Ухвала суду № 65443164, 21.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/4312/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 27 Доповідач Жигановська О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Жигановської О.С.

суддів Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 лютого 2017 року , -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 03.09.2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZHN0AE00000076 у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 20238,92 доларів США на наступні цілі: кредит на купівлю автомобіля 14800,00 доларів США, у розмірі 6,80 доларів США для сплати за реєстрацію предмета застави, особисте страхування - 74,74 доларів США, страхування авто - 582,03 доларів США, а також у розмірі 4625,87 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної комісії у розмірі 0,14% від суми кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 149,48 доларів США - 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, та строком повернення позики до 02 вересня 2014 року включно. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір застави рухомого майна. Оскільки позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, тому станом на 01.03.2016 року виникла заборгованість в сумі 69450,90 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 01.03.2016 року становить 1881424,88 грн., яку Банк просив стягнути із відповідача.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 01 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано строки позовної давності, так як перебіг строку починається зі спливом строку виконання зобов'язання.

Розглянувши справу в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZHN0AE00000076 у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 20238,92 доларів США на наступні цілі: кредит на купівлю автомобіля 14800,00 доларів США, у розмірі 6,80 доларів США для сплати за реєстрацію предмета застави, особисте страхування - 74,74 доларів США, страхування авто - 582,03 доларів США, а також у розмірі 4625,87 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної комісії у розмірі 0,14% від суми кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 149,48 доларів США - 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, та строком повернення позики до 02 вересня 2014 року включно (а.с.9-10).

Умови кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконував у зв'язку із чим станом на 01.03.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 69450,90 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 01.03.2016 року становить 1881424,88 грн., яка складається із наступного: заборгованість по кредиту - 14395,37 доларів США, що в еквіваленті становить 401630,82 грн.,заборгованість по комісії за користування кредитом - 978,51 доларів США, що в еквіваленті становить 26507,83 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 14665,87 доларів США, що еквівалентно 397298,41 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору - 39411,15 доларів США, що еквівалентно 1067648,05 грн..

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини, які належним чином не виконуються відповідачем, проте вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором пред'явлені Банком зі спливом строку позовної давності, а тому не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи наступним.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту Банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та 2.3.3. кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши йому письмову вимогу - претензію від 28.11.2008 року про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів на 10-й день від дати закінчення строку розгляду претензії (а.с.48).

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й мав право пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 підтвердив отримання претензії банку від 28.11.2008 року із вимогою про дострокове погашення кредиту та заборгованості, а також визнав, що наданий банком строк дострокового повернення боргу сплив 07.01.2009 року, тобто з дати закінчення строку, встановленого цією претензією. Таким чином, перебіг позовної давності починається із 08.01.2009 року та закінчується 08.01.2012 року.

Так, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Згідно із ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховним Судом України викладено правову позицію з питань обчислення строків позовної давності та встановлення різних видів цивільно-правової відповідальності у справі № 6-116цс13, де зазначено, що оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України).

Проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача. Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості із відповідача 18.03.2016 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Доказів про вчинення боржником у період з 08.01.2009 року будь-яких дій, що свідчать про визнання ним свого боргу (сплата будь-якого платежу, надання банку письмової заяви про визнання боргу тощо), як і доказів на підтвердження поважності пропущення строку позовної давності, позивачем не надано, а тому відсутні підстави для переривання перебігу позовної давності в період 08.01.2009 року по 18.03.2016 року та визнання поважними причин її пропущення відповідно до ст.ст.264, 267 ЦК України.

За змістом ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

В суді першої інстанції 01.08.2016 року відповідач просив суд застосувати строк позовної давності (а.с.43).

Судом першої інстанції в повній мірі враховано наведені норми ЦК, що регулюють спірні правовідносини, правильно встановлено обставини справи. Рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді