Рішення № 65443942, 23.02.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5294/16-ц

Провадження № 2/369/1035/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23.02.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В., Прикмета І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, служба в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення участі у вихованні онука, зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року позивачі звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що їх син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі та мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після народження онука вони приїхали в гості до відповідачки, щоб допомагати у догляді за дитиною. Мати відповідачки ОСОБА_6 також приїхала в гості, але до них ставилась з неприязню та фактично не підпускала до дитини. Через постійні сварки та агресію з боку матері відповідачки ОСОБА_6 вони вимушені були поїхати. Згодом між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 погіршились відносини та вони стали проживати окремо. Після розірвання шлюбу між їх сином та відповідачкою по справі, онук залишився проживати разом з ОСОБА_3 Вони ж регулярно намагались бачитись з дитиною, передавали дарунки, іграшки, одяг, взуття. Коли дитина була з ОСОБА_4 вони мали можливість спілкувались по скайпу, телефоном, при цьому дитина була в гарному емоційному стані. Декілька разів вони приїжджали до Києва для побачень з онуком, але відповідачка не відповідала на телефонні дзвінки та не надавала можливості бачити онука. За весь час вони бачили дитину лише два рази, оскільки ОСОБА_3 чинить постійно перешкоди в участі не лише їм, а й батьку у вихованні дитини. Вказали, що участь діда та бабусі в житті дитини є дуже важливим для гармонійного розвитку дитини. Дії відповідачки оцінюють як психологічне насилля над дитиною, намагання відчужити дитину від батька та від них, створення в свідомості дитини образ «образ поганого батька та родичів», що може призвести до створення стійкої психічної патології у дитини на все життя. Через неправомірні дії відповідачки вважають свої права порушеними.

Просили суд зобовязати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні їх онука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітнього онука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1: 10 днів кожного кварталу поточного року перебування дитини ОСОБА_8 разом з бабою та дідом за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідача.

При розгляді справи представником позивача подані уточнення позовних вимог. Остаточно просили суд зобовязати та заборонити ОСОБА_3 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні їх онука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітнього онука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожні останні10 днів кожного кварталу року, тобто кожні останні 10 днів березня, червня, вересня та грудня у супроводі батька дитини ОСОБА_4 за місцем проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1; зобовязати ОСОБА_3 передавати дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на початку кварталу, а саме 20 числа березня, червня, вересня та грудня у руки ОСОБА_4 з метою доставки дитину на адресу позивачів; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивачів та третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що після розлучення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 склались неприязні стосунки. Остання постійно чинить перешкоди у побаченнях батька з дитиною, не виконує рішення суду, яке набрало законної сили. Через неправомірну поведінку відповідачки позивачі бачили дитину лише кілька разів, тому не звертались до неї з проханням побачити дитину. При вирішення спору вважали за необхідне керуватись інтересами дитини для її гармонійного та всебічного розвитку, їх право бачитись з дитиною та обовязок відповідачки не чинити перешкоди в спілкуванні. Через невиконання судового рішення вважали за необхідне наявність окремого рішення щодо зобовязання передавати дитину. Просили врахувати, що батько дитини матиме змогу завозити до них дитину, перебувати там з нею, допомагати їм відновлювати з дитиною родинні та теплі взаємовідносини. Поданий висновок органу опіки та піклування вважали незаконним, тому просили не враховувати його при прийнятті рішення. Також просили враховувати, що через невиконання судового рішення за заявою ОСОБА_4 внесено відомості до ЄДРДР, триває досудове розслідування, згодом направлення обвинувального акту до суду та ухвалення вироку щодо ОСОБА_3 Всі обставини та підстави, викладені в позові підтримали, просили задоволити позов.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 проти позову заперечувала. Суду пояснила, що після народження дитини, позивачі її бачили всього кілька разів. За час окремого проживання, розлучення, вони взагалі не звертались до неї з проханням побачити дитину. В даний час дитина відвідує садочок, тому відсутня необхідність забирати дитину на такий тривалий час. Вцілому, ОСОБА_3 не заперечує право позивачів на побачення з дитиною, але при цьому слід враховувати вік дитину, відсутність попереднього спілкування, тому при таких побаченнях дитина має бути лише у супроводі з матірю. Висновок органу опіки та піклування також оцінювали критично, оскільки він урівнює права батька дитини та позивачів. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не зявився. Подали суду висновок комісії. Просили суд розглядати спір з врахуванням поданого висновку та інтересів дитини у відсутність представника.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 121 СК України визначено, що права та обовязки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, а відповідно до ст.142 СК України діти мають рівні права та обовязки щодо батьків.

При розгляді справи судом встановлено, що 21 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають неповнолітнього сина: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку. Крім того, відповідно до ст.8 даного Закону, саме батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2017 року зобовязано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 брати участь у спілкуванні та вихованні з дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2; встановлено участь батька ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години в присутності матері ОСОБА_3; у подальшому: у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.

За рішенням суду був виданий виконавчий лист та постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 26 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення.

Подані суду акти державного виконавця щодо невиконання судового рішення, суд до уваги не бере, оскільки дані акти підписані лише державним виконавцем та ОСОБА_4, відсутні підписи інших учасників виконавчого провадження. Матеріали справи також не містять відомостей щодо вручення ОСОБА_3 як боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, дану норму імплементовано в національному законодавстві, а саме загальні засади кримінального провадження, зокрема презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачені ст.17 КПК України, згідно яких, зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, дані обставини, встановлені судовим рішенням.

У звязку із чим, суд вважає, що надана інформація та витяг з ЄРДР не є тим, належним та допустимим доказом, у розумінні ст.ст.58,59 ЦПК України, оскільки дані обставини можуть бути підтвердженні виключно вироком суду. Тому пояснення ОСОБА_4 щодо можливого вироку суд до уваги не бере.

Відповідно до ст.257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право на спілкування зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Статтею 263 СК України зазначено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата. Сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склались неприязні стосунки, в тому числі щодо участі батька у спілкуванні з дитиною.

З пояснень сторін встановлено, що на даний час малолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує загальноосвітній начальний заклад першого ступеню «Навчально-виховний комплекс «Лелека». Дана обставина також підтверджена копією договору №144 від 03 грудня 2015 року.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у його вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 03 лютого 2017 року доцільно встановлено участь ОСОБА_8 та ОСОБА_4Я у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вихідні дні: кожної неділі місяця з 10 години до 19 години.

Разом з тим, враховуючи інтереси дитини суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обовязків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровя та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоровя одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, зокрема визначено, державою забезпечується те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Крім того державою забезпечується визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; статтею 27 визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини та батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Таким чином, дослідивши надані до суду докази, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, суд вважає, що під час судового засідання встановлено та доведено, що створюються перешкоди у спілкуванні діда та баби з онуком, у звязку із чим, з врахуванням віку дитини, його прихильності до сторін, враховуючи його психоемоційний стан, поведінку та емоційний стан сторін по справі, суд вважає за можливе частково задовольнити їх вимоги в частині зобовязання відповідача не чинити перешкоди в спілкування з дитиною та визначення способу їх участі у спілкуванні та вихованні внука, з врахуванням відвідування дитиною дошкільного закладу, а в подальшому школи, визначивши: один тиждень (сім календарних днів) на три місяці, за умови не порушення порядку дошкільного навчання, а в подальшому навчання у школі, за попередньою домовленістю з матірю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. При цьому слід вказати, що дитина проживає з матірю, відвідує дошкільні заклади, а згодом піде до шкоди, де передбачена освітня програма для дітей відповідного віку. Участь бабусі та дідуся є необхідною для всебічного розвитку дитини, але не повинно також впливати на навчання дитини. Посилання ОСОБА_4 щодо допомоги батькам в догляді за онуком, позитивним чином впливатиме на гармонійний розвиток дитини, але предметом судового розгляду є захист прав саме ОСОБА_2, ОСОБА_8 та їх можливість спілкуватись з онуком. Зважаючи, що позивачі позитивно характеризують, люблять свого онука, тому обмежень щодо місця побачень бабусі та дідуся з дитиною суд не вбачає, що сприятиме різнобічності виховання дитини.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У задоволенні позовних вимог про зобовязання передавати дитину у руки ОСОБА_4 суд відмовляє, оскільки такий спосіб захисту прав не може бути прийнятним до дитини та грубо порушує її права.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 88 ЦПК України враховує частку задоволених вимог та відстрочення сплати позивачем судових витрат за уточнену заяву.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, служба в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення участі у вихованні онука, зобовязання вчинити дії задоволити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2: один тиждень (сім календарних днів) на три місяці, за умови не порушення порядку дошкільного навчання, а в подальшому навчання у школі, за попередньою домовленістю з матірю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зобовязати ОСОБА_3 нечинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та участі у його вихованні, у визначений судом час.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич