Ухвала суду № 65449694, 22.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1892/16-ц 22.03.2017 22.03.2017 22.03.2017

Провадження №22-ц/784/537/17

Справа № 487/1892/16ц

Провадження №22ц/784/537/17 Головуючий у 1-ї інстанції Андрощук В.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Довжук Т.С., Колосовського С.Ю.,

із секретарем: Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2.,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

представника відповідачки - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 грудня 2016 року

за позовом

ОСОБА_7

до ОСОБА_3,

ОСОБА_6

про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_6, вимоги за яким вточнив та просив про стягнення в рівних частках з кожного із відповідачів як подружжя заборгованості за договором позики на суму 60 000 доларів США, укладеним 9 червня 2012 року між ним та ОСОБА_3 в інтересах сім'ї відповідача, до якого 3 березня 2015 року ними внесені зміни в частині визначення еквівалента суми боргу в розмірі 1 500 000 грн. та продовжено строк на його повернення, що підтверджується розпискою про одержання коштів. Строк виконання зобов'язань настав 31 грудня 2015 року, але боржники у добровільному порядку борг не повертають.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 грудня 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено, ухвалено про стягнення на його користь 1 500 000 грн. боргу за договором позики в рівних частках з ОСОБА_3 і ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вона як дружина не надавала своєї згоди на укладення такого договору та їй нічого невідомо про правовідносини між її колишнім чоловіком та позивачем, а визначені у розписки гроші в інтересах родини ОСОБА_3 не витрачалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України позивач ОСОБА_7 і відповідач ОСОБА_3 мали намір укласти договір позики, який оформили в простій письмовій формі, та у подальшому внесли до нього зміни в частині визначення еквіваленту суми боргу до національної валюти, які оформили також письмово. Договір позики ОСОБА_3 укладено в інтересах своєї сім'ї у відповідності до ч. 4 ст. 65 СК України із зазначенням мети отримання коштів у позику (а.с.5,59).

На виконання договору позичальник отримав від позикодавця грошові кошти, що не оспорюється сторонами правочину та підтверджено як письмовими розписками, так і письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, якими доведено наявність складних родинних обставин, що потребували значних грошових витрат, понесених на лікування дитини, внесення на ці цілі коштів у період 2008-2011 років ОСОБА_3, та виникнення за цими витратами боргів, для погашення яких відповідачем у період 2012-2013 років оформлена позика та продана квартира (а.с.5, 39-53, 59-96).

За змістом ст. ст. 202, 203 ЦК України правочин має вчинятися за волевиявленням сторін з погодження усіх суттєвих умов у формі, встановленій законом.

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (частини 1, 3 ст. 545 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого із подружжя має бути подана письмово. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її (його) згоди. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено місцевим судом, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 була досягнута домовленість щодо надання останньому безпроцентної позики на погашення боргів, що виникли у сім'ї, у зв'язку з тривалим лікуванням і смертю дитини дружини позичальника - ОСОБА_6, та надано йому тривалий строк для виконання такого зобов'язання.

Така домовленість оформлена письмово 9 червня 2012 року з передачею коштів у розмірі 60 000 доларів США строком до 31 грудня 2014 року, та 3 березня 2015 року письмово підтверджено надання додаткового строку на погашення такого боргу в строк до 31 грудня 2015 року з переведенням його у твердий гривневий еквівалент в розмірі 1 500 000 грн..

Письмова згода дружини відповідача ОСОБА_6 на розписках відсутня, але на час їх видачі відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали за рішенням суду, що набрало законної сили 1 квітня 2016 року.

До наступного часу позичальником ОСОБА_3, та його колишньою дружиною ОСОБА_6 позичкові зобов'язання не виконані, борг в сумі 60 000 доларів США, у визначеному сторонами еквіваленті, що дорівнюється сумі 1 500 000 грн., позикодавцю не повернуто.

Доводи апелянта ОСОБА_6 про отримання грошей її колишнім чоловіком не в інтересах їх сім'ї, спростовуються наданими ним та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, в тому числі відкриттям ОСОБА_3 карткового банківського рахунку, на який ним тільки в період з вересня по грудень 2011 року внесено 61 797,29 доларів США, які в сумі 58 290,40 доларів США витрачені відповідачкою та її сином на лікування в Ізраїлі, та самим відповідачем в сумі 3 476,89 доларів США на витрати, понесені у зв'язку зі смертю сина в іншій країні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачкою не надано письмових доказів на підтвердження сум, витрачених на лікування дитини за рахунок її особистих коштів, та коштів благодійних організації, які б покривали всі понесені витрати та не потребували додаткових коштів взятих в борг її чоловіком.

Тому, незважаючи на заперечення відповідачки щодо договору позики на час розірвання шлюбу, судом не встановлено наявність таких заперечень з її боку на час укладення самого договору, та його сторонами доведено, що такий договір позики укладено ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, а кошти, одержані за ним використано також в її інтересах.

Обставин, які б давали підстави вважати, що кошти за позикою отримано одним із подружжя для особистих цілей, не встановлено.

Тому, за відсутності письмової згоди дружини на укладення договору і відсутності позову щодо оспорювання його недійсності в частині мети отримання позики, та за наявності доказів на підтвердження укладення цього договору чоловіком в інтересах сім'ї, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що такий договір створив обов'язки для другого подружжя - відповідачки ОСОБА_6 у відповідності до положень, передбачених ч. 4 ст. 65 СК України.

Посилання відповідачки на відсутність доказів наявності у позивача грошей для надання такої позики, не має правового значення для укладення договору в порядку статей 1046, 1047 ЦК України.

Не має правового значення і оформлення письмової угоди в присутності свідків, так як наявність чи відсутність прав і обов'язків за договором позики, законодавством не пов'язується з наявністю або відсутністю свідків цієї події.

Твердження про необхідність проведення технічної експертизи документу створеного сторонами у червні 2012 року, при наявності новації у березні 2015 року, та відсутністю спору між сторонами угоди, не має під собою правового обґрунтування, та не впливає на права та обов'язки сторін. А межі такої експертизи не охоплюють виконання письмового документу позичальником однією ручкою та в невеликий проміжок часу між 2012 та 2015 роками.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків місцевого суду, а фактично є переоцінкою доказів, яким судом вже дана вірна оцінка при ухваленні рішення, а тому не можуть бути підставою для скасування такого рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права. В зв'язку з чим, апеляційна скарга в силу ч. 1 ст. 308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді