружного адмінстративного суду від 15 березня 2017 року закрито провадження в частині визнання незаконним податкового повідомлення - рішення від 25.11.2016 № 0021141302 та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 25.11.2016 № 002113302, № 0021161302 в повному обсязі та стягнення з відповідача понесених позивачем матеріальних збитків в сумі 18584,57 грн. та моральної немайнової шкоди в сумі 36126 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність донарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та визначення суми грошового зобов'язання з військового збору з фізичних осіб, пені, оскільки відповідачем не доведено, що отримання позивачем у власність або володіння земельною часткою (пай) може дозволити будь-яким законним шляхом отримати його умовну оцінку вартості протягом одного календарного звітного року. Зазначав, що відповідач, зобов'язуючи сплатити податок за недійсну, умовну, нереалізовану оцінку вартості земельної частки (пай) фактично спричиняє значні моральні страждання.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 14.11.2016 Миргородською ОДПІ відповідно до наказу №152 від 27.10.2016 «Про проведення невиїзної документальної перевірки» проведена документальна позапланова невиїзна перевірка громадянина ОСОБА_2 щодо своєчасності подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, 2015 рік, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору з фізичних осіб з окремих видів отриманих доходів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №1254/16-20-13-02-14/2690303533/78 від 21.11.2016 року, в якому встановлено порушення:

- пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.179.1 ст.179, п.п.49.18.4. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік по строку подання до 30.04.2015 року, за 2015 рік по строку подання до 30.04.2016 року;

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.10 п.164.2 ст.164, п.174.1 «а» ст.174, п.п.174.2.2. п. 174.2 ст.174 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 10801,59 гри. за 2014 рік на суму - 3087,82 грн., за 2015 рік на суму - 7713,77 грн.;

- п.п.1.2 п.16.1 підрозділу 10 Закону України ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 р. №1621-УІІ, а саме заниження військового збору з доходів фізичних осіб за 2015 рік на суму - 2314,13 грн.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, Миргородською ОДПІ було винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 25.11.2016 № 002113302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 13501,99 грн, у тому числі за основним платежем 10801,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2700,40 грн (а.с. 65);

- податкове повідомлення - рішення від 25.11.2016 № 0021161302, яким позивачу визначено суму грошового зобов"язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору з фізичних осіб, пені в розмірі 3027,10 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 2314,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 578,53 грн., пеню в розмірі 134,44 грн. (а.с. 66).

Донараховані суми по спірним податковим повідомленням - рішенням сплачені ОСОБА_2 до бюджету в повному обсязі, однак, із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням суд виходить із такого.

Спірні відносини стосуються достовірності відображених у податкової декларації відомостей щодо здійснення платником податків - фізичною особою операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого (рухомого) майна та/або від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) та/або в результаті прийняття у спадщину чи дарунок майна.

Так, перевіркою встановлено, що фізичною особою ОСОБА_2 не подано декларацію про майновий стан та доходи за:

- 2014 рік та не включено до декларації про майновий стан та доходи суму доходу - 61756,49 грн. у вигляді отриманої в спадщину земельної ділянки від особи не першого ступеня споріднення та не визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму - 3087,82 грн.

Миргородської ОДПІ отримано рішення Миргородського міськрайонного суду від 11.06.2014 року у справі №541/975/14-ц, в якому зазначено, що ОСОБА_4 отримав в спадщину земельну ділянку площею 2,3440 га з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розташовану на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (рішення набрало законної сили).

На запит Миргородської ОДПІ від 18.10.2016р. №518/9/16-20-13-01 управлінням Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області (лист №99-28-99.7-1856/16- 16 від 19.10.2016 р.) повідомлено, що вартість земельної ділянки становить - 61756,49 грн.

- 2015 рік та не включено до декларації про майновий стан та доходи суму доходу - 154275,44 грн. грн. у вигляді отриманих в спадщину земельних ділянок та суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7713,77 грн.

На запит Миргородської ОДПІ від 1211/16-20-17-01-24 від 16.05.2016 приватним нотаріусом Карбан Є.О надано інформацію №550/01-16 від 21.05.2016, згідно якої ОСОБА_2 успадковано земельні ділянки, розташовані на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області: площею 2,4775 га з кадастровим номером НОМЕР_2 вартістю - 77137,72 грн. (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 31.08.2015 року); площею 2,4262 га зкадастровим номером НОМЕР_3 вартістю - 77137,72грн. (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 31.08.2015 року).

Зазначене порушення обґрунтовано неутриманням позивачем податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік в сумі - 3087,820 грн. (61756,49*5%), за 2015 рік в сумі - 7713,77 грн. (154275,44 *5%), у зв'язку з отриманням доходу у вигляді спадщини від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення.

Внаслідок вищезазначеного порушення, ОСОБА_2 за 2015 рік занижено військовий збір з доходів фізичних осіб на суму - 2314,13 грн. (154275,44 грн. х 1,5%).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом ІV Податкового кодексу України для оподаткування спадщини (ст. 174 Податкового кодексу України).

Пунктами 174.3, 174.4 статті 174 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Згідно до підпункту "а" 174.2.1 та підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини - вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за нульовою ставкою. Тоді як, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Згідно пп. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня 2014 року у справі №541/975/14-ц (№2/541/497/2014) визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 2,3440 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розташовану на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 від 01.08.2005 (а.с. 55). Рішення набрало законної сили 02.07.2014.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28.09.2016 №69177738, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Миргородського міськрайоного управління юстиції Полтавської області Нечитайло Н.І. від 14.07.2014 № 14430943 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,3440 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, призначену для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розташовану на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.06.2014 №2/541/497/2014, за суб'єктом: ОСОБА_2

Як вбачається із рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня 2014 року у справі №541/975/14-ц (№2/541/497/2014) та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28.09.2016 №69177738, вони не містять інформації про вартість земельної ділянки площею 2,3440 га, виділеної за рахунок земельної частки (паю).

У зв'язку з цим, Миргородська ОДПІ звернулася до управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області щодо надання інформації стосовно розміру нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2014 року.

На запит Миргородської ОДПІ від 18.10.2016р. №518/9/16-20-13-01 управлінням Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області (лист №99-28-99.7-1856/16- 16 від 19.10.2016 р.) повідомлено, що вартість вищевказаної земельної ділянки, виділеної за рахунок земельної частки (паю) колишнього КСП «Перемога, станом на 01.01.2014 року становить - 61756,49 грн.

Позивачем доказів визначення іншої вартості земельної ділянки суду не надано.

Крім того, позивач у 2015 році отримав дохід у вигляді спадщини від фізичних осіб, що не є членами сім'ї першого ступеня споріднення в сумі 154275,44 грн.

Так, відповідно до свідоцтва від 31.082015 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О. посвідчено право на спадщину за заповітом, яка складається із земельної ділянки, площею 2,4775 га, що розташована на території Попівської сільської ради Миргородського районного суду Полтавської області, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_8, кадастровим номером НОМЕР_2, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вартість спадкового майна складає 77137,72 грн. (а.с. 58).

Також, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.082015 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О. (а.с. 59), ОСОБА_2 отримав спадщину від фізичної особи ОСОБА_8 у вигляді земельної ділянки площею 2,4262 га, що розташована на території Попівської сільської ради Миргородського районного суду Полтавської області, кадастровим номером НОМЕР_3, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вартість спадкового майна складає 77137,72 грн.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем у адміністративному позові, спадкодавці земельних ділянок, розташованих на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області - ОСОБА_6 та ОСОБА_8, не є членами сім'ї позивача.

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не являються для ОСОБА_2 членами сім'ї першого ступеня споріднення. А тому виходячи з приписів Податкового кодексу України останній в результаті отримання у спадок вищевказаних земельних ділянок, розташованих на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, зобов'язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за ставкою податку у розмірі 5 відсотків, за 2014 рік в розмірі 3087,82 грн (61756,49 грн х 5%), за 2015 рік - 7713,77 грн (154275,44 грн х 5%).

Однак, матеріалами справи підтверджується та встановлено перевіряючим в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_2, що останнім сплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 10801,59 грн не проводилась.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що контролюючий орган обґрунтовано нарахував ОСОБА_2 оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2016 №0021131302 суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями в розмірі 10801,59 грн.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України).

За висновком суду, Миргородською ОДПІ на підставі вказаної норми правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2016 №0021131302 у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, що становить 2700,40 грн. (10801,59 грн. х 25%).

Судом критично оцінюються посилання позивача на бездіяльність Миргородською ОДПІ протягом більше одного року щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з огляду на таке.

Так, на думку позивача бездіяльність податкового органу щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, слід починати обчислювати з моменту подання позивачем заперечення від 21.05.2015 про відмову добровільної сплати податку, усними категоричними вимогами сприяти негайному розгляду спірного питання в судовому порядку та отримання постанови по справі про адміністративне правопорушення від 21.11.2016 року .

Разом з тим, вказаний висновок позивача суд вважає необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм дає можливість дійти висновку, що граничним строком подання податкової декларації фізичною особою за результатами річного декларування є 01 травня року наступного за звітним.

Оскільки в спірному випадку об'єкт оподаткування виник у 2014 році (позивач набув право власності на земельну ділянку площею 2,344 га 14.07.2014), граничним строком подання останнім декларації про майновий стан і доходи є 01 травня 2015 року. Як наслідок, виходячи з положень п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України граничним строком давності визначення контролюючим органом грошових зобов'язань є 01 травня 2018 року.

Крім цього, суд також вважає за доцільне зауважити, що відповідно до пп.102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

За викладених обставин суд доходить висновку, що Миргородська ОДПІ з дотриманням вимог ст.102 Податкового кодексу України згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2016 №0021131302 визначила ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 13501,99 грн, в тому числі 10801,59 грн - за основним платежем та 2700,40 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 25.11.2016 № 0021161302, суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни внесені Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до Податкового кодексу України в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб - платників податків.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Фізична особа - платник податку ОСОБА_2 є платником військового збору.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Як встановлено в акті перевірки №1254/16-20-13-02-14/2690303533/78 від 21.11.2016, ОСОБА_2 було занижено суми доходу фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 154275,44 грн.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що контролюючий орган обґрунтовано нарахував ОСОБА_2 оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за податковими зобов'язаннями за 2015 рік в розмірі 2314,13 грн. (154275,44 грн х 1,5%).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За висновком суду, Миргородською ОДПІ на підставі вказаної норми правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 578,53 грн. (1214,13 грн х 25%).

Відповідно до підпункту 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання розпочинається нарахування пені.

Пунктом 129.4 Податкового кодексу України встановлено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до зазначених норм Миргородською ОДПІ за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з військового збору нараховано пеню у розмірі 134,44 грн.

У зв'язку з тим, що під час перевірки податковим органом було встановлено заниження ОСОБА_2 розміру чистого оподатковуваного доходу, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 25.11.2016 № 0021161302, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання на загальну суму 3027,10 грн. (в т.ч. 2314,13 грн. за основним платежем, 578,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 134,44 пеня).

Враховуючи встановлення судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача, зокрема, за 2015 рік, правомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану суму доходу, застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 25.11.2016 № 002113302 та від 25.11.2016 № 0021161302 прийняті Миргородською ОДПІ на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, непідтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Крім того, не піддягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених, частиною другою цієї статті.

Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню підлягає факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач моральну шкоду визначає у подвійному розмірі від збитків на сплату штрафних санкцій, пені і судового збору, що становить 12042 грн., та у зв'язку із збільшенням відповідачем штрафних санкцій в кінці 2017 року, пені за несвоєчасну сплату нараховану в картці платника податків, витрати на адвоката, збитки від втрати часу на вирішення спору.

Позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди, а судом причинного зв'язку між такою шкодою та прийняттям Миргородською ОДПІ рішень, що оскаржується, не встановлено.

Крім того, частина моральної шкоди включає в себе матеріальні збитки, а саме: збільшення відповідачем штрафних санкцій в кінці 2017 року, пені за несвоєчасну сплату нараховану в картці платника податків, витрати на адвоката, збитки від втрати часу на вирішення спору.

Разом з тим, питання правомірності збільшення Миргородською ОДПІ штрафних санкцій в кінці 2017 року, пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання позивачем у даному адміністративному позові не ставилося та судом не вирішувалося. Доказів донарахування відповідачем вказаних штрафних санкцій та пені у 2017 році позивачем не надано та судом не встановлено.

Витрати на адвоката є складовими судових витрат та судом в ході розгляду справи питання щодо компенсації витрат на правову допомогу не вирішувалося, доказів понесення вказаних витрат позивачем не надано.

Також, судом встановлено про відсутність підстав для стягнення матеріальної шкоди.

Завдання особі матеріальної шкоди повинно було документально підтверджено.

Матеріальні збитки позивачем рбгрунтовано витратою коштів на сплату нав'язаних йому відповідачем податкових зобов'язань на суму 13115,72 грн, які позивач вважає незаконними та витратою коштів на сплату штрафних санкцій і пені в розмірі 5469,85 грн, які також вважає незаконними.

З матеріалів справи не вбачається факту подання позивачем податкової декларації за 2014 рік та 2015 рік по податку на доходи фізичних осіб за результатами декларування, сплати ним податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що у 2014 та 2015 році році позивач отримав дохід у вигляді вартості успадкованого майна. Тому на підставі п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України у 2014 році та 2015 році у нього виник обов'язок подати до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи, вказавши в ній суми доходу, нарахованого на його користь у вигляді вартості успадкованого майна та суми податку на цей дохід.

Таким чином, ОСОБА_2 не доведено заподіяння йому будь-яких матеріальних збитків.

Факт протиправності рішень відповідача Миргородської ОДПІ не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому відсутні підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку відмови в задоволені позову, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Миргородської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконними податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 21 березня 2017 року.

Суддя Л.О. Єресько