Ухвала суду № 65440350, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/2742/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Донця О.Є.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артбуд»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року

у справі № 826/13401/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес»

до Міністерство культури України

про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес» (далі - ТОВ «Видавничий дім «Прадес») звернулось до суду з позовом до Міністерство культури України, в якому просило визнати протиправним та скасувати п. 54 додатку 8 до наказу Міністерства культури і туризму України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» № 706/0/16-10 від 15.09.2010 р. в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкта культурної спадщини будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артбуд», інтересів якої стосується спірний наказ відповідача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення вказаного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу, що надійшли на адресу суду, відповідач не погоджується з касаційною скаргою, тому просить залишити її без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, а також відсутні підстави для визнання причин пропуску вказаного строку поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується саме з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 100 КАС України імперативно визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд касаційної інстанції повністю погоджується з тією обставиною, що враховуючи дату звернення позивача до суду позовом (07 липня 2015 року), останній пропустив встановлений законом строк звернення до суду з позовом.

Так, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що про наказ Міністерства культури України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 р., в тому числі і про його спірний пункт, позивач повинен був дізнатись, принаймні, під час укладення договору купівлі-продажу приміщення, яке віднесено спірним наказом до об'єктів культурної спадщини, від 30 грудня 2013 року та під час укладення Попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на приміщення пам'ятки культурної спадщини за адресою: вул. Сагайдачного Петра, 37 від 23 липня 2013 року, оскільки вказані договори містили відомості про спірний наказ Міністерства культури України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 р.

Проте, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи в частині обрахунку пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, не звернув увагу на те, що необхідною умовою для початку перебігу вказаного строку є не тільки факт обізнаності позивача про спірне рішення, дію чи бездіяльність, а й встановлення обставини обізнаності його про порушення своїх прав, свобод чи інтересів таким рішенням, дією чи бездіяльністю. Адже сам по собі факт існування рішення суб'єкта владних повноважень ще не свідчить про обов'язкове порушення ним прав, свобод чи інтересів особи.

Як зазначалось, в оскаржуваному рішенні судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що про спірний наказ відповідача позивач повинен був дізнатись з укладених ним договорів. Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції зроблено передчасно, оскільки предметом розгляду даної справи є пункт наказу Міністерства культури України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 р., а не документи, в яких міститься посилання на такий наказ чи його спірний пункт. Тому з'ясуванню підлягає питання коли позивач дізнався про порушення свого права, свободи чи інтересу зазначеним наказом. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не містить висновків із зазначеного питання.

Відтак, суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування відхилив доводи позивача, що про порушення своїх прав він дізнався під час розгляду справи в Господарському суді м. Києва, предметом якої є, зокрема, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 грудня 2013 року № 459, відповідно до якого позивачем придбано приміщення, яке в свою чергу віднесено спірним наказом до об'єктів культурної спадщини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду. Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судом порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артбуд» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: