Ухвала суду № 65449714, 20.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/3246/16-ц 20.03.2017 20.03.2017 20.03.2017

Провадження №22-ц/784/670/17

Справа № 473/3246/16-ц

Провадження № 22 Ц- 784/670/17 р. Головуюча першої інстанції: Вуїв О.В.

Категорія- 05 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2017 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Серебрякової Т.В. Самчишиної Н.В.

із секретарем: Горенко Ю.В.

з участю

представників- ОСОБА_5., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01. 02.2017 р. у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди купівлі-продажу ? частки житлової квартири дійсною,

встановила:

31. 10. 2016 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання угоди купівлі-продажу частки житлової квартири дійсною та визнання права власності.

Позивачка зазначала, що вона та відповідач є співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу відповідач запропонував викупити його частку.

07.11.2000 р. вони уклали просту угоду про купівлю- продаж частки ОСОБА_4 за 20.000 грн.

На підтвердження отримання грошей відповідач видав письмову розписку, але ухиляється від нотаріального посвідчення угоди.

Вона, як покупець сплатила продавцю належну за угодою купівельну ціну, а ОСОБА_4 отримав гроші та передав належну йому ідеальну частку квартири у її розпорядження.

Тобто, була досягнена згода з усіх необхідних та суттєвих умов угоди та відбулося її виконання.

В подальшому вона не змогла зареєструвати свої майнові права на цілу квартиру, оскільки угода не була посвідчена нотаріально, через ухиляння відповідача. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила про задоволення позову.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01. 02.2017 р. ухвалено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачка просить про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на необгрунтованність висновків суду та наявність підстав для визнання угоди дійсною

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах оскарження передбачених ст. 303 ЦПК україни, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, згідно з застереженнями, що містяться в ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК, правовий статус майна, а також права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Угодами за правилами ст. 41 ЦК (1963 р), який має застосовуватися до спірних правовідносин, визнаються дії осіб направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Положення ст. 42 ЦК (1963 р), дозволяли укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми ( простої або нотаріальної ). Згідно з вимогами ст. 227 ЦК України 1963 р. учасники цивільно-правових відносин вправі були укладати угоди щодо відчуження нерухомості шляхом складення у письмовій формі договору купівлі-продажу житлового будинку з обов'язковим нотаріальним посвідченням.

Невиконання цих вимог, тягне недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК 1963 р.

В той же час, якщо одна із сторін повністю, або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду визнати угоду дійсною.

В цьому випадку не вимагається подальшого нотаріального посвідчення угоди.

Договір від нотаріального посвідчення якого ухиляється одна із сторін має відповідати вимогам закону ст.. 153 ЦК (1963 р.) щодо досягнення згоди сторін стосовно усіх суттєвих умов угоди, а саме: предмету договору, купівельної ціни, прав та обов'язки сторін, а також інших умов, щодо яких за заявою однією із сторін має бути досягнута згода.

При цьому, відповідно до роз'яснень, які надані у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», правила ст. 47 ЦК (1963 р.) щодо умов визнання угод дійсними не можуть бути застосовані, коли відсутні докази того, що досягнута згода з істотних умов угоди та відсутні докази ухиляння сторони від її нотаріального посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2000 р. відповідач видав позивачці розписку про отримання від неї грошей у розмірі 20000 грн. за продану ним ? частку квартири АДРЕСА_1.

В той же час, розписка не містить умов щодо прав та обов'язків сторін, які виникають внаслідок передачі грошей однією з сторін та переходу права власності на частки до іншої з сторін.

Тобто, зміст розписки не дає підстав вважати, що сторони уклали у письмовій формі цивільно-правову угоду про купівлю продаж предмета нерухомості, оскільки в цьому документі відсутні докази, які свідчать про досягнення згоди з усіх істотних умов такої угоди.

Відсутні також і докази ухиляння продавця від нотаріального посвідчення такої угоди.

Адже відповідач проживає у психоневрологічному інтернаті у іншій місцевості, являється інвалідом другої групи, доказів того, що йому позивачкою направлялось запрошення для нотаріального посвідчення угоди чи нею узгоджувався з ним час та місце цієї нотаріальної дії та що він відмовився від цього, матеріали справи не містять.

Суд повно та всебічно дослідив встановлені обставини справи та прийшов обґрунтованих наданими доказами висновків про відсутність правових підстав для визнання угоди купівлі - продажу частки нерухомості дійсною.

З врахуванням таких висновків судом з належних підстав ухвалено про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про необгрунтованність рішення суду та його незаконність не заслуговують на увагу, оскільки судом правильно встановлені дійсні обставини справи, наданим доказам дана правильна юридична оцінка, а справа вирішена на підставі закону, яким врегульовані спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01. 02.2017 р. -залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова