Ухвала суду № 65439822, 16.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2145/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

16 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: Загороднього В.С.,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення плати за проїзд,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3 з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 10837,20 грн., що еквівалентно 387,67 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 04.06.2016, в дохід Державного бюджету України.

11 січня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області у пункті габаритно-вагового контролю авто дорога М05 Одеса - Київ 450км. + 500м. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАЗ, модель 54323 реєстраційний НОМЕР_1 із причепом марки ОДАЗ моделі 9370, реєстраційний НОМЕР_2.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю інспекторами Управління Укртрансінспекції у Одеській області складено акт №0000141 від 04 червня 2016 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

За наслідком здійсненого габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04 червня 2016 року, відповідно до якої повна маса транспортного засобу становить 34160 тонн, нормативно допустима повна маса становить 40 т, осьові навантаження нормативно допустимі: 11; 11; 16, в той час як фактичні осьові навантаження складало: 5340; 13600;15220.

Управлінням Укртрансінспекції у Одеській області 04 червня 2016 року складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту №0000141 від 04 червня 2016 року встановлено розмір плати за проїзд у сумі 386,67 Євро.

Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування по розрахунку від 04 червня 2016 року в сумі 386,67 Євро не сплачена, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась в суд про її стягнення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи факт наявності за відповідачем несплаченого у визначений законом строк грошового зобов'язання, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до п.16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, згідно п.3 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пп.4 п.2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно із п. 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31-1 наведеного порядку встановлено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно із абз. 2 п. 27 Порядку плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Так, згідно з офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку, а саме 04.06.2016 року, курс гривні до євро становив: 28,027 грн. за 1 євро. Таким чином, сума 386,67 євро станом на 04.06.2016 року за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складала 10837,20 грн.

При цьому, розрахунок без номеру до акту №0000141 від 04.06.2016 року є чинним, відповідачем не оскаржений, а тому плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 386,67 Євро (в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ на день складання розрахунку - 10837,20 грн.) підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України, оскільки в добровільному порядку вказані кошти відповідачем сплачені не були.

Крім того, у суді першої та апеляційної інстанції відповідач зазначила про те, що вона є власником автомобіля марки МАЗ, модель 54323 реєстраційний № НОМЕР_1, а з 06 червня 2016 року вказаний вище транспортний засіб був знятий з обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 10837,20 грн., що еквівалентно 386,67 Євро, з огляду на несплату відповідачем в добровільному порядку зазначених коштів в строк, встановлений законодавством.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що вона не є власником причепу марки ОДАЗ моделі 9370, реєстраційний НОМЕР_2, а тому позивачем безпідставно нараховано плату за проїзд у зв'язку із перевищенням нормативних вагових параметрів, оскільки згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04 червня 2016 року та розрахунку перевищенням нормативних вагових параметрів було саме на осі автомобіля марки МАЗ, власником якого була ОСОБА_3

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 березня 2017 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Сапальова Т.В.