Ухвала суду № 65440425, 09.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м.Київ К/800/28470/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_3, Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації переходу прав власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа - ОСОБА_3, в якому просила:

1) визнати протиправними дій відповідача, які полягають у:

- безпідставному самоправному внесенні 10 травня 2006 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно записів про державну реєстрацію переходу прав власності до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 1/18 частки кожного у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину від 11 жовтня 1993 року №1-2940, 5-а ХДНК, виданого 04 травня 2006 року Харківським державним нотаріальним архівом, р. №1-267;

- безпідставному самоправному внесенні 10 травня 2006 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про державну реєстрацію переходу прав власності до ОСОБА_7 на 5/12 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м.Харкова від 30 травня 1985 року по цивільній справі №2-927/85р.;

- формуванні та видачі спадкоємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 листопада 2009 року №24316442 на предмет оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7 з наявністю у даному витязі недостовірних відомостей про належність померлій ОСОБА_7 5/12 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Жовтневого району Харкова від 30 травня 1985 року по цивільній справі №2-927/85р. та чинних даних про належне спадкоємниці ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору дарування від 21 червня 2006 року - за умов не відображення у вказаному витязі достовірних і чинних відомостей про належність ОСОБА_7 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова від 18 серпня 1987 року по цивільній справі №2-1216 на праві особистої власності виділеного в натурі нерухомого майна, а саме житлового приміщення 1-6 площею 17 кв.м., розташованого у житловому будинку АДРЕСА_1;

2) в порядку відновлення порушених майнових прав скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно:

- проведену 10 травня 2006 року державну реєстрацію переходу до ОСОБА_7 права власності на 5/12 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м.Харкова від 30 травня 1985 року по цивільній справі №2-927/85р.;

- проведену 19 листопада 2009 року державну реєстрацію переходу до ОСОБА_3 права власності на 5/24 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підстав свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 2009 року, р.№2-1510, виданого 5-ою Харківською державною нотаріальною конторою;

- проведену 19 листопада 2009 року державну реєстрацію переходу до ОСОБА_2 права власності на 5/24 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підстав свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 2009 року, р.№2-1512, виданого 5-ою Харківською державною нотаріальною конторою.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про протиправність оскаржуваних дій відповідача, які порушують її права та законні інтереси, вчинені всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не допустив порушень вимог законодавства, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані записи про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно є правомірними.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2; скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року; провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

При винесенні рішення про закриття провадження в адміністративній справі, апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини пов'язані із оскарженням записів про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна, стосуються правомірності набуття майна, тобто спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами ЦПК.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, а апеляційний суд, без наявності на це правових підстав, дійшов необґрунтованих висновків, що в даному випадку має місце спір про право.

Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» у поданих запереченнях просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 21 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №379, прийняла у власність 7/12 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Після смерті своєї матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач 06 листопада 2009 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набула право власності на 5/24 частки домоволодіння АДРЕСА_1.

Також, крім позивачки, після смерті ОСОБА_7, за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 листопада 2009 року, право власності на 5/24 частки домоволодіння АДРЕСА_1 було набуто її рідним братом ОСОБА_3.

Як вбачається із інформаційної довідки з електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно №47771342, реєстрація права власності від 10 травня 2006 року на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/8 частині вчинено на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину, виданого 11 жовтня 1993 року 5-ю Харківською державною нотаріальною конторою, р.№1-2940, дублікат виданий Харківським державним нотаріальним архівом 04 травня 2006 року, р.№1-267; реєстрація права власності 5/12 частин вказаного нерухомого майна, яка проведена 10 травня 2006 року реєстратором Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на ім'я ОСОБА_7 вчинена на підставі рішення народного суду Жовтневого району м.Харкова від 30 травня 1985 року; державна реєстрація права власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 на ім'я позивача та третьої особи проведена 19 листопада 2009 року на підставі свідоцтв про право на спадщину.

ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог зазначає, що її майнові права грубо порушені відповідачем внаслідок вчинення в інтересах ОСОБА_3 реєстраторами Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зазначених реєстраційних дій.

Із наведеного вище переліку обставин вбачається, що предметом спору у цій справі є реєстраційні дії із державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок спадкоємцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, спір заявлений з підстав порушення права власності на об'єкт нерухомості та пов'язаний із його державною реєстрацією, тобто даний спір не є публічним, стосується цивільного права і має приватно-правовий характер.

За вказаними обставинами, а також з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом України, зокрема у постанові від 24 січня 2017 року у справі №21-1559а16, колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді