Постанова № 65439759, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р. Справа № 820/5587/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Лаптій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Харківської обласної державної адміністрації на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом юридично-комерційної приватної фірми «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» до Харківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківська районна державна адміністрація про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Юридично-комерційна приватна фірма "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону", звернувся до суду із адміністративним позовом до Харківської обласної державної адміністрації, третя особа Харківська районна державна адміністрація Харківської області, в якому просив:

- скасувати розпорядження заступника голови Харківської ОДА від 05.09.2016 року №384 "Про скасування розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року №397";

- стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1378.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Розпорядження заступника голови Харківської ОДА 05.09.2016 року № 384 "Про скасування розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397" є незаконним та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано розпорядження заступника голови Харківської ОДА від 05.09.2016 року №384 "Про скасування розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року №397".

Стягнуто з Харківської ОДА на користь ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" сплачений судовий збір у розмірі 1378 грн.00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також апелянт посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що правовою підставою для скасування розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 № 397 слугувала встановлена за наслідком перевірки його недоцільність, неекономність і неефективність за очікуваними та фактичними результатами, що виявилось, зокрема, у сплаті підприємством податків у розмірі меншому, ніж передбачено законом, та використанні землі більше шести років на підставі незареєстрованого у встановленому порядку договору. Таким чином, оскаржуване розпорядження прийнято на підставі та у межах наданих повноважень, є законним та обґрунтованим, правові підстави для його скасування відсутні.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третьою особою надано до суду письмові пояснення, в яких просить скасувати оскаржувану постанову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що розпорядженням Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та надана в довгострокову оренду строком на 50 років земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 2311,5306 га, в т.ч.: 1604,0485 га - сільськогосподарських угідь, що розташована за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 17).

10.11.2004 року між Харківської РДА та ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2198.8102 га, що зареєстрований в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ "Центр державного земельного кадастру (т. 2 а.с. 60-63).

Розпорядженням голови Харківської ОДА від 05.05.2008 року № 272 скасовано розпорядження Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 "Про надання земельної ділянки ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону".

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2008 року у справі №37/425-07, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року та постановою Верховного Суду України від 16.12.2008 року, договір оренди земельної ділянки від 10.11.2004 року визнаний недійсним (т. 2 а.с. 68-70).

На підставі розпорядження ХРФ ДП "Центр ДЗК" №56-юр від 17.02.2009 року запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 10.11.2004 року -скасовано

04.08.2009 року Харківською ОДА видано розпорядження № 428, яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження Харківської ОДА від 05.05.2008 року № 272 про скасування розпорядження Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 "Про надання земельної ділянки ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону".

01.03.2010 року між орендодавцем - Харківською РДА та орендарем - ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2198,8102 га, у тому числі: рілля - 589,223 га, землі, що перебувають у меліоративному стані - 302,8455 га, багаторічні насадження - 626,8844 га, пасовища - 387,9409 га, господарські двори - 13,5844 га, лісові землі - 184,4905 га, чагарники - 15,6620 га, яри - 215,8608 га, болота - 40,5450 га, ставок - 20,6052 га, під гідротехнічною спорудою - 1,1693 га, на строк 49 років, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області (т. 1 а.с. 19-21).

Згідно з договором орендодавець - Харківська РДА надає, а орендар - ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 42652067,11 грн з урахуванням коефіцієнту індексації за 2010 рік (п. 5).

Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Тернівської сільської ради в розмірі 0,03% від грошової оцінки земель під багаторічними насадженнями, площею 626,8844 га, 0,2% від грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь та несільськогосподарських угідь, загальною площею 1509,6073 га, 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області на землі під водою, загальною площею 62,3185 га, в загальній сумі 41865,32 грн на рік (п. 9 договору).

18.08.2016 року головою Харківської РДА на адресу голови Харківської ОДА направлено лист № 01-19/2231, в якому вказано, що розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 є недоцільним, неефективним та таким, що спричиняє державі щорічні збитки (т. 1 а.с.48-51).

На підставі п. 15.12 Регламенту Харківської ОДА, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.06.2014 року № 263 (зі змінами), за результатом розгляду листа голови Харківської РДА від 18.08.2016 року Юридичним департаментом Харківської ОДА проведено аналіз розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 (т. 1 а.с. 45-47).

В ході проведеної перевірки встановлено, що розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 є недоцільним, неекономічним, неефективним за очікуваними та фактичними результатами, оскільки місцеві бюджети недоотримують відповідні кошти, які мають надходити за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

05.09.2016 року Харківською ОДА прийнято розпорядження № 384 "Про скасування розпорядження голови Харківської РДА" (т. 1 а.с. 44).

Розпорядження обґрунтовано метою ефективного та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківського району Харківської області. Підставою для його прийняття слугували правовий висновок Юридичного департаменту Харківської ОДА від 23.08.2016 року №04-06/1190, лист голови Харківської РДА від 18.08.2016 року №01-19/2231.

Не погоджуючись із правомірністю вищевказаного розпорядження, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для скасування розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року №397 слугували висновки відповідача про його недоцільність, неекономічність, неефективність за очікувані та фактичні результати, оскільки місцеві бюджети недоотримують відповідні кошти, які мають надходити за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про недоцільність, неекономічність, неефективність за очікувані та фактичні результати розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року №397, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому оскаржуване розпорядження винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень статті 1 вищевказаного Закону, виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких, вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів. (ч.5 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідно ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Виходячи із аналізу вищенаведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що визначеною законодавством підставою для скасування розпорядження головою місцевої державної адміністрації вищого рівня є встановлені відповідним чином обставини у відповідності до яких останній визначає, що розпорядження є недоцільним, неекономним, неефективним.

Перевіряючи правомірність висновків відповідача, які були покладені в основу оскаржуваного розпорядження щодо недоцільності, неекономічності та неефективності за очікуванням та фактичними результатами розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Фактичною підставою для визнання відповідачем розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 недоцільним, неекономним, неефективним за очікуваними та фактичними результатами, слугувало те, що на його підставі місцеві бюджети недоотримають відповідні кошти, які мають надходити за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, оскільки упродовж останніх шести років ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" використовує державні землі на підставі незареєстрованого договору оренди землі. Упродовж 2012-2013 років підприємство не сплачувало орендну плату, а упродовж 2014-2015 року сплачує орендну плату (з розрахунку залежно від категорії земель) в розмірі 0,03%, 0,2%, 0,3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, тобто у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Тобто, згідно чинного законодавства, саме з моменту державної реєстрації такий договір може вважатися таким, що набув чинності.

Крім того, згідно п. 3 розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 09.11.2004р. № 397 зобов'язано ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" приступити до використання земельної ділянки після укладання договорів оренди та її державної реєстрації, а п. 41 договору від 01.03.2010 закріплено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

На час укладення між Харківською РДА та ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" договору оренди землі єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. № 2073 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно з п.п. 12, 13 вказаного Порядку, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 Порядку).

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. N174 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за N 641/7962 (чинного на момент укладення договору оренди землі) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

В силу приписів п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за N 354/3647 (яка діяла на момент укладення договору оренди землі), державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Згідно наданого листа управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області від 20.11.2015 року № 10-20.06-0.5-6/2-14, інформація стосовно державної реєстрації договору від 01.03.2010 року, укладеного між Харківською РДА та ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» щодо 2198,8102 га земель, розташованих на території Тернівеької сільської ради Харківського району Харківської області в Управлінні відсутня (т. 1 а.с. 53).

Позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано жодних доказів на підтвердження факту реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному законодавством.

З приводу посилання позивача на звернення до управління Держкомзему Харківського району Харківської області із листом №14/02-1 від 14.02.2011 р. про державну реєстрацію договору оренди землі від 01.03.2010 року, колегія суддів зазначає, що дана обставина не підтверджує факт його державної реєстрації. З моменту надсилання листа № 14/02-1 від 14.02.2011 р. з вимогами про реєстрацію договору та до моменту прийняття оскаржуваного розпорядження минуло більше 5 років. Позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано доказів на підтвердження вчинення будь-яких передбачених законом заходів, спрямованих на спонукання відповідного реєструючого органу провести державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 01.03.2010 р., хоча згідно з Законом, саме з моменту державної реєстрації такий договір може вважатися таким, що набув чинності.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2016 року по справі №922/3401/16 відмовлено в задоволенні позову Харківської РДА до ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» про визнання недійсним договору (т. 1 а.с. 123-127).

Відмовляючи в задоволенні позову у зазначеній справі, суд виходив з того, що сторони у даній справі не довели факту укладання договору оренди землі б/н від 01.03.2010 р., а такий договір до того ж не пройшов державну реєстрацію, тобто згідно з законом не набув чинності. Таким чином, суд відмовив у задоволенні позову про застосування до договору оренди землі б/н від 01.03.2010 р. наслідків його недійсності через недоведеність сторонами факту укладання договору оренди землі б/н від 01.03.2010 р., недоведеність його фактичної наявності, та не проведення щодо нього державної реєстрації, а також з тих підстав, що такий договір в передбаченому законом порядку не набрав чинності та, як наслідок, не породжує для сторін у справі будь-які права та обов'язки, визначені цим договором.

Вказане рішення суду набрало законної сили, доказів його скасування матеріали справи не містять та сторонами під час розгляду справи не надано.

Враховуючи наведене та з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КАС України, вищевказані обставини мають приюдиційний характер та не підлягають додатковому доказуванню під час розгляду даної справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача встановлених законом правових підстав для користування вищевказаними земельними ділянками за відсутності чинного та зареєстрованого у встановленому порядку договору оренди земельної ділянки.

З приводу доводів відповідача, які були покладені в основу оскаржуваного розпорядження, про недоотримання місцевими бюджетам відповідних коштів, які б мали надходити за використання земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель".

Згідно з ч. 5 ст. 5 вказаного Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 в порядку статті 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміні коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі положеннями ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із договору оренди земельної ділянки, річний розмір орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками складає: 0,03% від грошової оцінки земель під багаторічними насадженнями, площею 626,8844 га, 0,2% від грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь та несільськогосподарських угідь, загальною площею 1509,6073 га та 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області на землі під водою, загальною площею 62,3185 га, що загалом становить 41865,32 грн на рік.

Разом з тим, з 01.01.2011 року справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Відповідно до вимог п. 288.1 та п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно із положенням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.04.2014 року), розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

В свою чергу, згідно п. 272.1 ст. 272 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.04.2014 року), ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті (п. 272.2 ст. 272 Податкового кодексу України).

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. № 1166-VII внесено зміни до ст. 288 Податкового кодексу України, зокрема, згідно пункту 288.5 вказаної статті Кодексу, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Вказані зміни набули чинності з 01.04.2014 року.

Колегія суддів зазначає, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Отже, зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палат.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 11.06.2013 року по справам №21-166а13 та №21-443а12.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Проте, за відсутності факту реєстрації, вищевказаний договір оренди земельної ділянки не набрав чинності в передбаченому законом порядку та, як наслідок, не породжує для сторін у справі будь-які права та обов'язки ним визначені. Таким чином, сторони даного правочину фактично позбавлені можливості на внесення до нього відповідних змін, зокрема, щодо розміру орендної плати, який би відповідав мінімальному визначеному законодавством розміру.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось під час судового розгляду справи представниками сторін, що підприємством впродовж 2014-2015 років орендна плата сплачувалась в розмірі, визначеному договором (0,03 %, 0,2%, 0,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), що був меншим за мінімально визначений законодавством розмір, що фактично мало наслідок недоотримання місцевим бюджетом сум відповідних платежів.

Таким чином, за використання 2198,8102 га земель, розташованих на території Тернівської сільської ради Харківського району, ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» сплачує меншу за мінімально визначену законодавством суму орендної плати, що фактично підтверджує встановлений відповідачем факт неефективності та неекономічності розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397.

Крім того, у період 2012-2013 р.р. ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» взагалі не проводилась сплата орендної плати за користування 2198,8102 га земель, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2012-2013 роки (т. 2 а.с. 5-12).

З 2004 року нормативна грошова оцінка орендованих земель не розроблена та у встановленому законом порядку не затверджена, про що свідчить лист Харківської районної ради від 22.01.2016 р. №02-19/39 (т. 2 а.с.13)

Згідно листа Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 23.03.2016 р. № 491/9/20-23-22-01-17, за результатами позапланової виїзної перевірки ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» встановлено, що у перевіряємому періоді підприємство використовувало лише частину орендованих земель, а саме: у 2013 р. - 359,5 га, у 2014р. - 297 га, у 2015р. - 365,5 га. (т. 2 а.с. 14-15). Тобто, за три роки підприємство, маючи в розпорядженні землю, не використовувало її для ведення господарської діяльності: у 2013 році -1839,3 га, у 2914 році - 1901,8 га, у 2015 році - 1833,3 га, що свідчить про безгосподарне та неефективне використання земель державної власності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками відповідача щодо недоцільності, неекономічності та неефективності за очікувані та фактичні результати розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року №397, та як наслідок, наявності встановлених законом правових підстав для його скасування на підставі оскаржуваного розпорядження Харківської ОДА.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про доцільне, економічне та ефективне використання земельної ділянки, що була надана на підставі розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року №397.

Натомість відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правомірність висновків щодо недоцільності, неекономічності та неефективності за очікувані та фактичні результати розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року №397, що мало наслідком його скасування на підставі оскаржуваного розпорядження.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постановах від 06.03.2013 у справі № 6-5цс13, від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13 та від 25.12.2013 у справі № 6-118цс13, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки стосується інших правовідносин, зокрема, по всім вказаним справам договори оренди землі були зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому викладена по ним правова позиція не може бути застосована під час розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо незаконності оскаржуваного розпорядження №384 від 05.09.2016 року та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року по справі №820/5587/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 198 ч. 1 п. 2, 202 ч. 1 п. 1, п. 4, ст.ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог юридично-комерційної приватної фірми «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону».

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 березня 2017 року.