Рішення № 65454937, 17.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/2110/16-ц Провадження № 22-ц/795/335/2017 Головуючий у I інстанції Анохін А. М. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» на рішення Козелецького районного суду від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» про скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати наказ № 117 від 04 травня 2016 року в частині п. 2 про позбавлення її премії, зобовязати відповідача виплатити їй премію, зняту згідно спірного наказу, в розмірі 263,45 грн та стягнути на її користь 1000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням від 07 листопада 2016 року Козелецький районний суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 Скасував наказ директора ДП «Остерський військовий лісгосп» № 117 від 04 травня 2016 року «Про преміювання працівників лісгоспу» в частині п. 2 про позбавлення премії інженера лісових культур ОСОБА_1 за незабезпечення виконання окремих показників і завдань по відповідній діяльності.Зобовязав ДП «Остерський військовий лісгосп» виплатити позивачу премію, зняту згідно наказу № 117 від 04 травня 2016 року, у розмірі 263,45 грн. Стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 551,20 грн судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі ДП «Остерський військовий лісгосп», посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження та оцінку доказів по справі, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані відповідачем письмові докази, якими підтверджується факт невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обовязків, показників і завдань при проведенні лісокультурної компанії навесні 2016 року, зокрема, висновок службового розслідування від 29 липня 2016 року та лист Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, з яких чітко вбачається, що саме з вини інженера лісових культур ОСОБА_1 підприємство не було забезпечене власним посадовим матеріалом.

Представник відповідача зазначає, що всупереч наведеним у вказаних документах висновків, а також показів свідка ОСОБА_4, районний суд, неправильно застосувавши норми чинного законодавства про працю, прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів невиконання позивачем своїх посадових обовязків та завдань.

Також вказує, що судом не дотримані вимоги ст. 88 ЦПК України при вирішення питання щодо розподілу судових витрат, оскільки, відповідно до задоволеної частини позову, суд стягнув з підприємства на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, хоча остання таких витрат за вимогами, що виникли із трудових правовідносин, не понесла.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу та стягнення знятої премії, суд першої інстанції виходив з того, що факту неналежного виконання функціональних обовязків ОСОБА_1 службовим розслідуванням не встановлено, а отже і часткове позбавлення позивача премії, враховуючи Положення про преміювання ІТП та службовців апарату управління лісгоспу, лісопромислового комплексу, лісництв та лісової охорони, є безпідставним та необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог про скасування наказу та стягнення суми невиплаченої премії, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді інженера лісових культур ДП «Остерський військовий лісгосп». 26 вересня 2016 року позивач була звільнена з роботи в порядку переведення в ДП «Чернігівське лісове господарство» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується витягом з наказу від 26 вересня 2016 року № 99-ОС (а.с. 42).

Згідно наказу від 04 травня 2016 року № 117 «Про преміювання працівників лісгоспу» ОСОБА_1 булачастково позбавлена премії за незабезпечення виконання окремих показників і завдань по відповідній діяльності (а.с. 59).

З наданої ОСОБА_1 виписки-епікризу № 1583 вбачається, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Козелецької ЦРЛ з 08 по 18 березня 2016 року (а.с. 8).

Відповідно приписів ст. 97 КЗпП України та ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з розясненнями п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Порядок преміювання працівників ДП «Остерський військовий лісгосп» передбачений Положенням про преміювання ІТП та службовців апарату управління лісгоспу, лісопромислового комплексу, лісництв та лісової охорони, яке є додатком № 2 до колективного договору підприємства на 2016-2019 роки (а.с. 57-58). Пунктом 2 цього положення визначено, що премії нараховуються за фактично відпрацьований час на основну заробітну плату без доплат, надбавок і роботи за сумісництвом при наявності фінансової можливості Пунктом 6 вказаного Положення встановлено, що працівники можуть позбавлятися премії повністю або частково, зокрема, за незабезпечення виконання окремих показників і завдань по відповідній діяльності.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що мас по собі факт роботи неповний місяць не свідчить про невиконання ОСОБА_1 показників та завдань. Вказуючи, що з вини позивача відбувся провал лісокультурної компанії навесні 2016 року із забезпечення підприємства власним посадковим матеріалом, сторона відповідача не надала, на думку колегії суддів, належних доказів на підтвердження того, що саме нездійснення або неналежне здійснення одноособово ОСОБА_1 визначених посадовою інструкцією обовязків за 5 днів березня 2016 року спричинило відсутність на підприємстві власного посадкового матеріалу.

Представник відповідача пояснював, що на підприємстві відсутні річні, піврічні або квартальні плани роботи. Отже, зясувати терміни виконання певних робіт та осіб, що відповідальні за їх виконання, на час розгляду справи неможливо, а визначені у посадовій інструкції позивача обовязки носять загальний характер без визначення того, що і в який період вона має здійснювати.

З висновку за результатами проведення службового розслідування з приводу незабезпечення підприємства власним посадковим матеріалом та щодо звернень інженера з лісових культур, затвердженого 29 липня 2016 року, вбачається, що у комісії відсутні дані про виконувану інженером з лісових культур ОСОБА_1 роботу за 5 днів фактичної роботи у відповідному періоді та виконані завдання і досягнуті показники за такий час (а.с. 48-49). За результатами проведення службового розслідування комісією було вирішено, зокрема, рекомендувати директору підприємства вжити заходів з посилення контролю за проведенням лісокультурної компанії та забезпечення підприємства посадковим матеріалом, провести серед працівників, в тому числі і з інженером з лісових культур ОСОБА_1 виховно-дисциплінарну роботу на предмет невиконання або неналежного виконання ними своїх посадових обовязків.

Отже, вказаний висновок не містить конкретних та чітких посилань на доведеність факту неналежного виконання своїх функціональних обовязків саме позивачем, тому, на думку колегії суддів, належним та допустимим доказом у справі на підтвердження законності позбавлення ОСОБА_1 премії бути не може.

Крім цього, апеляційний суд зважає на те, що вказане службове розслідування було проведено не до позбавлення позивача премії, а після цього і за наслідками звернення саме ОСОБА_1 з приводу неправомірності такого позбавлення.

Зважаючи на вищенаведену норму та оцінивши обставини справи в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що наданими стороною відповідача письмовими доказами факту неналежного виконання функціональних обовязків позивачем ОСОБА_1 не встановлено.

В той же час, заслуговують на увагу апеляційного суду посилання представника відповідача на недотримання районним судом при винесення рішення вимог ЦПК України стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Частиною 3 даної норми визначено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Не врахувавши ці вимоги цивільно-процесуального законодавства, суд першої інстанції безпідставно стягнув з ДП «Остерський військовий лісгосп» судові витрати на користь позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 551,20 грн (а.с. 1). Позовні вимоги полягали у скасуванні наказу в частині позбавлення її премії, стягнення з відповідача знятої премії та моральної шкоди. Відповідно ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» премія, повязана з виконанням виробничих завдань і функцій, є складовим елементом заробітної плати, отже, позивач ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за позовом про скасування наказу та стягнення премії. За подання позову немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) позивачем сплачено 551,20 грн судового збору.

Враховуючи зазначені норми ЦПК та часткове задоволення позовних вимог (задоволення вимоги про скасування наказу та стягнення знятої премії, відмову у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди), з ДП «Остерський військовий лісгосп» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн на користь держави.

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення районним судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, допущенні порушення у застосуванні процесуального права, апеляційний суд вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду від 07 листопада 2016 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: „Стягнути з Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» на користь держави 551 грн 20 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: