Ухвала суду № 65443076, 21.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0616/2795/12 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 81 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Новоград-Волинського міськрайонного ВДВС Головного ТУЮ у Житомирській області Зазначала, що на виконанні у Новоград-Волинському ВДВС перебував виконавчий лист №0616/2795 від 01.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 13 814 грн. 56 коп. Виконавче провадження завершено 26.04.2016 року з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Але арешт та заборона на відчуження майна не були скасовані. На її звернення про скасування арешту отримано відмову. Вважає, що арешт має бути знятий, оскільки підстави для його продовження відсутні, у зв'язку з чим просила зобов'язати Новоград-Волинський міськрайонний ВДВС Головного ТУЮ у Житомирській області зняти арешт з її майна та заборону на його відчуження, що накладено постановою від 22.12.2015 року ВП №49425608 при примусовому виконанні виконавчого листа №0616/2795 від 01.04.2013 року, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу суду, а справу передати на новий розгляд або постановити нову, якою задовольнити скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у Новоград-Волинському міськрайонному ВДВС Головного ТУЮ у Житомирській області на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №0616/2795 від 01.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 814 грн. 56 коп.

Виконавичй лист був виданий на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26.11.2012 року, яким в солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 13 814 грн. 56 коп. Зазначене рішення ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 06.03.2013 року залишено без змін.

В ході виконавчого провадження, постановою старшого державного виконавця ВДВС Новоград-Волинського управління юстиції Житомирської області Марчук К.С. ВП №49425608 від 22.12.2015 року, було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення: 13 814 грн. 56 коп., та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

26.04.2016 року вищевказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

В скарзі ОСОБА_1 просить зобов'язати виконавчу службу зняти арешт з її майна та заборону на його відчуження, обґрунтовуючи її наявністю постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктами 3.7, 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (станом на 12.12.2014 року), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку ст. 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

З матеріалів справи вбачається, шо державним виконавцем ВДВС Новоград-Волинського МУЮ винесено постанову ВП №40093289 від 23.12.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 1381 грн. 46 коп.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 не було сплачено виконавчий збір в сумі 1381 грн. 46 коп., у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 одночасно з поверненням виконавчого документу стягувачу.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не можуть бути визнані підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді