Постанова № 65456711, 16.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року Справа № 813/3668/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, з вимогами:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №000761303/6514 від 24.06.2016 року, №0007811303/6529 від 24.06.2016 року;

-визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014011303/9466 від 02.09.2016 року;

-визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій № 0014021700/9467 від 02.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити з підстав, зазначених письмових запереченнях.

Суд, заслухав пояснення сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Львівської міської ради і як платник податків, зборів та обовязкових платежів перебуває на податковому обліку в Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 08.10.2004 року за №7140.

Крім того, ФОП ОСОБА_3 у період з 01.01.2013 року 31.12.2015 року перебувала на загальній системі оподаткування.

У період з 18.05.2016 року по 06.06.2016 року посадовими особами Личаківської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2016 року №113/13-06/13-03/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення, допущені ФОП ОСОБА_3 у веденні підприємницької діяльності, а саме:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 167.1 ст.167, п. 177.4, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 44 096,09 грн., а саме: за 2013 рік на суму 11 007,75 грн., 2014 рік на суму 12 395,85 грн., за 2015 рік на суму 20 692,49 грн.;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 10008,95 грн.;

- п. п. 44.1, 44.3, 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

В акті перевірки зафіксовано, зокрема, наступне: - ФОП ОСОБА_3 було надано до перевірки склеєні та пошкодженні фіскальні чеки за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, що унеможливило визнання доходів від реалізації таких товарів з подальшим включенням вартості придбання реалізованої продукції до складу загальновиробничих витрат; копій фіскальних чеків, відповідно до вимоги від 02.06.2016 року «Про представлення належним чином завірених копій фіскальних чеків за період з 2013-2015 р.р.» до перевірки не було надано; - підприємцем завищено валові витрати на загальну суму 293973,85 грн. ( за 2013 рік на суму 73385,00 грн., за 2014 рік на суму 82639,00 грн., за 2015 рік на суму 137 949,90 грн.); - перевіркою правильності визначення чистого доходу з 2013-2015 р.р. встановлено заниження оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на 73385,00 грн., за 2014 рік на суму 82639,00 грн., за 2015 рік на суму 137 949,90 грн., а відтак, неутримана сума податку з доходів фізичних осіб з отриманого чистого доходу складає 44096,09 грн.

У подальшому, на підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято: податкові повідомлення рішення від 24.06.2016 року №0007811303/6514 про стягнення суми грошового зобовязання за основним платежем в сумі 44 096,09 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11024,03 грн. і від №0007861303/6529 про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.; рішення №0014021700/9467 від 02.09.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 11474,12 грн.; вимогу від 02.09.2016 року №Ф-0014011303/9466 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 102008,95 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу про сплату суми боргу (недоїмки) протиправними і, як наслідок, такими, що підлягають скасуванню, звернувся вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, (надалі по тексту - ПК України), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу, обєктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обовязкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обовязкове страхування життя або здоровя працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Одночасно судом враховується, що в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобовязані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, повязаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст.44 ПК України).

Загалом, визначення терміну первинний документ міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розуміється як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV свідчить про те, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

В свою чергу нормою п. 177.10 ст. 177 ПК України за фізичною особою-підприємцем додатково закріплений обовязок по введенню Книги обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом встановлено, що до перевірки ФОП ОСОБА_3 на підтвердження витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей за період з 2013 року по 2015 рік надані фіскальні чеки, у книзі обліку доходів та витрат відображені придбані за цими фіскальними чеками товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями книг обліку доходів і витрат за спірний період.

Форму та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 року № 481 (надалі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобовязані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 6 зазначеного Порядку передбачено порядок внесення відомостей до Книги обліку доходів та витрат.

Так, у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з отриманим доходом.

Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Крім того, у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо повязані з отриманням доходу за підсумками дня.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядок подання звітності, повязаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок).

Відповідно до розділу ІІ Положення, фіскальний касовий чек на товари (послуги) - розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Касовий чек повинен містити такі обовязкові реквізити: найменування господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, - податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), перед яким друкуються великі літери «ІД» (ідентифікаційні дані); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); назва товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги) (для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ»; для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку. У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та найменування або логотип виробника.

Судом встановлено, що надані до перевірки фіскальні чеки відповідають визначеним законодавством вимогам.

При цьому, суду не надано доказів на підтвердження того, що книга обліку доходів і витрат щодо спірних правовідносин велась з порушеннями вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність підтвердження позивачем доходу від господарської діяльності та реалізацією товару за 2013-2015 р.р. вимогам чинного законодавства, при цьому, відповідачем не спростовано факт правомірності визначення позивачем суми чистого оподаткованого доходу за 2013 - 2015 роки.

Судом зясовано, що під час проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні первинні документи, що в повній мірі підтверджують здійснену фінансово-господарську діяльність та підтверджують показники, відображені платником у податковій звітності, а також на підставі яких сформовано понесені витрати та сформовано податкові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся.

Згідно абз. 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані, зокрема: - щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій; - друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Аналіз вказаних норм Закону дає підстави стверджувати, що встановлений п. 44.4 ст. 44 ПК України обовязок щодо зберігання документів, повязаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів, стосується контрольних стрічок, а не фіскальних чеків, які були обєктом перевірки контролюючим органом.

Водночас, суд критично оцінює висновки, що викладені в акті перевірки щодо пошкодження фіскальних чеків за спірний період, оскільки надані перевіряючим для перевірки фіскальні чеки й досліджені судом містили усі необхідні реквізити, є читабельними, при цьому, відповідачем жодним чином не доведено протилежного та не надано підтверджень й доказів про будь-які пошкодження фіскальних чеків і неможливість визначити доходи від реалізації товарів з подальшим включенням вартості придбання реалізованої продукції до складу загальновиробничих витрат.

Пунктом 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що субєкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах звязку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в памяті реєстраторів розрахункових операцій або в памяті модемів, які до них приєднані.

Згідно ст. 2 цього Закону, фіскальні функції - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній памяті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Таким чином, суд звертає увагу, що наведене вище дає можливість для визначення суми доходів, отриманих від проведення розрахункових операцій використати роздруковані з баз даних податкового органу контрольні стрічки, позаяк інформація останнім зібрана у відповідності до наданих повноважень, тобто фактично ці реєстри є електронною копією контрольних стрічок.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем при визначенні суми доходів взагалі не надавалась оцінка іншим, окрім фіскальних чеків, документам на підтвердження реалізації товарів та проведення розрахунків за них.

З приводу порушень позивачем п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44 ПК України в частині незабезпечення зберігання первинних документів протягом встановлених ст. 44 цього Кодексу строків та ненадання контролюючому органу оригіналів чи їх копій при перевірці, то суд відзначає наступне.

Як стверджується матеріалами справи, на виконання вимог відповідача про надання документів від 18.05.2016 року та від 19.05.2016 року позивачем були надані для опрацювання усі визначені вимогами документи, що не заперечувалось також представником відповідача. Крім того, на вимогу контролюючого органу від 27.05.2016 року підприємцем було приведено у належний стан (а саме: розклеєно по днях) фіскальні чеки в книги обліку РРО за період з 2013-2015 р.р.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Таким чином, вимога про надання копій документів не є обовязком контролюючого органу. А оскільки вимога від 02.06.2016 року про надання до 03.06.2016 року (тобто на наступний день від дня вручення) копій документів за спірний період вручена уповноваженій особі позивача того ж 02.06.2016 року, при цьому, враховуючи те, що оригінали книг РРО із розклеєними у них фіскальними чеками і контрольними стрічками уже надавались відповідачу під час проведення перевірки для опрацювання, тому підприємець була узагалі позбавлена можливості у такий короткий термін, тобто фактично за один день, надати витребувані копії документів, про що, як встановлено судом, також було повідомлено і відповідача у письмовій відповіді на вимогу.

Таким чином, з контексту вищенаведеного слідує, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб на суми понесених (нарахованих) витрат зі сплати вартості товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарських операцій та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, а також її учасників. При цьому, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки це не спростовано контролюючим органом в установленому порядку.

У звязку із цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 2464-VI).

В силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сімї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, повязаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 14.06.2016 року №113/13-06/13-06/13-03/НОМЕР_1 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Так, зокрема, контролюючим органом в акті перевірки зафіксовано, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % в загальній сумі 293973,90 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 102008,95 грн.

На підставі такого висновку відповідачем прийнято вимогу від 02.09.2016 №Ф-0014011303/9466 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 102008,95 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.09.2016 року №0014021700/9467, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 11474,12 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки в сумі 293973,90 грн.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2013-2015 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 14.06.2016 року №113/13-06/13-06/13-03/НОМЕР_1, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Суд звертає увагу, що враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки про заниження отриманого позивачем доходу, підстави для донарахування єдиного внеску у межах спірних правовідносин відсутні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності винесення ним рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №000761303/6514 від 24.06.2016 року, №0007811303/6529 від 24.06.2016 року,

3.Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу(недоїмки)№Ф-0014011303/9466 від 02.09.2016 року;

4.Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій №0014021700/9467 від 02.09.2016 року,

5.Стягнути на користь ОСОБА_3 ( 79017, АДРЕСА_1; ЄДРПОУ НОМЕР_1) з Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39518763), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 1691 (одна тисяча шістсот девяносто одна) грн. 15 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2017 року.