Ухвала суду № 65444427, 16.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/16955/15-ц Головуючий у І інстанції Протасова О. М.Провадження № 22-ц/780/186/17 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 38 16.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розаліївський", третя особа - державний нотаріус Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Леся Вікторівна, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вищевказаним позовом та просили ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла їхня мати - ОСОБА_6, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді частки в статутному капіталі СВК «Розаліївський», яка належала батьку позивачів - ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем до майна останнього стала його дружина та мати позивачів - ОСОБА_6, яка не оформила право на частку у статутному капіталі кооперативу, оскільки не знала про існування цього майна.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 спадщину після смерті матері прийняли шляхом подачі заяв до нотаріальної контори, однак 25.11.2015 року нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі їм свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв»язку з відсутністю у нотаріуса статуту СВК «Розаліївський» та неможливістю встановити належність майна спадкодавцеві.

Оскільки позивачі спадщину після смерті у 2015 році матері ОСОБА_6 прийняли, а остання прийняла спадщину після смерті у 2002 році чоловіка ОСОБА_7, позивачі просили суд визнати за ними право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, на спадкове майно, а саме право власності на 1/3 частину за кожною від частки ОСОБА_7 у пайовому фонді СВК «Розаліївський».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, по 1/3 частині за кожною від частки ОСОБА_7 у пайовому фонді Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розаліївський".

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розаліївський" на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення є обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що батьки позивачів - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.01.1964 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим виконкомом Розаліївської сільської ради 25.03.2002 року.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 04.10.2002 року за реєстровим № 1-3882 та 21.11.2002 року за реєстровим №1-4578 державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Л.Г.Пашкевич, спадщину після смерті ОСОБА_7 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, земельних ділянок за зазначеною адресою та права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.Кірова Розаліївської сільської ради розміром 3,65 в умовних кадастрових гектарах, прийняла його дружина та мати позивачів - ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим виконкомом Розаліївської сільської ради ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її дочки - позивачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які звернулись до нотаріальної контори з відповідними заявами про прийняття спадщини, що підтверджується постановою від 25.11.2015 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Л.В.Малькевич, відповідно до якої ОСОБА_6 залишила заповіт, посвідчений Розаліївською сільською радою Білоцерківського району Київської області 23.01.2004 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_9, які у встановлений законом строк звернулись з заявами про прийняття спадщини. З цієї ж постанови вбачається, що позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку в статутному капіталі СВК "Розаліївський" с.Розаліївка Білоцерківського району Київської області, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7, у зв'язку з ненаданням установчих документів кооперативу, які б підтверджували належність майна спадкодавцеві.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивачів, суд першої інстанції виходив з їхньої обґрунтованості та доведеності і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

З матеріалів витребуваної апеляційним судом з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області копії реєстраційної справи СВК «Розаліївський» (том 2, а.с.139-153) вбачається, що ОСОБА_7 був одним із засновників сільськогосподарського кооперативу «Розаліївський», створеного 02 лютого 2000 року, із вступним внеском - 250 гривень. Членом СВК «Розаліївський» ОСОБА_7 залишався до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" в редакції Закону України N3047-IIІ від 07.02.2002 року, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, членство в кооперативі припиняється у разі смерті члена кооперативу; порядок та майнові наслідки припинення членства в кооперативі визначаються його статутом.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.25 вищевказаного Закону у тій же редакції право власності членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим; спірні питання щодо права власності на пай вирішуються згідно із законами України.

Згідно з термінами, що їх вжито у зазначеному Законі в редакції, яка була чинною на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, пай - це майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки, а вступний внесок - це внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом; вступний внесок зараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається (ст.1 вказаного Закону).

За змістом ст.21 вказаного Закону кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди: пайовий та неподільний; неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу, пайові внески членів кооперативу до нього не включаються.

Згідно п. 5.1. Установчого договору про створення СВК «Розаліївський» та п. 6 Статуту кооперативу член кооперативу має право повного і безроздільного володіння належного йому паю.

Згідно п.п. 8.1., 9.1., 9.2. Установчого договору при припиненні членства в кооперативі, члену кооперативу виплачується вартість частини майна кооперативу (у натуральній формі), що пропорційна внесеному ним паю та Додатковому паю у кооперативі. Розрахунок вартості частини майна, що підлягає виплаті члену кооперативу, який виходить з нього, здійснюється на основі даних балансу кооперативу на момент його виходу. При цьому суму зменшують на розмір неподільного фонду і кредиторської заборгованості. В разі смерті члена кооперативу його спадкоємці мають переважне право вступу до кооперативу. При відмові спадкоємця від вступу до кооперативу, або відмові кооперативу у прийнятті до нього спадкоємця, йому виплачується вартість майна кооперативу, що пропорційна паю спадкодавця у майні кооперативу.

Оскільки ОСОБА_7 був членом СВК «Розаліївський», що підтверджується наявними в справі письмовими доказами, неспростованими відповідачем, до складу спадщини після його смерті увійшло право на частину майна кооперативу пропорційно його паю.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Згідно зі ст.ст.529, 548, 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 вбачається, що спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_6, яка 04.10.2002 та 21.11.2002 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого чоловіка ОСОБА_7 у вигляді 1/2 частини автомобіля, права на земельну частку (пай) розміром 3,65 в умовних кадастрових гектарах, житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами та грошових внесків з відповідними відсотками та нарахуваннями.

Враховуючи вищевикладене, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги за законом після померлого ОСОБА_7, успадкувала право на належну йому за життя, як члену, частину пайового фонду СВК «Розаліївський».

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_6 прийняли її дочки: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивачі по справі, які у визначений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк подали до Узинської міської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_6 (том 2, а.с.1-138).

Враховуючи доведеність факту прийняття позивачами після смерті матері ОСОБА_6 спадщини, до складу якої увійшло право на частину пайового фонду СВК «Розаліївський», що належала на праві власності чоловіку останньої ОСОБА_7, спадщину після смерті якого ОСОБА_6 прийняла, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання за ними права власності на спадкове майно.

Доводи представника СВК «Розаліївський» про застосування апеляційним судом наслідків пропуску позивачами позовної давності, як підставу для відмови в позові, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Заява про застосування наслідків пропуску позовної давності відповідачем до ухвалення судом рішення зроблена не була, хоча представник останнього ОСОБА_10 мав таку можливість, будучи присутнім особисто в судових засіданнях, що відбулись 26 січня 2016 року (том 1, а.с.44-45) та 16 травня 2016 року (том 1, а.с.77-78).

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 не був членом СВК «Розаліївський» спростовуються витребуваними апеляційним судом матеріалами реєстраційної справи СВК «Розаліївський» (том 2, а.с.139-153), з яких вбачається, що ОСОБА_7 був засновником СВК «Розаліївський» у 2000 році із вступним внеском - 250 грн. і залишався його членом до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга відповідача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: