Ухвала суду № 65442373, 21.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3825/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г. Провадження № 22-ц/773/437/17 Категорія: 30 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я. ,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з - Концевич Я. О.,

з участю:

прокурора - Романішиної Т.Л.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної державному підприємству шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2017 року позов прокурора в інтересах держави задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ЄДРПОУ: 02568058) заподіяну шкоду в порядку регресу в розмірі 53575,31 грн.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 в користь прокуратури Волинської області судові витрати, понесені по сплаті судового збору при подачі позовної заяви, в розмірі 1378,00 грн.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача 42667,11грн.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задовольнити, прокурор апеляційну скаргу заперечила і просила її відхилити, інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2015 року у справі №161/5221/15-ц частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про поновлення на посаді начальника метрологічного центру зазначеного вище підприємства та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Постановлено поновити позивача на попередній роботі та стягнуто з відповідача в користь позивача ОСОБА_5 16485 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с.121-127). На виконання цього рішення, наказом генерального директора підприємства ОСОБА_4 № 13-к від 15.06.2015 року ОСОБА_5 поновлено на роботі, а на підставі наказу №12-к від 09.06.2015 року останньому виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5557,40 грн.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2015 року справі зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 (а.с.115-120).

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.09.2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 14.08.2015 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 23.03.2016 року задоволено заяву ОСОБА_5 про перегляд судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій від 14.08.2015 року та від 04.09.2015 року, вищезазначені судові рішення скасовані, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.06.2015 року залишено без змін (а.с.109-112).

Наказом генерального директора підприємства ОСОБА_4 № 10-к від 25.04.2016 року ОСОБА_5 було поновлено на посаді начальника метрологічного центру ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 17.08.2015 року, а головному бухгалтеру наказано нарахувати та виплатити ОСОБА_5 13908 грн. 20 коп. (наказ №12-к від 09.06.2015 року) відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.06.2015 року.

Також судом встановлено, що позивачу було виплачено заробітну плату за період з 17.08.2015 року по 23.03.2016 року в сумі 42667,11 грн. на підставі наказу генерального директора державного підприємства № 46 від 13.05.2016 року (а.с.15).

Таким чином, всього в користь ОСОБА_5 підприємством було виплачено грошових коштів в розмірі 62132, 71 грн.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах держави про стягнення з відповідача в користь державного підприємства заподіяної шкоди в порядку регресу, суд першої інстанції виходив з того, що за наказом відповідача ОСОБА_4 працівник ОСОБА_5 був звільнений із займаної посади з порушенням вимог закону, що стало підставою для його поновлення на попередній роботі і виплати в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому відповідач ОСОБА_4 несе обов'язок покрити у повному розмірі шкоду, заподіяну з його вини державному підприємству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

За змістом статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В пункті 33 своєї постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» Пленум Верховного Суду України зазначив про обов'язок службової особи, за наказом якої працівника звільнено з роби з порушенням вимог закону, відшкодувати шкоду, заподіяну установі у зв'язку з оплатою звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він повинен відшкодувати підприємству лише середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений рішенням суду першої інстанції, оскільки в подальшому зазначене рішення місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 рішенням апеляційного суду скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

З врахуванням того, що за наказом відповідача в даній справі ОСОБА_4 працівник ОСОБА_5 був звільнений із займаної посади з порушенням вимог закону, що стало підставою для поновлення останнього на попередній роботі та виплати в його користь заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що саме на службову особу, винну у незаконному звільненні працівника, покладається обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з виплатою поновленому на попередній роботі працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді