Постанова № 65454763, 16.03.2017, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/349/17

Провадження № 2-а/743/54/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Марченко А.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн

перекладача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ріпки справу за адміністративним позовом УДМС України в Чернігівській області до громадянина ОСОБА_4 Республіки Пакистан ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн, про примусове видворення за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Управління ДМС України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом про видворення за межі території України громадянина ОСОБА_4 Республіки Пакистан - ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн, зазначивши, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», перебуває на території України без документів, що посвідчують його особу та дають право на перебування в Україні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що 25.08.2015 року він, в черговий раз, на законних підставах прибув з Республіки Пакистан до України, маючи національний паспорт та візу строком на 90 діб. Підставами для прибуття ОСОБА_2 Зульфкара Хусєйна в Україну, були наявність у нього в країні перебування двох неповнолітніх дітей та колишньої дружини, котрі являються громадянами України і проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Перед закінченням строку дії візи, в листопаді 2015 року, ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн звертався до представників міграційної служби з метою отримання дозволу на проживання в Україні, однак у нього були витребувані документи, котрі він завідомо не міг надати, зокрема довідка з поліції країни походження. У грудні 2015 року, коли відповідач маршрутним транспортним засобом прямував з м.Харкова до м.Києва, працівники Державної прикордонної служби України його затримали, вилучили паспорт, притягнули до адміністративної відповідальності, а документи не повернули. У звязку з втратою паспорта ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн звертався до посольства Республіки Пакистан, однак його звернення перебуває на стадії розгляду. Відповідач усвідомлював, що в період з листопада 2015 року по березень 2016 року він перебував в Україні без достатніх для того правових підстав, однак вказані обставини виникли внаслідок непереборної сили. ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн не звертався до компетентних органів України із заявою про надання йому статусу біженця, або особи, котра потребує додаткового захисту. В країні походження відповідач не піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки, однак в Республіці Пакистан існує реальна загроза для його життя і здоровя у звязку з численними терористичними актами, які вчиняються екстремістами. Вперше відповідач прибув в Україну в 1991 році, зареєстрував шлюб з громадянкою України, має від шлюбу двох неповнолітніх дітей, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2/470. Раніше місце проживання відповідача також було зареєстровано за вказаною адресою. У період з 2003 року по 2014 рік ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн, маючи статус біженця, проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3, звідки на нетривалий час повернувся до країни походження та вподальшому, з метою воззєднання з дітьми, прибув до України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач перебуває в Україні без достатніх правових підстав.

Викладене підтверджується як поясненнями відповідача, так і письмовими матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Голосіївського РВ ГУ ДМС в м.Києві від 14.03.2017 року, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП.

Як слідує з пояснень ОСОБА_2 Зульфкара Хусєйна, він не звертався у встановленому порядку за отриманням захисту в Україні, не піддавався в країні походження переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки.

Факт звернення відповідача до посольства Республіки Пакистан з метою відновлення національного паспорта, а також наявність у відповідача двох неповнолітніх дітей, котрі є громадянами України, знайшли підтвердження в судовому засіданні.

В той же час, наведені вище обставини не звільняють відповідача від обовязку дотримуватись законодавства України, яке регламентує порядок перебування і проживання іноземців та осіб без громадянства.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що упродовж тривалого часу, а саме з 1991 року по 2003 рік, він на законних підставах перебував в Україні, зареєстрував шлюб з громадянкою України, являється батьком двох дітей, котрі також є громадянами України. Разом з цим, упродовж тривалого часу ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн не ставив питання про набуття громадянства України або отримання дозволу на проживання в Україні.

Рішенням Голосіївського РВ ГУ ДМС в м.Києві від 14.03.2017 року, відповідача поміщено в пункт тимчасового перебування іноземців з метою ідентифікації особи та підготовки матеріалів про примусове видворення.

Відповідач визнав той факт, що на момент затримання у нього були відсутні документи посвідчуючі особу та належність до громадянства іноземної держави.

У відповідності до п.3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства, відсутній договір про реадмісію.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року передбачено, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеному ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.13 Закону України «Про імміграцію». Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, в судовому засіданні не встановлено.

Згідно ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може, на підставі винесеної за його позовом постанови суду, примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк, без поважних причин, рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Суд вважає, що у позивача є достатньо підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про примусове видворення відповідача з України, узгоджуються з положеннями національного законодавства, отже, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до п.5 ч.2 ст.256 КАС України, постанова підлягає негайному виконанню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.11, 70, 71, 86, 106-163, 183-7, ч.2 ст.256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Примусово видворити громадянина ОСОБА_4 Республіки Пакистан ОСОБА_2 Зульфкар Хусєйн, ІНФОРМАЦІЯ_4, за межі території України.

Допустити постанову до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в п'ятиденний строк, з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21.03.2017 року.

Суддя Є.А. Жовток