Постанова № 65441046, 14.03.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/5872/16-а

Провадження № 2-а/415/19/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.17 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

за участю секретарів - Нескородової Г.А., Бадаєвої А.Р.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

за участю відповідача - Кононова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тимчасово виконуючого обов'язки старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ДПП старшого лейтенанта поліції Кононова М.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

04 листопада 2016 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Тимчасово виконуючого обов'язки старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ДПП старшого лейтенанта поліції Кононова М.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 01 листопада 2016 року в приміщенні управління патрульної поліції тимчасово виконуючим обов'язки старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управляння патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ДПП старшим лейтенантом поліції Кононовим М.А. у відношенні нього винесено постанову сері АР № 032453 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у виді штрафу у розмірі 425 грн., а саме: начебто він 29 жовтня 2016 року о другій годині ночі на перехресті проспекту Перемоги та вул. Сковороди м. Лисичанськ, керуючи транспортним засобом Ніссан Примера не надав перевагу у русі службовому автомобілю, який рухався по головній дорозі, чим порушив п. 16.11. ПДР України.

При розгляді справи інспектором він заперечував свою провину та пояснив, що дійсно автомобіль Ніссан належить йому, але за кермом автомобіля знаходився інший водій - ОСОБА_4, який в свою чергу при розгляді справи надав пояснення, що приблизно о другій годині ночі 29.10.2016 року рухався за кермом вище вказаного автомобіля, та при проїзді перехрестя вул. Сковороди та пр. Перемоги бачив автомобіль який рухався по головній дорозі, але враховуючи дорожню обстановку, проїхав перехрестя не примушуючи інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок або швидкість руху, в свою чергу не порушуючи Правил дорожнього руху. Після проїзду перехрестя водій зупинився біля воріт автостоянки та покину автомобіль.

Також, при розгляді справи не були прийняті до уваги пояснення свідка ОСОБА_5, який зазначив, що він в той час передував у салоні автомобіля за кермом якого знаходився ОСОБА_4, Правил дорожнього руху останній не порушував.

Інспектором при розгляді справи був досліджений відеозапис на якому видно, що дійсно автомобіль Ніссан Примера перетинає перехрестя, але ідентифікувати водія з зазначеного відеозапису не вдалося, також з відеозапису можливо зробити висновок, що водій автомобіля не порушував п. 16.11 Правил дорожнього руху, так як автомобіль патрульної поліції не змінював напрямок або швидкість руху під час наближення до перехрестя.

Враховуючи викладене, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене інспектором, не надано жодного доказу, що саме він, по-перше, керував автомобілем при перетині перетерся та, по-друге, що взагалі мало місця порушення п. 16.11 ПРД.

В свою чергу, долучені до матеріалів справи його докази у виді пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 до уваги прийняті не були.

Суб'єктом правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП може бути лише водій, а не в якому разі власник транспортного засобу, тому вважає інспектор неправильно кваліфікував суб'єкта правопорушення. Враховуючи вимоги ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Все це з'ясовано не було при розгляді справи інспектором.

Просив суд скасувати постанову серії АР № 032382 від 01.11.2016 р. про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив суд задовольнити його позов у повному обсязі. Також додав, що тієї ночі, він перебував у барі «Бардак», попросив знайомого водія таксі ОСОБА_4 відвезти його та хлопців і дівчат, що були з ним, до автостоянки.

В судовому засіданні відповідач - Тимчасово виконуючий обов'язки старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ДПП старший лейтенант поліції Кононов М.А. не визнав адміністративний позов, підтвердив письмові пояснення, надані інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному, рядовий поліції ОСОБА_6, який зазначив, що 29.10.2016 року приблизно о другій годині ночі, під час патрулювання на службовому автомобілі Рено Дастер д.н.з. 3180 в місті Лисичанську, рухаючись по проспекту Перемоги ним та поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ДПП, рядовим поліції Бондарєвим С.С. було помічено автомобіль, який рухаючись по вулиці Сковороди, яка є другорядною, виїхав на проспект Перемоги та не надав перевагу їхньому транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, позначеної дорожнім знаком 2.3 ПДР, чим порушив п.п.16.11 ПДР. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», цей транспортний засіб було зупинено. Даним транспортним засобом виявився Нісан Примера 2.0, н.з. НОМЕР_1. Під час зупинки та підходу до цього автомобіля, ніякого пересування сторонні осіб поблизу помічено не було. Під час спілкування з громадянином, який знаходився за кермом, на його об'єктивну думку він і був водієм, якому було повідомлено причину зупинки та згідно з п.п. 2.4 ПДР України було запропоновано пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України, а саме: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З наданих документів було встановлено, що цим громадянином виявився ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, окрім ОСОБА_3 в транспортному засобі Нісан Примера 2.0, н.з. НОМЕР_1 знаходились ще три особи, а саме: дві жінки та чоловік, з яких одна жінка сиділа на передньому пасажирському сидінні та інші особи на задньому. Через деякий час під'їхав автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору, з якого вийшов громадянин, особу якого не встановлено, назвався таксистом та повідомив, що приїхав за проханням водія з авто Нісан Прімера 2.0, н.з. НОМЕР_1 для того, щоб забрати його та пасажирів зі стоянки та відвезти додому. Після чого таксист сів у своє авто та поїхав у невідомому напрямку. Громадянину ОСОБА_3 було повідомлено, що його може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 16.11 ПДР України за ч. 2 ст. 122 КУпАП та ознайомлено з ст. 268 КУпАП. Після цього гр. ОСОБА_3 заявив клопотання про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з необхідністю долучити фахівця у галузі права до розгляду справи. Клопотання було задоволено та гр. ОСОБА_3 було надано повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду вичиненого адміністративного правопорушення. Розгляд справи відбувся 01.11.2016 року в УПП в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному за адресою: м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8. Для об'єктивного розгляду справи, виключення упередженого відношення з боку інспектора, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 розглядав Тимчасово виконуючий обов'язки старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ДПП старший лейтенант поліції Кононов М.А. Під час розгляду справи він інспектор Сухаревський Є.О. був присутній в якості свідка вчиненого адміністративного правопорушення громадянином ОСОБА_3

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що позивача ОСОБА_3 знає, вони друзі. Відповідача по справі він не знає. 29 жовтня 2016 року приблизно о 2 годині ночі біля бару «Бардак» до нього підійшов ОСОБА_3 і попросив його відвезти. Свою машину він поставив біля дискобару. Він сів за кермо автомобіля Нісан Примера. На задньому сидінні сіли двоє дівчат та один хлопець, ОСОБА_3 сів на переднє пасажирське місце. Вони поїхали, він під'їхав до перехрестя, справа їхав автомобіль. Він пересік перехрестя, не надав перевагу автомобілю, що рухався по головній дорозі, адже автомобіль був на відстані 50 метрів, після проїхав 20 метрів та зупинився біля стоянки, вийшов з автомобіля з водійського місця та пішов. Він не пам'ятає чи заглушив машину після зупинки біля автостоянки. Коли вийшов з автомобіля, то не пам'ятає, де знаходилася машина поліції і чи була вона біля їх машини. Вважає, що не порушував ПДР України, його ніхто під час руху не зупиняв.

Вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії АР № 032382 від 01.11.2016 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 032382 від 01.11.2016 року особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Нісан Примера 2.0 державний номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року о 02 годині 15 хвилин в м. Лисичанськ перехрестя вул. Сковороди та проспекту Перемоги, керуючи транспортним засобом водій не надав перевагу в русі службовому автомобілю Рено Дастер дорожній номер 3180, який рухався по головній дорозі проспекту Перемоги, позначеного дорожнім знаком 2.3., чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії АР № 032382 від 01.11.2016 року, посилаючись на не порушення ним Правил дорожнього руху, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом були заслухані позивач, відповідач, свідок, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи та відеозаписи, на підставі чого судом було встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 як на протиправність постанови серії АР № 032382 від 01.11.2016 року посилається на те, що, по-перше, не мало місце порушення п.16.11 ПДР України, по-друге, що він не керував транспортним засобом взагалі.

Так, позивач ОСОБА_3 пояснив, що при розгляді справи інспектором він заперечував свою провину та пояснив, що дійсно автомобіль Ніссан належить йому, але за кермом автомобіля знаходився інший водій - ОСОБА_4, який в свою чергу при розгляді справи надав пояснення, що приблизно о другій годині ночі 29.10.2016 року рухався за кермом вище вказаного автомобіля, та при проїзді перехрестя вул. Сковороди та пр. Перемоги бачив автомобіль, який рухався по головній дорозі, але враховуючи дорожню обстановку, проїхав перехрестя не примушуючи інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок або швидкість руху, та автомобіль патрульної поліції не змінював напрямок або швидкість руху під час наближення до перехрестя, тобто в свою чергу не порушуючи Правил дорожнього руху.

Свідок ОСОБА_4 також пояснив, що він пересік перехрестя, не надав перевагу автомобілю, що рухався по головній дорозі, адже автомобіль був на відстані 50 метрів, після він проїхав 20 метрів та зупинився біля стоянки, вийшов з автомобіля з водійського місця та пішов.

Отже, позивач ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 не заперечують того факту, що рухалися по другорядній дорозі, але вважають, що не мало місце порушення п.16.11 ПДР України, адже враховуючи дорожню обстановку, відстань патрульного автомобіля, що рухався по головній дорозі, ОСОБА_4 проїхав перехрестя не примушуючи інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок або швидкість руху, з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Судом зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 032382 від 01.11.2016 року встановлено, що службовий автомобіль Рено Дастер дорожній номер 3180 рухався по головній дорозі проспекту Перемоги, позначеного дорожнім знаком 2.3., а автомобіль Нісан Примера 2.0 державний номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 їхав по другорядній дорозі та не надавав дороги патрульній машині.

Пункт 16.11 ПДР України передбачає, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Даний пункт Правил дорожнього руху підкреслює права водіїв транспортних засобів, які здійснюють рух головною дорогою, що відрізняється покриттям щодо ґрунтової або позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23. і 2.3. Водії транспортних засобів, які здійснюють рух другорядною дорогою, зобов'язані дати дорогу будь-яким транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.

Отже, даний пункт правил передбачає, що водії транспортних засобів, які здійснюють рух другорядною дорогою, зобов'язані дати дорогу будь-яким транспортним засобам, що рухаються головною дорогою незалежно від напрямку їх подальшого руху, а тому посилання позивача і свідка на те, що ОСОБА_4 проїхав перехрестя не примушуючи інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок або швидкість руху є таким, що не відповідає приписам п.16.11 ПДР.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про порушення вимог п. 16.11 ПДР України, чим було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, що передбачає порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Щодо посилань позивача ОСОБА_3, що він не керував транспортним засобом Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року о 02 годині 15 хвилин в м. Лисичанськ на перехресті вул. Сковороди та пр. Премоги, судом встановлено наступне.

Як позивач ОСОБА_3 так і свідок ОСОБА_4 зазначили, що позивач не керував транспортним засобом Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року о 02 годині 15 хвилин в м. Лисичанськ на перехресті вул. Сковороди та пр. Премоги.

Втім, з дослідженого відеозапису в залі судового засідання вбачається, що за кермом автомобіля Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року знаходився саме позивач ОСОБА_3

Окрім цього, свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що ОСОБА_3 перебував на пасажирському передньому сидінні, а двоє дівчат та хлопець сиділи на задньому сидінні, а з дослідженого відеозапису в залі судового засідання вбачається, що за кермом автомобіля Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року знаходився саме позивач ОСОБА_3, на передньому пасажирському сидінні перебувала дівчина, а на задньому сидінні знаходилася ще одна дівчина та хлопець.

Таким чином, суд доходить висновку, що пояснення позивача стосовно того, що він пересів з переднього пасажирського сидіння на місце водія, не узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_4, який зазначив, що двоє дівчат та хлопець сиділи на задньому сидінні, та не відповідає відеозапису, наданому відповідачем.

Слід зауважити, що свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що не пам'ятає, де знаходилася машина поліції і чи була вона біля їх машини, що в свою чергу спростовується відеозаписом, з якого вбачається, що патрульна машина поліції їхала слідом за автомобілем Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 та зупинилася неподалік від автомобіля, що належить позивачу.

Суд, критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_4, вони не узгоджуються з поясненнями позивача ОСОБА_3, протирічать між собою та дослідженому в залі судового засідання відеозапису. Окрім цього, свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є друзями, а тому позиція позивача ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 щодо того, що ОСОБА_3 не керував транспортним засобом, на думку суду, пов'язана з захистом позивача, однак розцінюється судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.

Таким чином, показаннями відповідача, що під час зупинки та підходу до автомобіля Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року, ніякого пересування сторонніх осіб поблизу помічено не було, в об'єктивності та правдивості яких у суду немає підстав сумніватися, спростовується версія позивача ОСОБА_3 про те, що він не керував транспортним засобом Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року. Показання відповідача у зазначеній частині суд вважає такими, що відповідають дійсності, оскільки з дослідженого в залі судового засідання відеозапису вбачається, що за кермом перебував саме ОСОБА_3.

З вищевикладеного суд доходить висновку, що транспортним засобом Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 29 жовтня 2016 року о 02 годині 15 хвилин в м. Лисичанськ на перехресті вул. Сковороди та пр. Премоги керував саме позивач ОСОБА_3.

На підставі викладеного, суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, що передбачає порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є суспільні відносини щодо користування засобами автомобільного транспорту.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, полягає в порушенні водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок тощо.

Судом встановлено, що 29.10.2016 року позивач ОСОБА_3 керував транспортним засобом Nissan Primera 2.0 держ. номер НОМЕР_1 та мав статусу водія 29.10.2016 року.

Окрім цього, з пояснень відповідача вбачається, що позивач ОСОБА_3 передав для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП характеризується умислом або необережністю.

Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, може бути водій транспортного засобу. Позивач ОСОБА_3. - ІНФОРМАЦІЯ_1, 29.10.2016 року керував транспортним засобом, і не був особою, яка перебувала у транспортному засобі в якості пасажира.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що в дія позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

На підставі викладеного, суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 69-71, 158-163, 288 КАС України, ст.ст. 122, 251 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, Правилами дорожнього руху України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Тимчасово виконуючого обов'язки старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ДПП старшого лейтенанта поліції Кононова М.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА