Рішення № 65448886, 21.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3968/17

Провадження № 2/761/3609/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» про стягнення коштів, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Національні інформаційні системи» про стягнення коштів у сумі 3791,35 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у період з січня 2015 року по жовтень 2016 року між нею та ТОВ «Національні інформаційні системи» було укладено наступні договори про надання викладацьких послуг: від 02.01.2015 р, від 02.02.2015 р., від 10.03.2015 р., від 01.04.2015 р., від 05.05.2015 р., від 02.06.2015 р., від 01.07.2015 р., від 03.08.2015 р., від 01.09.2015 р., від 01.10.2015 р., від 02.11.2015 р., від 01.12.2015 р., від 04.01.2016 р., від 01.02.2016 р., від 01.03.2016 р., від 01.04.2016 р., від 04.05.2016 р., від 01.06.2016 р., від 01.07.2016 р., від 01.08.2016 р., від 01.09.2016 р., від 01.10.2016 р. (далі - Договори про надання викладацьких послуг). Відповідно до п.1.1 Договорів про надання викладацьких послуг, ТОВ «Національні інформаційні системи» доручав, а ОСОБА_1 брала на себе зобов'язання надати ТОВ «Національні інформаційні системи» наступні викладацькі послуги: викладати та проводити заняття, спрямовані на отримання працівниками ТОВ «Національні інформаційні системи» знань, формування у них вмінь та навичок у сфері техніки мовлення, акторської та журналістської майстерності(далі - Послуги). Винагорода ОСОБА_1 за вищевказаними договорами про надання викладацьких послуг складала 25260,00 грн., яка включала в себе суму податків та зборів, передбачених чинним законодавством України (п.3.1. Договорів) по кожному із договорів. Станом на листопад 2016 року, зобов'язання ТОВ «Національні інформаційні системи» з приводу сплати винагороди, встановленої п.3.1 вищезазначених Договорів про надання викладацьких послуг було виконано належним чином. Проте, на початку грудня 2016 року ОСОБА_1 отримала повідомлення від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві № 489/26-55-13-04 з приводу з'ясування питання відносно подання декларації про майновий стан і доходи. В ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві ОСОБА_1 було повідомлено, що ТОВ «Національні інформаційні системи», виступаючи податковим агентом за вищезазначеними Договорами про надання викладацьких послуг сплатив неповну суму податків та зборів, а отже у ОСОБА_1 виникла податкова заборгованість з приводу сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3791,35 грн. 12.12.2016 року, ОСОБА_1 було сплачено 3791,35 грн. суми податку на доходи фізичних осіб до державного бюджету за реквізитами, наданими ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві. Враховуючи те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Національні інформаційні системи» було укладено цивільно-правові договори про надання послуг, відповідно до п.3.1 та 8.1 яких, ТОВ «Національні інформаційні системи» був зобов'язаний був сплачувати податки та збори з винагороди ОСОБА_1 та у зв'язку із порушенням ТОВ «Національні інформаційні системи» таких положень Договорів, ОСОБА_1 понесла додаткові витрати у розмірі 3791,35 грн. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що сума у розмірі 3791,35 грн. є недоотриманою нею винагородою за Договорами про надання викладацьких послуг і підлягає сплаті у порядку, встановленому Договорами про надання викладацьких послуг, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Крім того в судовому засіданні судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов ТОВ «Національні інформаційні системи» до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними щодо надання викладацьких послуг, а саме від 02.01.2015 р, від 02.02.2015 р., від 10.03.2015 р., від 01.04.2015 р., від 05.05.2015 р., від 02.06.2015 р., від 01.07.2015 р., від 03.08.2015 р., від 01.09.2015 р., від 01.10.2015 р., від 02.11.2015 р., від 01.12.2015 р., від 04.01.2016 р., від 01.02.2016 р., від 01.03.2016 р., від 01.04.2016 р., від 04.05.2016 р., від 01.06.2016 р., від 01.07.2016 р., від 01.08.2016 р., від 01.09.2016 р., від 01.10.2016 р., укладеними між ними.

Свої позовні вимоги представник ТОВ «Національні інформаційні системи» обґрунтовує тим, що предмет Договорів про надання викладацьких послуг було здійснення викладацької діяльності ОСОБА_1 по відношенню до працівників ТОВ «Національні інформаційні системи». В свою чергу, ТОВ «Національні інформаційні системи» вважає, що викладацькою діяльністю є діяльність спрямована на передачу знань, вмінь та навичок, яка провадиться в освітньому закладі. Крім того, відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» освітня діяльність закладів освіти підлягає ліцензуванню, в порядку встановленому чинним законодавством. В свою чергу, представник ТОВ «Національні інформаційні системи» зазначив, що він не є освітньою установою. Відтак, у ТОВ «Національні інформаційні системи», виходячи з вищезазначеного, не може проводитись викладацька діяльність приватними особами.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі, при цьому, проти позовних вимог за зустрічним позовом заперечувала.

Представник ТОВ «Національні інформаційні системи» у судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, при цьому, проти позовних вимог за первісним позовом заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що у період з січня 2015 року по жовтень 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Національні інформаційні системи» було укладено наступні договори про надання викладацьких послуг: від 02.01.2015 р, від 02.02.2015 р., від 10.03.2015 р., від 01.04.2015 р., від 05.05.2015 р., від 02.06.2015 р., від 01.07.2015 р., від 03.08.2015 р., від 01.09.2015 р., від 01.10.2015 р., від 02.11.2015 р., від 01.12.2015 р., від 04.01.2016 р., від 01.02.2016 р., від 01.03.2016 р., від 01.04.2016 р., від 04.05.2016 р., від 01.06.2016 р., від 01.07.2016 р., від 01.08.2016 р., від 01.09.2016 р., від 01.10.2016 р. (далі - Договори про надання викладацьких послуг).

Відповідно до п.1.1 Договорів про надання викладацьких послуг, ТОВ «Національні інформаційні системи» доручав, а ОСОБА_1 брала на себе зобов'язання надати ТОВ «Національні інформаційні системи» наступні викладацькі послуги: викладати та проводити заняття, спрямовані на отримання працівниками ТОВ «Національні інформаційні системи» знань, формування у них вмінь та навичок у сфері техніки мовлення, акторської та журналістської майстерності

Як встановлено п.3.1 Договору про надання викладацьких послуг, винагорода включає в себе суму податків та зборів, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з розрахунком винагороди та сплачених з неї податків, яка була наведена ОСОБА_1 в первісному позові та не спростована ТОВ «Національні інформаційні системи, складає 555720,00 грн. та 112514,40 грн. грн. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, при виплаті винагороди за Договорами про надання викладацьких послуг, ТОВ «Національні інформаційні системи» було утримано з доходу ОСОБА_1: 97435,40 грн. - податку на доходи фізичних осіб, 8335,80 грн. - військового збору та 6743,20 грн. - єдиного соціального внеску, а разом 112514,40 грн.

Таким чином, виходячи із загальної суми винагороди та сум сплачених з неї до бюджету податків та зборів, зокрема податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, з урахуванням редакції законодавства, яке діяло у період з січня 2015 року по жовтень 2016 року, суд приходить до висновку, що ТОВ «Національні інформаційні системи» було правильно здійснено розрахунок податків і зборів, які підлягали утриманню з винагороди ОСОБА_1

Разом з тим, суд не приймає до уваги надану ОСОБА_1 квитанцію, видану Центральним відділенням Печерської філії від 12.12.2016 р. на суму 3791,35 грн. про сплату податку на доходи фізичних осіб, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказана сума є податковою заборгованістю саме за Договорами про викладацьку діяльність, внаслідок її недоплати ТОВ «Національні інформаційні системи».

Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено, що суму в розмірі 3791,35 грн. є недоотриманою нею винагородою за Договорами про викладацьку діяльність, укладеними з ТОВ «Національні інформаційні системи», суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними Договорів про надання викладацьких послуг від 02.01.2015 р, від 02.02.2015 р., від 10.03.2015 р., від 01.04.2015 р., від 05.05.2015 р., від 02.06.2015 р., від 01.07.2015 р., від 03.08.2015 р., від 01.09.2015 р., від 01.10.2015 р., від 02.11.2015 р., від 01.12.2015 р., від 04.01.2016 р., від 01.02.2016 р., від 01.03.2016 р., від 01.04.2016 р., від 04.05.2016 р., від 01.06.2016 р., від 01.07.2016 р., від 01.08.2016 р., від 01.09.2016 р., від 01.10.2016 р., ТОВ «Національні інформаційні системи» посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України, зазначає, що вказані правочини вчинені без відповідного дозволу (ліцензії), а отже є недійсними.

Так, зокрема, представник ТОВ «Національні інформаційні системи» посилався не те, що «викладацька діяльність» - це діяльність спрямована на передачу знань, вмінь та навичок, яка провадиться в освітньому закладі.

Згідно зі ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Представник ТОВ «Національні інформаційні системи» наголошував, що юридична особа не є освітньою установою. Відтак, на його базі, у зв'язку із положеннями Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», виходячи з вищезазначеного не може проводитися викладацька діяльність, а Договори про надання викладацьких послуг є оспорюваними і такими, що підлягають визнанню недійсними.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з положень, ч.1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, оскільки у законодавстві України, не визначено поняття «викладацька діяльність», а тому суд приходить до висновку, що наведене ТОВ «Національні інформаційні системи» визначення терміну «викладацька діяльність» не є законодавчо визначеним, а ототожнення його із діяльністю викладачів в освітніх закладах є помилковим.

Відповідно до п.1.1 Договорів про надання викладацьких послуг, предметом договорів були наступні послуги: викладати та проводити заняття, спрямовані на отримання працівниками ТОВ «Національні інформаційні системи» знань, формування у них вмінь та навичок у сфері техніки мовлення, акторської та журналістської майстерності(по тексту Договорів - викладацькі послуги).

Відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг до Договорів про надання викладацьких послуг: від 30.01.2015 р., від 27.02.2015 р., від 31.03.2015 р., від 28.04.2015 р., від 29.05.2015 р., від 30.06.2015 р., від 31.07.2015 р., від 31.08.2015 р., від 30.09.2015 р., від 30.10.2015 р., від 30.11.2015 р., від 28.12.2015 р., від 29.01.2016 р., від 29.02.2016 р., від 31.03.2016 р., від 29.04.2016 р., від 31.05.2016 р., від 30.06.2016 р., від 29.07.2016 р., від 31.08.2016 р., від 30.09.2016 р., від 31.10.2016 р. ОСОБА_1 проводила заняття з техніки мовлення та акторської та журналістської майстерності, з тематики, визначеної вищезазначеними актами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поняття викладацької діяльності законодавчо є невизначеним. Однак, згідно з постановою Першого заступника Голови Верховного Суду України від 21.03.2008 року, відповідно до якої «викладацька діяльність - це процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи - учнів, студентів стажерів, аспірантів, ад'юнктів, докторантів тощо; діяльність з отримання ними професії, підвищення їх виробничої кваліфікації, забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, спеціальної практичної підготовки і перепідготовки. Вона може включати у себе навчально-виховну, наукову, дослідницьку, пошукову, експериментальну роботу з різних проблем науки, техніки, мистецтва».

Відтак, з огляду на вищезазначене, передачу ОСОБА_1 своїх знань, формування, завдяки цьому, у працівників ТОВ «Національні інформаційні системи», вмінь та навичок у сфері техніки мовлення, акторської та журналістської майстерності суд вважає викладацькою діяльністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», освітня діяльність закладів освіти підлягає ліцензуванню.

Разом з тим, ТОВ «Національні інформаційні системи» було помилково ототожнено діяльність закладів освіти з викладацькою діяльністю. Відтак, суд приходить до висновку, що діяльність ОСОБА_1 не стосувалась освітньої діяльності закладів освіти, а була викладацькою діяльністю, спрямованою наотримання працівниками ТОВ «Національні інформаційні системи» знань, формування у них вмінь та навичок у сфері техніки мовлення, акторської та журналістської майстерності.

Таким чином, оскільки під час розгляду даної справи судом не було встановлено обставин, на які посилається представник ТОВ «Національні інформаційні системи» як на підставу для визнання Договорів про надання викладацьких послуг недійсними, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» про стягнення коштів.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Національні інформаційні системи» в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: