Ухвала суду № 65440958, 17.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 березня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу Кузьміна Ольга Володимирівна та Пудлик Інна Миколаївна, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсними,

встановила:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсною довіреність від 18 липня 2008 року за реєстровим № 3768, видану від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, на розпорядження належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пудлик І.М.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24 листопада 2008 року ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4, на підставі довіреності від 18 липня 2008 року, та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кузьміною О.В., в реєстрі № 2206.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та прийняте нове судове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 215, 216 ЦК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Постановляючи ухвалу про відхилення касаційної скарги суд касаційної інстанції виходив з того, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлювались обставини щодо введення позивача в оману, внаслідок чого ним було складено довіреність на ім'я ОСОБА_5 і у задоволенні позову було відмовлено у зв'язку з недоведеністю вимог. Враховуючи зазначене, позивачем не доведено, що оспорюваний договір купівлі-продажу ним вчинено проти його волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску, а наявність підстав для визнання договору недійсним, перелічених у статтях 203, 215 ЦК України уже були предметом розгляду у суді. Окрім того, спірна довіреність не скасована та не відкликана.

У наданих для порівняння ухвалах Верховного Суду України

- від 26 січня 2011 року суд, як касаційна інстанція, виходив з того, що суд не з'ясував і у рішенні не зазначив чи мало місце застосування до ОСОБА_4 фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, яке б вплинуло на її справжню волю при укладанні договору;

- від 23 вересня 2009 року суд, як касаційна інстанція, виходив з того, що висновки суду могли б заслуговувати увагу, якщо б ОСОБА_1 після продажу спірної квартири ОСОБА_4 отримала грошові кошти в своє розпорядження, а потім передала їх злочинцям, які б зникли від неї. Однак і в цьому разі, такі висновки були б не помилковими, а безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не мала намір після продажу своєї квартири отримати гроші, їх намагання зводилися до того, щоб придбати іншу квартиру, по суті здійснити обмін своєї квартири на іншу;

- від 15 квітня 2009 року суд, як касаційна інстанція, виходив з того, що суди належним чином не перевірили доводів позивача та, обґрунтовуючи правомірність договору купівлі-продажу квартири, послався на показання свідків, не врахувавши, що відповідно до статті 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами та ін. доказами. Рішення не може ґрунтуватися на свідченнях.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу Кузьміна Ольга Володимирівна та Пудлик Інна Миколаївна, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсними за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко